п’ятниця, 23 Липень, 2021
pluken
Головна / Новини / Польський погляд на новий український Закон про освіту
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Польський погляд на новий український Закон про освіту

Share Button

Польща і Україна декларують, що між нашими країнами є стратегічне партнерство, а наші відносини важливі, але ми не спроможні спланувати комунікаційну стратегію у темі, про яку заздалегідь відомо, що вона буде використана інформаційним противником проти нас самих.

Міністерство закордонних справ Республіки Польщі заявило, що зміни в новому українському законі не стали несподіванкою для польської сторони. В офіційній заяві підкреслено, що ця тема була порушена під час засідання Консультативного комітету з освіти національних меншин у квітні 2017 року та засідання Посла Республіки Польща з представниками Міністерства освіти і науки України.

МЗС РП наголошує, що «Закон гарантує етнічним та національним меншинам право вивчати державну мову на додаток до викладання українською мовою дошкільної та загальної освіти (тобто початкової та середньої школи). Водночас це положення передбачає гарантію права на вивчення національної мови в державних і місцевих навчальних закладах або національних культурно-освітніх об’єднаннях».

Багато українских ЗМІ, експертів чи журналістів звертає увагу на останнє речення заяви, тобто: «Міністерство закордонних справ буде пильно стежити за імплементацією Закону та вживатиме всіх необхідних заходів, щоб поляки в Україні мали доступ до навчання польською мовою. Ми переконані, що українська сторона зобов’язана консультувати нас з положеннями про використання мов меншин». Однак не варто на цьому акцентувати. Мова дипломатії відрізняєтсья від щоденної комунікації. Беручи до увагу реакції Угорщини, Румунії, Молдови (про Росію навіть не варто згадувати), позиція Польщі не є агресивною. Це не погроза. Це офіційна заява, яку можна очікувати від будь-якої держави, зокрема й від союзників.

Польські ЗМІ підхопили заголовки, які розказують про “контроверсійний закон” в Україні. Усі новини на цю тему наразі дуже скупі. Поки що важко знайти глибокий аналіз цього питання в польському медійному просторі.

Також потрібно наголосити на тому, що поляки не розуміються в нюансах мовної ситуації України. Думаю, що інші країни-сусіди також. Зокрема, не розуміють, що мовне питання тісно пов’язане з політикою царської Росії і радянської влади, які, використовуючи адміністративний ресурс, займалися культурним насильством. Передусім у мовній сфері, думаючи, що знищення української мови допоможе знищити українську ідентичність.

Тим більше, важко зараз пояснити мовну ситуацію в Україні, коли навіть відомі польські експерти, які дуже добре знають Україну, сваряться час від часу між собою про, скажімо, “неприродну поширеність” російської мови в інформаційному просторі України. Це тільки один з контекстів. Інші натомість ще важливіші. Це факт, що сусідні держави України – Угорщина і Румунія, почали використовувати свої національні меншини для реалізації своїх політичних та економічних інтересів – і на своїй території, і на території України. Про ситуацію з угорською меншиною на Закарпатті у Польщі взагалі нічого не знають. Про політику цих держав щодо громадянства і масового поширення угорських паспортів – також.

В таких умовах дуже легко “встановлювати наративи”. Радикали можуть розказувати про загрозу для поляків, які живуть в Україні. При цьому вони взагалі не беруть до уваги, що кількість атак проти громадян України у Польщі зростає і що з точки зору українців це також може бути сприйняте як загроза для своїх громадян. Вони також не звертають увагу на те, що самі виступають проти того, щоб українці, які поколіннями живуть у Польщі, могли навчатися в польських школах українською мовою. Тому це питання ідеологічного використання пропаганди та інших заходів зі сфери рефлексивного управління.

Росіяни працюють у Польщі з емоційним переказом в інформаційному просторі. Будують емоційні наративи. Такі ситуації проросійські та/або антиукраїнські середовища хочуть використати на свою користь – йдеться про маніпуляцію страхом, історичною пам’яттю та національною гордістю. Це також нагода зміцнити стереотип про “фашистську Україну”, яка є загрозою для Польщі. І не випадково, що така риторика збігається з інформаційною політикою Кремля.

Суспільство ж реагує лише тоді, коли заходи зі сфери психологічної та інформаційної війни будуть успішні в інформаційному полі. Інформаційний агресор використовує в Польщі питання історичної пам’яті та негативні емоції щодо трудових мігрантів з України, яких зараз дуже багато у Польщі. Тобто поширює страх. Ця стратегія працює серед різної цільової аудиторії.

Польська і українська сторони на державному рівні про реформу освіти говорили між собою раніше. Це позитивно. Але чому не було організовано заходи, щоб пояснити суть проблеми суспільству, чому не зацікавили темою журналістів, які б писали про цю тему ширше? Люди не звертають уваги на щоденні державні повідомлення, їм час від часу треба пояснити контекст. Як казав дуже відомий польський письменник Стефан Кісєлевський – “це не причина, це результат”. Польща і Україна декларують, що між країнами є стратегічне партнерство, а наші відносини важливі, але ми не спроможні спланувати комунікаційну стратегію у темі, про яку заздалегідь відомо, що вона буде використана інформаційним противником проти нас самих.

Зараз тема реформи української освіти в Польщі може бути цікава тільки для окремих середовищ з правого політичного спектру, передусім середовища “кресов’яків”. Головне питання нині в тому, чи їм або іншим “лідерам думки” вдасться представити цю ситуацію для польської аудиторії як “реальну загрозу” полякам за кордоном, чи ні.

Можна прогнозувати, що питання буде використовуватися, щоб поляризувати українське суспільство та політичну сцену. Його використовуватимуть українські та закордонні політики, як шанс бути активнішими та показати свою асертивність або силу. Росія перемагає в інформаційній та психологічній війні проти Заходу, а той не має відповіді. Немає стратегії, не зроблено висновків з цієї ситуації і, мабуть, немає усвідомлення, що кремлівська політика “divide et impera” є настільки ефективною.

др. Адам Лельонек,  

президент Фонду Центр аналізу пропаганди та дезінформації, аналітик CyberDefence24.pl

Share Button

Також перегляньте

Fot. defence-ua.com

Український “Руслан” доставив першу партію зроблених у Польщі для Філіппін гелікоптерів

ЗС Філіппін отримали п’ять зібраних у Польщі американських багатоцільових транспортних гелікоптерів S-70i Black Hawk – …