вівторок, 28 Вересень, 2021
pluken
Головна / Інтерв’ю / Дмитро Тимчук: відкритої широкомасштабної військової операції Росії проти України виключати не можна
Fot. nfront.org.ua
Fot. nfront.org.ua

Дмитро Тимчук: відкритої широкомасштабної військової операції Росії проти України виключати не можна

Share Button

Український парламент працює над оборонним бюджетом на 2017 рік. Планується збільшити витрати на захист держави, зокрема для Міністерства оборони України. Попри це, коштів все ще недостатньо для існуючих потреб. Про перспективи розвитку оборонно-промислового комплексу України на 2017 рік polukr.net розпитував у Дмитра Тимчука, депутата Верховної Ради України і глави сайту “Інформаційний опір”.

 – Які будуть пріоритети модернізації Збройних Сил України у 2017 році?

На жаль, попри те, що Президент України ще у червні 2016 р. затвердив своїм Указом такий концептуальний документ, як Стратегічний оборонний бюлетень України, на сьогодні не прийнято жодних конкретних, «спеціалізованих», державних програм у сфері оборони (зокрема, Держпрограми реформування та розвитку Збройних Сил), які б детально розкривали орієнтири реформування української армії та флоту. Проте, існує «дорожня карта» таких реформ у вигляді Плану дій щодо впровадження оборонної реформи у 2016–2020 роках — це значно менш ґрунтовний документ, в якому досить загально визначені завдання, стратегічні цілі, заходи з реформування, а також терміни виконання, критерії оцінки та очікувані результати.

Згідно з цим документом, у 2017 році триватиме той процес, який вже розпочато у війську. Визначено п’ять стратегічних цілей – створення об’єднаного керівництва силами оборони відповідно до принципів і стандартів НАТО; запровадження ефективної політики, системи планування і управління ресурсами в секторі оборони з використанням сучасних євроатлантичних підходів; отримання оперативних (бойових, спеціальних) можливостей сил оборони, необхідних для гарантованої відсічі збройній агресії, оборони держави, підтримання миру та міжнародної безпеки; створення об’єднаної системи логістики й системи медичного забезпечення в інтересах всіх компонентів сил оборони; професіоналізація війська і створення необхідного військового резерву.

У межах досягнення цих стратегічних цілей визначено оперативні цілі – такі, як удосконалення нормативно-правової бази щодо діяльності війська; створення ефективних механізмів демократичного цивільного контролю над сектором оборони та протидія корупції; розбудова спроможностей сил оборони у сфері стратегічних комунікацій; розділення повноважень та функцій Міністерства оборони і Генерального штабу; запровадження організаційної структури органів управління сил оборони, прийнятої в державах – членах НАТО; створення ефективної системи оперативного (бойового) управління, зв’язку, розвідки та спостереження (C4ISR); удосконалення логістичного забезпечення та багато інших.

2017 рік не буде «кінцевим» у реалізації цих планів, які мають бути реалізовані до 2020 року, проте він може бути знаковим, адже в разі зриву процесу реформування останній затягнеться на невизначений термін. А така загроза є, і пов’язана вона перш за все з фінансуванням війська.

Адже, хоча Україна з початком агресії Росії у 2014 році значно збільшила витрати на свої Збройні Сили, все одно при вкрай слабкій українській економіці держава не може забезпечити усі потреби свого війська. Тому, наприклад, у 2016 році близько 80 % військового бюджету було спрямовано на «проїдання» (утримання особового складу – грошове, продовольче, речове забезпечення, вирішення соціальних проблем та ін.), і лише 20 % було спрямовано на реформування та розвиток війська, бойову підготовку та закупівлю й модернізацію озброєння. На 2017 рік Міноборони України сформувало бюджетний запит на 108 млрд грн — це всі потреби війська. Але у проекті державного бюджету на 2017 рік, який на сьогодні прийнятий парламентом у першому читанні, на армію пропонується виділити лише 64 млрд. Щоправда, ця цифра може бути збільшена при остаточному прийняті держбюджету, та й протягом 2017 року за можливості можна буде виділити для Міноборони додаткові кошти. Тож, сказати зараз, в якому обсязі насправді будуть профінансовані витрати на реформування війська, неможливо.

