п’ятниця, 14 Травень, 2021
pluken
Головна / Аналітика / «Розмитнення авто має коштувати, як у Грузії – 100-200 доларів», – Володимир Несвіт
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

«Розмитнення авто має коштувати, як у Грузії – 100-200 доларів», – Володимир Несвіт

Share Button

Нерозмитнені авто на іноземній реєстрації заполонили вулиці українських міст. Старі машини з ЄС коштують в кілька разів дешевше, ніж їх аналоги в Україні, хоча українці заробляють чи не найменше в Європі. Юридична компанія Freedom Auto займається юридичним консалтингом транзиту і ввозу таких авто. Її керівник Володимир Несвіт надає юридичні консультації. Він розповів Polukr.net нюанси, чому в нас найвищі мита на авто.

– У чому полягає ваша робота?

– Маю юридичну освіту і даю правові консультації водіям з авто на іноземній реєстрації у вирішенні конфліктів з правоохоронними органами і фіскалами, які зловживають. Робимо усе, аби особа, яка купила авто, заплативши кровні 2-3 тисячі євро, не втратила свого майна та грошей вкладених в нього.

– Які найпоширеніші схеми ввозу таких авто в Україну?

– Найпоширеніші – тимчасовий ввіз і транзит. Жителі прикордоння обирають перший. Цей спосіб виправданий за умов близькості до кордону. За статтею 95 Митного кодексу України, термін транзиту для авто – 5 днів при перетині однієї й тієї ж митниці, 10 днів при в’їзді та виїзді через різні митниці. Це причина черг на кордоні, бо водії мають раз на 5-10 діб перетинати кордон. Такий перетин може відбуватися необмежену кількість раз. Але в разі пропуску цього терміну водієві загрожує штраф до 8500 грн.

Аби мінімізувати клопоти, деякі водії ставлять авто на «ремонт». Потім при перетині митниці показують довідку з автосервісів, що підтверджує об’єктивні причини порушення законодавства. Але іноді митники не хочуть приймати такі довідки. Тоді бувають конфлікти між ними і водіями на кордоні.

Є ще варіант тривалішого ввезення. За статтею 380 Митного кодексу, тимчасовий ввіз нерезидентами на митну територію України авто дозволено на строк до року. Для українця вигідно, аби авто в Україну ввезла фізична чи юридична особа нерезидент з подальшою передачею в управління нашому резиденту. Притягти за це водія до адміністративної відповідальності не можна, бо Конституційний суд визначив, що це не адміністративне правопорушення, передбачене Митним кодексом. Вилучення авто теж поза повноваженнями митних органів і поліції, за умови, що водій має документ про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт) і водійське посвідчення. Проте митні органи весь час шукають способи боротьби з цим явищем, тож не виключені спроби оштрафувати чи конфіскувати авто під іншими приводами.

Ще один варіант – ввіз авто під іноземну фірму. Суть схеми в тому, що авто з ЄС ввозяться на правах не особистого, а комерційного користування, згідно з Конвенцією про тимчасове ввезення (Стамбульська конвенція – Polukr.net) 1990 року. Аби надати користуванню комерційний статус, досить возити з собою папку з документами від іноземної фірми, які нібито призначені українському контрагенту. Поліція чи митник не має змоги перевірити справжність цих паперів, тож не може спростувати версію водія. Для «стамбульського авто» громадянин України стає співзасновником чи «наймається» в таку фірму на роботу. Після купівлі машину реєструють на компанію, а покупець отримує документи на «комерційну» діяльність і техпаспорт. Власником є іноземна юридична особа.

Стамбульська конвенція як міжнародно-правовий акт має вищу юридичну силу, але не кожен митник чи поліцейський буде вести правовий спір, тож іноді правоту доведеться довести в суді. Також виникнуть складності, якщо раптом іноземна фірма перестане існувати чи згубиться контакт з особою, яка пригнала авто і брала на себе врегулювання питань продовження його перебування.

Усі ці схеми не злочинні, а використовують недоліки і суперечності нашого законодавства.

– Який відсоток авто в Україні їздить на іноземній реєстрації?

– Не менше 10% авто. Ця цифра збільшується в геометричній прогресії. 5 років тому їх було в межах 1-2%.

– Наскільки в середньому вживані авто з ЄС дешевші, ніж українські?

– Усе залежить від віку авто, кубів двигуна. В середньому авто понад 10 років із ЄС обходиться в 4 рази дешевше, ніж аналогічне в Україні. Якщо машині 5-7 років, то різниця – до 1,5 рази. Якщо машині більше 10 років, то її взагалі ніяк неможливо розмитнити у нас. Це штовхає людей завозити авто, використовуючи тіньові схеми, в обхід діючого законодавства.

