Рада міністрів ЄС 11 травня схвалила остаточне рішення про надання Україні безвізового режиму. Затвердження було без обговорень. Церемонія підписання надання Україні безвізового режиму відбудеться 17 травня в Європарламенті у Страсбурзі. Після цього законодавчий акт оприлюднять в Офіційному журналі ЄС. «Безвіз» набуде чинності 11 червня. Тоді 34 європейських країни увімкнуть «зелене світло» власникам українських біометричних паспортів. Угода буде поширюватися на всі країни ЄС, крім Великої Британії та Ірландії, а також діятиме в країнах Шенгенського простору, що не входять у ЄС – Норвегію, Ісландію, Ліхтенштейн та Швейцарію.
У Державній міграційній службі України повідомляють, що на початок травня українці отримали понад 3,3 мільйона біометричних паспортів. Видають їх з січня 2015 року. На момент схвалення «безвізу» Європарламентом 6 квітня 2017 року паспортів було видано 3 мільйони. Тоді українці почали масово подавати документи на біометричні паспорти, тож за місяць їх видали близько 300 тисяч. Внаслідок ажіотажу утворились черги у відділеннях видачі документів.
На кордоні країн ЄС українців питатимуть про мету поїздки і проситимуть показати деякі документи. Старі (небіометричні) закордонні паспорти з чинними шенгенськими візами діятимуть надалі. Їздити можна буде на 90 днів протягом 180 днів у бізнесових, туристичних, сімейних і навчальних цілях, а також для участі у виставках і конференціях. Для тривалого навчання у країнах ЄС слід буде мати довгострокову візу. Безвізовий режим не даватиме українцям права на роботу в ЄС. Для роботи слід буде повертатись в Україну і отримати робочу візу.
При в’їзді до Шенгенської зони прикордонники цікавитимуться метою поїздки. Проситимуть показати відповідні документи (запрошення від родичів, знайомих, на конференцію, квитки на події, бронювання готелю). Також при в’їзді можуть просити надати підтвердження наявності коштів – виписка з банківського рахунку, пред’явлення готівки чи платіжної картки з приблизним розрахунком 50 доларів на добу перебування. Також слід мати страховий поліс і бути у змозі підтвердити намір повернутися в Україну (зворотний квиток). Ці документи прикордонники ЄС іноді просять показати і зараз, за наявності шенгенської візи.
28 березня безвізовий режим запрацював для громадян Грузії. За перший місяць його роботи ним скористались 11600 грузин. 26 грузинів не впустили в ЄС.
Рафал Вольський, генеральний консул Республіки Польща у Львові
Польща найбільше з країн ЄС весь час кричала, щоб Україні дали якомога швидше безвізовий режим. Тому безвіз теж наша перемога. Наше консульство веде ліберальну політику щодо видачі віз для українців. І радо чекаємо українців в Польщі. У самому режимі перетину кордону з безвізом нічого не зміниться – просто замість паспорту з візою потрібен буде біометричний. Прикордонники і тепер мають право запитати про наявність коштів для поїздки і підтвердження мети. Можливо, буде запроваджено один коридор для власників біометричних паспортів, а інший для тих, хто має візу.
Якщо когось не пустять в Польщу, то він має і зараз право це оскаржити. Але 99% українців не оскаржуються рішень чи звертається до невластивих для цього органів. У більшості випадків після того, як минув час на оскарження – 14 діб.
Якщо на території якоїсь із країн ЄС ви вважаєте, що вас потрактували нерівно з іншими, то за міжнародним правом маєте право звернутися до консула України в цій країні. Так само польський консул діє, якщо станеться щось громадянину Польщі в Україні. Наприклад, йому вкрадуть паспорт. У Польщі є генконсул України в Любліні.
Павел Пешек, Генеральний консул Чеської Республіки у Львові
Чехія завжди підтримувала надання Україні безвізу. Після введення безвізового режиму для чеського консульства суттєво нічого не зміниться. Ми переважно обробляємо довготермінові робочі візи від громадян з усієї України.
Українці мають засвоїти щодо безвізу кілька речей. По-перше, він не дає право працювати в ЄС. В такому випадку нелегальні робітники можуть бути затримані поліцією, оштрафовані, депортовані з забороною на кілька років чи назавжди в’їздити в ЄС. На жаль, українці більше вірять комусь на тротуарі чи сусіду, ніж офіційним джерелам інформації. У нас на сайті є чітка і зрозуміла інформація про всі кроки у візовій процедурі з метою працевлаштування в Чехії. Але багато українців не читають цього перед тим, як до нас приходити.
Думаю, з наданням безвізу стане більше контактів українців з мешканцями країн ЄС. Ці контакти сприятимуть кращому взаєморозумінню між Україною і ЄС, культурній і економічні взаємодії. Це буде корисно і для ЄС, і для України. У Чехії вже понад 100 000 українців. До них приїдуть родичі та знайомі.
Лише дуже не хотів би, аби українці ставали жертвами шахраїв із документами. Минулого року ми стали одними з лідерів в ЄС за кількістю відмов українцям у візах – 9%. Усе це внаслідок того, що зіткнулися з хвилею подачі фальшивих документів серед прохачів віз.
