Хрест примирення над братською могилою війни

У неділю, 26 лютого, біля села Жарків Бродівського району Львівської області відбулися щорічні поминальні заходи за мешканцями колишнього польського села Гута Пеняцька. 73 роки тому нацисти у відповідь на вбивство кількох офіцерів СС спалили село, вбивши близько тисячі його жителів.

Організовано довезли делегації на возах

Польська громада в Україні організовано привезла до Гути кількасот учасників польських організацій і делегації з Польщі. 5 км від села Жарків через буковий ліс учасників заходу підвозили на возах місцеві селяни, що для багатьох стало атракцією.

Загалом на поминальній акції було близько 800 осіб, зокрема, й місцеві жителі. Також були посол України в Польщі Андрій Дещиця, польський посол Ян Пєкло, депутати Сейму та Ради, представники місцевої, обласної та районної рад. Серед гостей з Польщі – представники правих кресових організацій та байкери польського «Катинського рейду», які свого часу були проти заборони на проїзд Польщею пропутінських «Нічних вовків».

У підмурівках костелу – спільна могила

Меморіал – це підмурівок колишнього костелу, під яким поховані загиблі, а також насип посередині з гранітним хрестом і стелами. На хресті напис: «Пам’яті близько 1000 поляків, які спочивають тут, мешканців села Гута Пеняцька і навколишніх місцевостей, закатованих 28 лютого 1944 року. Спалене село перестало існувати. Нехай спочивають в мирі. Родини і уряд Республіки Польща. 2005 рік. Відновлено зусиллями української громади. 2017 рік».

У ніч на 9 січня, коли в селах ще святкували Різдвяні свята, а надворі було близько 20 градусів морозу, невідомі підірвали вибухівкою хрест меморіалу, а стели розмалювали синьо-жовтим і червоно-чорним прапорами. Того ж дня відео з оскверненого меморіалу з’явилося на сайтах донбаських сепаратистів.

Схожий акт вандалізму стався в кінці січня на польському меморіалі в Биківні під Києвом. Жодна українська політична сила не взяла відповідальності за ці руйнування. Більшість коментаторів вважають, що це вчинили російські провокатори, аби посіяти ненависть і ворожість між українцями та поляками. Протягом минулого року невідомі схожим чином знищили українські меморіали на похованнях у Польщі. Відео з актами вандалізму в Польщі теж оперативно з’являлося на сайтах донбаських сепаратистів.

Обласна поліція досі не знайшла винних в акті вандалізму в Гуті Пеняцькій. За скоєне зловмисникам загрожує до восьми років ув’язнення.

Виконавці злочину «не знали, що коять…»

Скорботні заходи почалися зі вступного слова голови товариства «Гута Пеняцька» Малгожати Гошньовської-Коли, дочки загиблої тут Ванди Гошньовської: «Приїжджаємо сюди щороку молитися за наших близьких і рідних, яких по-звірячому вбили 28 лютого 1944 року. У 2005 році тут постав пам’ятник. Тоді Польща сказала, що пам’ятає про своїх жителів з Гути Пеняцької та інших місць на кресах давньої Речі Посполитої… Недавно знищили тут меморіал, а нині бачу відновлений гранітний хрест. Цю атаку ми зустріли дуже болісно. Та знайшлися люди, які спричинилися до того, що нині стоїть цей хрест. Хочемо їм і місцевій владі за це подякувати».

Потім відбулася заупокійна літургія греко-католицького та римо-католицького духовенства з проханням про спокій для померлих, аби більше не плюндрували надгробків і меморіалів ані в Польщі, ані в Україні.

– У нинішній Євангелії сказано, що ті, хто розпинали Христа, не знали, що коять, – сказав у проповіді один із греко-католицьких отців. – Те саме можемо сказати про тих, хто чинив цей злочин. Ми ж зібралися, бо знаємо, що робимо. Тому постав цей хрест як знак любові та єдності, щоб ми ніколи більше не ворогували.

Продовжив проповідь єпископ Сокальсько-Жовківський Михайло Колтун: «Сьогодні ми зібралися протидіяти ворогові життя – гріхові. В ім’я наших народів і церков у цю Неділю прощення маємо унікальну можливість виразити примирення між собою. Я перший звертаюся до співбрата, римо-католицького єпископа Луцького Віталія Скомаровського, владико і духовенство, простіть мені і моєму народові, чим згрішили проти вас». Після цього єпископ УГКЦ обійняв і поцілував римо-католицького єпископа, а люди навзаєм подавали собі руки у жесті примирення.

Голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка: «Розраховуємо, що так, як ми відновили польський меморіал, польська влада відновить українські»

Наступним виголосив промову голова ЛОДА Олег Синютка: «Під час Другої світової війни сюди, на українську землю, прийшла велика трагедія – загинули невинні люди. Цю біду принесли окупанти. Наше покоління має велику місію – сказати правду про ті події, про їх причину, якою були окупанти. Нині окупант знову прийшов на нашу землю, але з іншого боку – з російського. Нам знову принесли біду та провокації. Пам’ятники, які вибухають в Україні і Польщі, – це боротьба проти нашого спільного майбутнього. Маємо молитися за жертв цього села, за українських воїнів, які захищають нас нині від нових трагедій на українській і польській землі. Маємо зробити так, щоб українці і поляки надалі взаємно розумілися».

Польські історики вважають, що розправу над жителями села вчинили солдати підрозділів СС «Галичина» з допомогою відділу УПА «Сіроманці» та місцевих селян.

Українські історики наголошують, що каральну акцію в селі здійснили нацисти, а не українці. “Гута Пеняцька – польське село, знищене за наказом німецьких окупантів, під їхнім командуванням, через провокації проти нацистів дислокованого тут загону радянських партизан”, – пояснив глава Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. І додав, що до участі в операції нацисти свідомо залучили поліційні частини, складені з українців, щоб посіяти між нами ненависть.