До війни працював в правоохоронних органах Донецька та системі юстиції, там же і почав займатися правозахисною діяльністю. Мав багато знайомих в прокуратурі. Коли виникає розмова, що не підтримуємо вітчизняного виробника, купуємо нерозмитнене, то до війни прокуратура провела повірку МРЕВ. Виявилося, близько 60% авто бізнес-класу тільки в Києві розмитнені на 15-20% через підмалювання цифр у платіжках, без внесення всіх необхідних сум платежів. Поширеною є теж схема завезення і розмитнення автоімпортерами авто з поагрегатним розмитненням, коли машина «начебто» заїхала частинами (кузов окремо, сидіння окремо). У такій діяльності «пільгового розмитнення» задіяна величезна кількість посадовців.

Знаю людей, які безпосередньо балакали з наближеними до перших осіб держави – уряд, Адміністрація президента. Вони без краваток кажуть: «Краник треба регулювати так, аби люди не подохли, але й не надто підняли голову». Фактично в Україні є безліч галузей, які здатні навіть окремо реально виправити на краще питання добробуту людей в країні. Такі галузі як видобуток корисних копалин… Один лише видобуток бурштину може забезпечити зарплати всього апарату держслужбовців. А ще є нафта, газ, метали. Про сільське господарство взагалі мовчу. Проблема одна – ці галузі працюють на корпорації олігархів, які фактично перекрили для України шлях до розвитку.

– Чи є у Верховній Раді зареєстровані законопроекти, які б зменшили мито на авто чи ще якось вирішили ситуацію?

– Тут важливо збагнути, що означає вирішити ситуацію. У Верховній Раді немає законопроекту, який би дозволив водіям керувати такими авто законно, платити в Україні мито, і не стати жебраками.

Такі компанії як наша, а також однодумці – громадські організації «Євро-Авто-Сила» (об’єднує понад 10 тис. власників авто на іноземній реєстрації, – Polukr.net) і «Євро-Авто-Ліга» (один із найбільших в Україні посередників з продажу європейських авто, – Polukr.net) весь час дискутують з депутатами і партіями в Раді. Але останнім часом це перетворилося на фарс, загравання з владою, гру в «кішки – мишки». При чому мишки – громадські активісти з «Євро-Авто-Сила». Вони вже тільки роблять вигляд, що боряться, а насправді виторговують собі «теплі місця», розуміючи, що за ними велика кількість людей, які їм вірять. Але реально боротися в них немає ні вміння, ні бажання. Фактично, влада обрала цих активістів «весільними генералами», які сидять на нарадах у ВР і все роблять за «протоколом». Крім того, наскільки бачу зі спілкування з депутатами, в цій темі потужне лобі автоімпортерів, які не працюють на економіку країни, а є лише частиною корпоративних інтересів.

Менше 1% населення держави узурпували владу. На жаль, депутатів, які б реально вболівали за інтереси народу у Раді настільки мало, що на пальцях одної руки можна порахувати. Як наслідок, для адекватного вирішення проблеми завезення та експлуатації авто на євро-номерах, для прийняття потрібних законів немає перспектив назбирати в Раді потрібної кількості голосів. Влада практикує контроль найяскравіших громадських активістів, робить їх керованими, і пробує генерувати потрібну громадську думку.

Ззовні виглядає, наче там співпрацюють з суспільством, слухають пропозиції. Але насправді на позір. Ось вас ніби чують, але пишуть законопроект, аби авто на іноземній реєстрації платили 2 євро за добу перебування в Україні. Це в країні, де середня зарплата 200 євро в місяць. І ця ініціатива начебто знизу. Фарс.

До мене приходять люди, які за останні кілька років відклали тисячу-дві євро, і просять поради, як правильно купити авто, яке б в них не забрали. У нас громадянин, за Конституцією, має право на вільне пересування країною, на безпечний і якісний транспорт, на гідний рівень життя. Влада ці права грубо порушує. Як можна розцінити, що при середній зарплаті 200 євро найдешевша іномарка на внутрішньому ринку коштує 4-5 тис євро. Виходить, можновладці точно знають, що пересічний українець буде або ходити пішки, або купить за 500 доларів «Жигуль», фінансуючи Росію, бо купуватиме деталі, і ніколи не підніме голови, бо буде лежати під машиною більшу частину часу. Кредо олігархічно-корпоративної системи в Україні – жебраків легше контролювати. А «краник» на кордоні у митників в руках.