Ірина Сушко, виконавчий директор ГО «Європа без бар’єрів»
На базі сайту МЗС України планується створити спеціальний сайт, де будуть зібрані всі проблемні моменти пов’язані з безвізовим режимом. Це буде збір даних і багатосторонні перемовини щодо проблемних речей з партнерами в ЄС. Також на сайті «Європи без бар’єрів» можна знайти все, що необхідно знати про умови дії безвізового режиму – europewb.org.ua/podorozhuj-vidpovidalno.
Володимир Горбач, політолог Інституту Євро-Атлантичного співробітництва
Європейський інтеграційний проект триває не лише через приєднання країн до ЄС, але теж через вплив Євросоюзу на сусідів. Це так звана «інтеграції без членства», яку застосовує ЄС теж щодо України. Перш за все, йдеться про економічну інтеграцію України. Власне, сам ЄС починався з Об’єднання вугілля та сталі у 1951 році.
На сусідні країни ЄС передає норми відносин, виробничі стандарти. Наслідки цього – внутрішні реформи в України. Україні безвіз вдався дуже важко, бо слід було зробити багато внутрішньої роботи. У 2010 році Янукович тільки-но став президентом. Відбувся саміт Україна-ЄС. Тоді вперше серйозно заговорили про безвіз для України. Написали План дій щодо візової лібералізації. Янукович тоді сказав, що цей план одною лівою за рік виконає. За рік не вийшло. Сказав, ну, добре, зробимо за два. За два теж не вийшло. Януковича не стало. Президент Порошенко теж весь час про це говорить – ось, ось.. Пішов сьомий рік. Відбулися внутрішні реформи – величезна кількість. Не всі вони стосувалися віз – захист прав меншин, електронне декларування…
З часом сам ЄС трафив у пастку – останній рік мучиться, як зробити свою частину роботи. 15 грудня 2015 року на саміті Україна-ЄС Євросоюз визнав, що Україна виконала весь План дій щодо візової лібералізації. З того часу, минуло 1,5 роки. Єврооптимісти в Україні зіткнувся з суворою реальністю. Пора переходити на єврореалізм – бачити можливості та інтереси європейців, їхні плани, страхи, проблеми. Тепер ми маємо входити в їх становище, як вони раніше входили в наше. Слід зрозуміти, чому вони не могли зробити це швидше.
Так, європейці, а надто Західна Європа, бояться масового напливу українських мігрантів і заробітчан. У них вже є проблеми з третіх країн, тобто країн, які не входять в ЄС – з Африки та Азії. Тому ЄС вирішив спочатку прийняти механізм призупинення безвізового режиму, а потім дозволити безвіз. На це пішло багато часу – 1,5 року. Ключовою виявилась Франція. Вона найбільше намагалися тягнути час. Причина – їх політичний процес. Там саме відбулися президентські вибори, де переміг єврооптиміст Макрон. Будуть парламентські – 11 та 18 червня. У Франції боялися дати козирі націоналістці Марін ле Пен, яка заперечує саме майбутнє ЄС. Ось так вибори у Франції впливають на безвіз для українців.
Протягом певного періоду діалог про безвізовий режим був інструментом впливу на українську владу. Остання схопила гачок – Порошенко зробив це частиною свої програми, взяв відповідальність і часто через це погано виглядав. Але слід віддати належне, що саме через те, що президент обіцяв це зробити, завдяки його зусиллям, державний механізм зі скрипом, але рухався в напрямку виконання умов безвізу. Через імідж президента інші органи влади мали тримати це питання на контролі, періодично звітувати. На це накладався тиск громадянського суспільства. Та головним був імідж президента.
Тепер українцям треба навчитись дотримуватися відповідального користування цим привілеєм безвізу, щоб не було проблем для країни через масові порушення умов. Та люди легко і швидко звикають до хорошого. До безвізу українці звикнуть після першої успішної поїздки до Польщі чи Чехії. Тоді це вже не буде заслуга когось із політиків, але звична річ. Тож для Києва слід буде придумати нову мотивацію для проведення реформ. Щодо євроінтеграції – ми вперлися у стелю можливостей. Щось обіцяти тут більше важко. Потрібно буде змінити акценти на внутрішню політику, соціально-економічні зміни в країні.
Будуть приховані та несподівані ефекти від безвізу. Я родом із Чернігівщини – там аграрії вже говорять про готовність суттєвого підвищити зарплати, майже до рівня польських. Бояться втратити робочу силу. Коли кажеш фермерам, що безвіз не дає права на працевлаштування, то вони відповідають, що не треба їм байки розказувати. Безвіз – це можливість поїхати і пошукати на місці роботу. Це правда. Хто знайде, той поїде працювати. А за ним поїде півсела. Схожа ситуація на ринку робочої сили в Києві. Безвізу ще не дали, а ринок уже перебудовується під нові умови. Тож, ймовірно, через безвіз в українців зростуть зарплати.
Ще один несподіваний ефект – раніше ми отримували з телебачення більшість новин із пострадянського простору. Зараз із Заходу – українці більше знають про вибори у Франції і США, ніж в Молдові. Відбувається інформаційна інтеграція в європейський простір. Ми повертаємося в Європу. Це і є інтеграція без членства.
На людському рівні інтеграція буде через особистий досвід, спілкування, перенесення нових практик додому. А чи так критично важливо для українців мати депутатів у Європарламенті чи представника в Єврокомісії, то ні. Для звичайних громадян важливі економічні моменти – торгівля з країнами ЄС, поширення стандартів у сфері демократії та прав людини, їх соціальний захист.