п’ятниця, 29 Березень, 2024
pluken
Головна / Аналітика / Коментарі / Субрегіональний клінч України
Фото: sd.org.ua
Фото: sd.org.ua

Субрегіональний клінч України

Share Button

В умовах, коли в світі зростає напруженість та конфліктогенність, а Росія поступово рухається до війни в Європі, руйнуючи європейську та трансатлантичну єдність, зростає цінність справжніх союзників. Для України політика пошуку друзів та партнерів у ворожому середовищі – це політика виживання суверенної української державності. Коли на НАТО як на захисника надія невелика (передусім через механізм прийняття рішень консенсусом 29 країн-членів), США мали б стати для України тією надією та опорою, яка дасть впевненість у завтрашньому дні. Однак США – це глобальний актор, для якого цінність України обмежена геополітичним протистоянням з Росією. Будь-який активний крок США в регіоні буде розглядатись в Москві як ворожа провокація та утиснення «прав російськомовних громадян», тому Вашингтон не буде поспішати підписувати союзницькі угоди з Києвом.

На сьогодні лінія поведінки України – укладання двосторонніх оборонних угод з рівними собі за вагою та значенням акторами. В термінах боксу, Україна обрала тактику геополітичного клінчу, який вже застосовується для окремих друзів (Польща, Канада). Варто вірити, що він буде застосований також і для сусідніх країн, що вибудовують політику нейтральності до Москви – Угорщини, Словаччини, Болгарії.

Агресивна політика Російської Федерації, спрямована на відновлення практики поділу Європи на сфери впливу, реінкарнацію Радянського Союзу, загрожує не лише Україні, але й багатьом країнам великого Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону. Розвиток відносин стратегічного партнерства України з Польщею, Румунією, Туреччиною, країнами Балтії та низкою інших держав є принциповим для забезпечення стабільності в Центральній та Східній Європі та Чорноморському регіоні. Підстави для спільного протистояння новітнім загрозам, спричиненим російською агресією, існують у Грузії та Молдови, суверенітет яких також порушений через агресивну політику Росії.

Зміни безпекового середовища, негативні тенденції сприяють пошукам субрегіональних моделей безпеки із залученням потенціалу та досвіду України. Такою моделлю може потенційно стати Балто-Чорноморський союз (Міжмор’я), послідовним лобістом якого виступає Польща. Мережа двосторонніх оборонних союзів формує передумови для створення ширшого формату, який може стати предтечею проекту Міжмор’я.

Агресивна міжнародна поведінка Росії єднає країни з негативним історичним досвідом перебування у складі Російської імперії. Підписання 2 грудня 2016 року Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про співробітництво у сфері оборони засвідчило бажання сторін рухатись вперед, незважаючи на історичні спекуляції.

Укладення подібних угод є доцільним в контексті розвитку добросусідських відносин України з Румунією та Литвою – країнами, що найбільш активно поділяють занепокоєння Києва безпековим кліматом в регіоні через агресивні дії Москви. Країни Балтії є союзниками України з огляду на провокативну військову активність Росії на їхніх кордонах, що лише зростатиме з розміщенням в Естонії, Латвії та Литві постійних міжнародних контингентів НАТО.

Румунія має стати принциповим стратегічним партнером України в Чорноморському регіоні. На заваді подібному сценарію може стати політична нестабільність в Румунії, виражена багатотисячними виступами в січні-лютому 2017 року на підтримку антикорупційної платформи президента К. Йоханніса, що применшує політичну звитягу лівих центристів на останніх парламентських виборах. Румунія має низьку суб’єктність в рамках ЄС, що дозволяє Києву розраховувати на рівність відносин. Проте довгостроковим пріоритетом для Бухареста залишається поглиблення відносин з Кишиневом. З іншого боку, перемога на перших президентських виборах в Молдові прокремлівського кандидата Ігоря Додона та його антирумунські погляди змушують Румунію переорієнтувати зовнішню політику на пошук нових важелів проти російського впливу, зокрема через співробітництво з найближчими сусідами.