– Які ваші варіанти вирішення ситуації, аби дати українцеві доступне якісне авто та позбутися цих напівлегальних тисяч машин?

– Усі держави світу, які хотіли розвитку, зменшували податкове навантаження на малий і середній бізнес. Держава має зробити населення менш залежним від себе, піти назустріч тим, хто хоче вільно пересуватися, а рух – це життя. Людина, в якої є авто, збільшує свої виробничі можливості в рази через економію часу. Якщо у нас високі мита, то має бути рівень заробітку на рівні США і Великої Британії. Хоча б 2 тис. євро на місяць, аби за хороше авто можна було заплатити 15 тис. євро. Тож слід зменшити податковий тягар, вартість розмитнення. Третій шлях – дати бодай безвідсоткову розстрочку на 5-10 років на це розмитнення.

Пересічний студент із Кракова може за одну стипендію і зарплату купити собі старенький Opel Astra, на якому таксуватиме, заробляючи на кращу освіту, їжу, одежу. А українцю треба півжиття витратити, аби купити таке ж авто.

Ще одна річ. Поляк чи литовець може спокійно завезти в Україну авто, рік їздити, виїхати і знову в’їхати до нас. Українець не може. Поляк і литовець заробляє в рази більше, ніж українець (середня місячна зарплата в Польщі – 855 дол., в Литві – 721 дол., в Україні – 220 дол. – Polukr.net).

Ще одне, українці купують авто в ЄС не від доброго життя і це теж коштує. Відкриття юридичної особи в Литві – 500 євро. Ще 150 євро на тамтешню страховку. Це гроші в бюджет Литви. Вони могли б іти в український. За моїми підрахунками, одне авто, яке купила особа в обхід національного законодавства – це десь 400-500 євро реальних доходів до бюджету, які йдуть в скарбницю Литви, Польщі чи Болгарії. Ця сума складається зі страховок, реєстраційних зборів, техогляду, вартості проживання. Якщо взяти середню фірму яка завезла до України 1500 – 2000 авто, то можемо порахувати, наскільки ми багаті, що фінансуємо економіки інших держав.   

Литва – країна, в якої немає тих ресурсів, що в України. Там цілу галузь збудували на транзиті авто в Україну – тисячами везуть, бо купують ще дешевше в Західній Європі. У кожному дворі автосервіс, малярка, мийка. Наша влада каже, що боїться, що станемо звалищем металобрухту з Європи. Чого боятися? У нас металобрухту для металургії бракує. Ахметов захопив всі залізорудні родовища і диктує умови, тому бракує залізної руди і металобрухту. А кожне авто – це якісний металобрухт, якщо на те пішло.  

– Яка країна може бути прикладом вирішення схожих проблем?

– Грузія для мене взірець вирішення проблеми. Цілій країні дали доступні колеса – 100-200 доларів за розмитнення авто. Їх поромами завозять зі США і Японії. Там скасували половину всіх мит і регуляцій. Усе просто і легко. З Грузії везуть машини на продаж в Україну, Росію. Ця країна не виробляє машин, а лише здійснює реекспорт і на цьому заробляє мільйони доларів. Левову частину цих грошей заробляють, не автоімпортери, а звичайні громадяни. В Україні дати заробити українцю – не в тренді.

Чому в нас таке неможливо? Бо влада панічно боїться, що люди стануть на ноги. Середній клас – це люди, яким є що втрачати. Українець, який за 7000 грн. воює проти України на Донбасі – пішов туди, бо йому нічого втрачати і ніде більше заробити. Вони знають, що навіть, якщо виїхати з окупованої території, то їх тут ніхто не чекає, заробити на нове життя не дадуть. А там ще є якесь житло, умови. Вибір страшний, але для більшості вибору немає.  Це слід міняти. Бо далі будуть революції та кров. Я покинув рідний край, виїхавши з Донецька в 2014–му. Не хочу, аби моя дитина, коли виросте, пішла на штучну війну, на якій вбивають по-справжньому, але жила у вільній країні з вільними людьми, які люблять свою землю, людей навколо, без поділу їх на схід-захід, україно- чи російськомовних. Народ як націю характеризує єдність інтересів, землі, поглядів, зусиль.  

– Прикордонники кажуть, що 60-70% авто в чергах на наших кордонах з країнами ЄС – це ті, хто змушені перетинати кордон кожні 5-10 днів. Ця ситуація залишиться без змін?