На початку скорботної акції відбувся одиночний протест члена партії ВО «Свобода» Михайла Галущака. З червоно-чорним прапором він протестував проти знищення українських меморіалів та надгробків у східній Польщі. Поліція, якої було кількадесят осіб, забрала його як провокатора та склала протокол про адміністративне порушення.

Депутат Сейму Малгожата Госєвська: «Спіраль ненависті була запущена не в Польщі і не в Україні, а тоталітарними системами Гітлера і Сталіна»

Потім виступила депутат Сейму, заступниця керівника комісії Сейму з єдності з поляками за кордоном Малгожата Гошевська: «Тут дійшло до жахливого вбивства, яких багато було на цих теренах. Спіраль ненависті, що була тоді запущена, має коріння не в Польщі і не в Україні, а в тоталітарних системах, які збудували Гітлер і Сталін. Вони маніпулювали народами, сіючи ненависть, провокуючи давніх сусідів. Замість того, щоб разом виступати проти спільних ворогів, ми були одне проти одного: брат вбивав брата, сусід сусіда. Ця трагедія не повинна ніколи повторитися. Це наше завдання. Папа Іван Павло ІІ під час візиту до Львова у 2001 році сказав: «Хай пробачення зроблене і отримане розливається, мов доброчинний бальзам у кожнім серці. Хай завдяки очищенню історичної пам’яті всі будуть готові ставити вище те, що єднає, ніж те, що ділить. Аби разом ми будували майбутнє, оперте на взаємоповазі та братерській співпраці». Слова Папи є для нас дороговказом для примирення між народами… Хрест, який був зруйнований, щоб нас посварити, став символом примирення. Це заслуга українців, які живуть тут і довели, що примирення – можливе. Так само будуватимемо наше майбутнє – спільне, краще та безпечніше».

Після цього виступив голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин: «Біль тих часів з обох сторін ятрить досі, а взаємні звинувачення, часто підсилені пропагандистськими кліше, не дають реалізувати єдину можливу формулу: «Пробачаємо і просимо пробачення». Не шукаємо нині винних і причин, а схиляємо голови перед невинно вбитими українцями і поляками в тій важкій війні, – сказав він і схилив голову перед хрестом. – Ми відновили своїми силами цей монумент, підірваний провокаторами за вказівкою Кремля. Ми прийняли виклик, бо в ХХІ столітті немає місця для війни з надгробками. Ми показали, що не лише словами віддаємо шану вбитим у той страшний час. Розраховую, що так само зробить польська влада щодо українських надгробків, знищених у Польщі».

Міністр культури Польщі: «Ми тут разом, всупереч старанням провокаторів»

По цьому зачитали лист міністра культури та народної спадщини Польщі Пьотра Глінського: «Цього дня знищили Гуту Пеняцьку. Ідеологія ненависті, посіяна, коли ці землі заполонили совєти і німці, призвела до воєнного злочину, який вчинив 4 полк поліції СС. Тут гинули родини. Ціллю проведеної німцями пацифікації, в якій взяли участь солдати української національності, не була лише поліцейська акція, але навмисне знищення поляків. Трагічні події, які розгорнулися на сході в 1943–1945 роках, мали надовго викопати рів між поляками і українцями. І зробити це таким способом, аби ці два близьких між собою народи були назавжди посварені та ніколи більше не стали на перешкоді далекосяжним тоталітарним планам їх сусідів. Нині ми тут, аби віддати шану загиблим, помолитися над цими могилами, але також, щоб показати, що хочемо разом будувати майбутнє, оперте на взаємоповазі, порозумінні, братерській співпраці. Проти трагічних подій минулого маємо ставити правду, бо лише така дорога дасть автентичну приязнь між народами. На цьому нам всім залежить. Дякуємо українцям, які солідаризувалися з нами, коли стався акт вандалізму. Дякуємо місцевій владі, службам, які ведуть слідство. Розраховуємо, що винні будуть покарані. Польсько-українська солідарність, яку часто демонструємо на міжнародному рівні, наше розуміння тяжкої ситуації в Україні – для багатьох невигідні. Тому нас пробують посварити в тих місцях і просторах, які найважчі в нашій спільній історії, найбільш дражливі. Маємо бути свідомі, що такі ситуації можуть повторитися. Маємо протидіяти цим речам, не піддаватися на провокації. Ті, хто чинили цей ганебний акт, досягли протилежного від очікуваного ефекту – ми тут разом, свідомі нашої трагічної спільної історії на противагу всім, хто хоче нас посварити».

Посол Польщі в Україні Ян Пєкло: «Разом – сильніші!»

Потім виступав посол України в Польщі Андрій Дещиця: «Хрест на цьому місці став місцем примирення українців і поляків. Нічого не може бути кращим, ніж спільна молитва, пам’ять про наше минуле і засудження трагічних сторінок історії. Маємо вчити історію з позиції примирення і розуміння одне одного. Маємо пам’ятати, що коли поляки і українці між собою воюють, то стають слабшими і вразливими до спільних ворогів. А разом спричиняємося до більшого добробуту і добра одне одного. Слава Україні! Нехай живе Польща!»

– Разом – ми сильніші, тому стоїмо під цим відновленим хрестом, – додав його польський колега, посол Польщі в Україні Ян Пєкло. – Ще два дні тому був переконаний, що будемо молитися під дерев’яним хрестом, але молимося під таким самим, який стояв тут до провокації. За це дякую українським друзям. Вірю, що тут такі стоять. Європа потребує, щоб Польща та Україна були разом!

Ігор Тимоць

Фото: Андрій Поліковський