Найкращим форматом розвитку відносин з Угорщиною та Словаччиною – країнами, що відзначаються поміркованими поглядами щодо санкцій проти Росії, розрізняючи поняття зовнішньої торгівлі (Росія є важливим партнером) та зовнішньої політики (засудження незаконної анексії Криму та підтримки війни на Донбасі), є поглиблене партнерство у Вишеградській групі. Остання, передусім через позицію Польщі, що головує в організації, перетворилась з суспільно-культурного інструмента субрегіонального співробітництва на військово-політичний альянс з міжнаціональною Вишеградською бойовою тактичною групою з 2500 солдатів та ініціативою в секторі енергетичної безпеки. Україна має долучитись до розбудови потенціалу цієї структури в сфері оборони як партнер та, можливо, асоційований член. Зусиль потребує й етнополітичний діалог (також щодо Румунії на Буковині та Одещині), зокрема – інтенсифікація тристоронніх робочих груп істориків-етнознавців на Закарпатті.

Сучасні тенденції створюють нові виклики перед українською владою. Україна повинна вже сьогодні готуватися до видозміни «нормандського формату» щодо Донбасу, розширити його, залучивши нових учасників – США та Великобританію, що є країнами-гарантами територіальної цілісності та суверенітету України за Будапештським меморандумом, а також найближчих сусідів-союзників.

Польща та Румунія – держави, що усвідомлюють та розділяють безпекові загрози, які сьогодні існують у регіоні. Залучення нових переговірників сприятиме підвищенню ефективності миротворчих зусиль, продемонструє єдність та принциповість позиції провідних міжнародних акторів, що змусить Росію поводитись стриманіше. Подібні конструктивні зусилля сприятимуть пошуку компромісів, які дозволять перейти від декларацій до практичних кроків щодо відновлення миру та стабільності в регіоні.

Режим санкцій, застосований міжнародною спільнотою проти Російської Федерації, на сьогодні є безпрецедентним і з огляду на кількість учасників, і на масштабність їх дії. Економічні та дипломатичні санкції міжнародного співтовариства щодо Росії не мають залежати від виконання Мінських домовленостей. Натомість вони повинні бути чинними та посилюватись аж до завершення процесу повного відновлення територіальної цілісності нашої держави, що передбачає деокупацію окремих територій Донецької та Луганської областей та повернення Криму до складу України.

Проте теперішні тенденції мають загрозливий характер для збереження та посилення режиму санкцій. У 2017 році проросійські партії в Європі мають доволі низький шанс на перемогу на виборах у своїх країнах (крім Франції), проте навіть наявність проросійських фракцій у парламентах Італії, Німеччини, Нідерландів, Угорщини, Словаччини, Румунії, Болгарії, які намагатимуться відстояти зняття санкцій з Москви, може мати довгостроковий негативний ефект для Києва. Зважаючи на такі зміни безпекового середовища, вже зараз варто готуватися до спроб Москви легалізувати анексію Криму через своїх європейських агентів впливу.

Українська тактика субрегіонального клінчу, в’язання поясу безпеки з сусідів, апелюючи передусім до громадян країн-друзів, а вже потім – до політиків та еліт, які сьогодні вбачають в режимі антиросійських санкцій лише перепони для економічного зростання та втрачений ринок, є доцільною та адекватною. Додавання до союзницьких угод з сусідами оборонних домовленостей з країнами ліберального Заходу – з Канадою вже сьогодні, з Австралією та Японією, можливо, завтра, зміцнить позиції української дипломатії перед обличчям російської агресії в контексті наростаючого геополітичного протистояння в світі. Зовнішня політика України має враховувати сучасні європейські тенденції. Проте, оскільки зміна світового балансу сил і ствердження Росії як світового геополітичного суб’єкта відбуваються на українській землі, вітчизняні дипломати мають не просто констатувати зміни безпекового середовища, а брати активну участь у формуванні нової системи субрегіональної безпеки, ґрунтуючись на унікальному українському досвіді. Надійними партнерами в цьому процесі мають стати сусіди України, передусім Польща та Румунія, з якими необхідно будувати історичний діалог з огляду на спільні сучасні загрози та виклики, та великий клуб ліберальних друзів на чолі з США.

Валерій Кравченко

Share Button

Також перегляньте

Fot. prezydent.pl

Глава Бюро національної безпеки Польщі: «Країни НАТО мають три роки, щоб приготуватися до війни з Росією»

Яцек Сєвєра повторив свою оцінку міжнародної ситуації в регіоні Центральної та Східної Європи. «Якщо хочемо …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.