– Якщо не буде якісних змін у ставленні влади до вирішення питання мит на авто, то нічого на краще не зміниться. Навпаки – чим далі, тим буде гірше. І для людей, і для влади. Буде якийсь автомайдан. Мені у коридорах влади кажуть, як тільки закінчиться війна, то за вас візьмуться. Але тоді їм теж буде гірше, ніж було Януковичу. Можновладці в України завжди сильно недооцінюють людей, які відчули, що значить бути вільними. Треба бачити очі 40-річного українця, якому за 2000 євро дають «Пассата» 2002 року і він, не вірячи очам, починає їздити на ній. Справа у свободі, яку людина відчула з цієї причини.

Хай спробують відібрати у людей свободу. Якщо це станеться, то всі зрозуміють, що таке справжній Майдан. До речі, кожна машина – це фактично дім на колесах. Намет ввозити і встановлювати вже не потрібно, достатньо заїхати на Майдан.

– Чому в Україні не з’явилися заводи світових автовиробників, як це сталося в західних сусідів України?

– Свого часу до Кучми приїхали зі США, з компанії General Motors. Вони казали, збудуємо у вас заводи, дамо 4,5 млрд. дол. інвестицій за два роки, створимо щонайменш півмільйона робочих  місць із зарплатою від 500 дол. Після цього до Кучми приїхали з Кореї, з компанії Daewoo. Сказали, дамо 0,5 млрд. дол. інвестицій в економіку і кількасот мільйонів особисто на сім’ю. І нас продали. Тому в нас нема інвестицій, робочих місць, а Daewoo Lanos у нас лише складають і навіть не корейці це більше, а «АВТОЗАЗ» з відповідним рівнем якості. Коли процес пов’язаний з повноцінним виробництвом машин, то оживають цілі галузі економіки.

– Чи вплине впровадження Угоди про асоціацію між Україною і ЄС на зниження мит чи безмитне ввезення?

– Це теоретично так, але лобі мертвого українського автопрому, влади і митників не дають цього зробити, хитрують, придумують схеми як скасування мит обійти або хоча б відтягти у часі. За Януковича митниця давала 1 млрд. дол. в місяць в гаманець «Сім’ї» (найближче політичне і бізнес-оточення екс-президента Віктора Януковича і його сина Олександра – Polukr.net). Самим митникам та іншим ще перепадало. Хто захоче закривати «краник», який приносить гроші?

Якщо так зроблять, то ці суми залишаться простим людям, які почуватимуться незалежніше, впевненіше. Це зробить владу в країні чутливішою до вимог суспільства, змінить саму систему відносин між владою і суспільством.

В сумі, в Україні процеси після 2014 року нарешті пішли. Але влада пробує ще трошки вхопити за старими схемами. Перед смертю не надихаєшся. Нині вони мають гроші, а завтра їх треба буде залишити простим людям. Вони цього не хочуть. Їм треба побільше встигнути награбастати, довше всидіти, але вчасно втекти десь в Лондон, а також залишитися з якимось лицем, поки їх не роздерли.

Усі бачили, як люди повалили режим Януковича, який контролював все в країні. У нас це ніхто не забере – право захисту інтересів, вміння не бути байдужими.

– Але все має бути законно…

– Існує в юриспонденції поняття «букви» і «духу закону». У нас одне суперечить іншому. 80% законів, які приймає Рада – антиконституційні. Вони суперечать Конституції, яка стоїть вище за них. Вона – норма прямої дії, яка дає мені права, заборонені законами. На вільне пересування та гідний рівень життя теж.

Довідка

Володимир Несвіт – народився 19 червня 1983 року у Донецьку.

У 2005 році закінчив Національну юридичну академію ім. Ярослава Мудрого в Харкові. З 2005 по 2008 рік працював помічником прокурора Пролетарського району Донецька. З 2008 по 2009  рік – прокурором відділу нагляду за додержанням та застосуванням законів прокуратури Донецької області. У 2009 році директором із правових питань корпорації «Індустріальний союз Донбасу». З 2009 по 2011 рік старшим помічником прокурора Пролетарського району  Донецька. З 2011 по 2014 рік начальником Єнакієвсього міського управління юстиції.

Із 2014 року переїхав в Київ. З 2014 по 2015 рік працював завідуючим відділом правового захисту Київської обласної ради профспілок. З 2015 року обраний на посаду голови профспілки адвокатів та юристів Києва та Київської області. Із 2015 року здійснює юридичну практику як приватний підприємець, а з 2016 року – адвокатську практику. Голова юридичної консалтингової компанії Freedom Auto.  
Одружений. Має синів Михайла 2009 року народження та Володимира 2013 року народження.

Share Button

Також перегляньте

Fot. unn.com.ua

Чи буде велика війна з московитами у 2021 році???

Останні 2 тижні українську спільноту активно цікавить дане питання чи не найбільше з поміж інших. …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.