– Яким буде бюджет Міністерства оборони України? Чи буде реально покрити його потреби? Як би ви оцінили структуру цих витрат?

Як я зазначив вище, ті кошти, які сьогодні може дати Україна на оборону, значно менші за об’єктивні потреби. У країнах НАТО визначено такі пропорції військового бюджету: 40 % — на утримання, 30 % — на розвиток війська та бойову підготовку, 30 % — на нові озброєння та модернізацію наявних. В Україні і до російської агресії, і сьогодні, на жаль, левова частка військового бюджету йде на утримання особового складу, а на розвиток та озброєння залишаютьcя крихти. Якщо у 2017 році ми зможемо не перевищити показник витрат на утримання особового складу у 70 %, це буде дуже добре. Хоча для гармонійного розвитку армії, зрозуміло, цього буде вкрай недостатньо.

– Які основні недоліки в сил АТО, і чи є шанс, що вoнi будyт обмежени у 2017 році?

Парадокс в тому, що на оснащення тих бойових частин ЗСУ, які беруть участь в АТО, держава виділяє достатні кошти — окрім витрат на ремонт та придбання озброєння та військової техніки. Проте постійно виникають резонансні ситуації, пов’язані з недостатнім забезпеченням цих частин (наприклад, зараз гостро стоїть питання забезпечення зимовим одягом). В цій ситуації Міністерство оборони, яке здійснює закупівлі, доповідає, що всі необхідні матеріальні ресурси придбано, але за їх розподіл по військових частинах та підрозділах відповідає Генеральний штаб, то ж це його провина. У свою чергу, Генштаб перекладає провину на інші структури у складі оборонного відомства.

Насправді розібратися, хто винний, не так просто, але є сподівання, що ситуація виправиться, коли в процесі реформування буде чітко розподілено функції Міноборони та Генштабу, про що я вже казав. Принаймні, буде чітко зрозуміло, хто за що відповідає, та повинен нести відповідальність в разі зриву забезпечення військ.

Що стосується ремонту та закупівлі озброєння, тут ситуація складніше. На 2016 рік Міноборони отримало в свій бюджет відповідні кошти, але велика частина з них існувала лише «на папері». Зокрема, це були кошти, які уряд України сподівався отримати від конфіскації активів екс-президента В. Януковича, які зараз заарештовані на банківських рахунках. Загалом це 1,5 млрд доларів, з яких 400 млн мало піти на оборону, в тому числі конкретно на озброєння. Але парламент, на жаль, провалив відповідний законопроект. Тому у Міноборони не виявилося відповідних коштів на ремонт озброєння та закупівлю нових зразків — на сьогодні профінансовано десь близько 20 % робіт та закупівель, які планувалися на 2016 рік. Тож, в Україні сьогодні склалася парадоксальна ситуація: на Донбасі тривають бойові дії, сили АТО вкрай потребують ремонту бронетехніки та інших озброєнь, а також придбання нових зразків, а наші підприємства оборонно-промислового комплексу стоять без замовлень, адже у Міноборони немає коштів на фінансування таких контрактів.

Дуже сподіваюся, що у 2017 році такої ганебної ситуації не буде. Принаймні, у проект військового бюджету не вбиті «віртуальні» кошти, і це добре.

– Чи будуть покриті потреби на сучасні засоби розвідки чи медичного обладнання?

– У ході реформування війська ці питання серед пріоритетних. Усі — президент України, уряд, парламент — чудово розуміють, що ці проблеми потрібно вирішувати якнайшвидше. Проте чи знайдуться кошти як на придбання сучасних технічних засобів розвідки, так і сучасного медичного обладнання, і коли це станеться — сказати важко.

– Для того, щоб оцінити перспективи участі Збройних Сил України в рамках АТО: Чи армія матиме кадровий резерв у разі загострення?

Такий резерв вже де-факто є: після шести хвиль мобілізації в Україні протягом 2014–2016 років, через АТО пройшли десятки тисяч українських громадян, які отримали величезний бойовий досвід. Це фактично і є той добре підготовлений мобілізаційний резерв, який Україна може використовувати, наприклад, в разі вже відкритої широкомасштабної військової операції Росії проти України, чого виключати не можна.

Але щодо стратегії підготовки резерву складніше. Українська виконавча влада наполягає на тому, що Україна повинна потроху відмовлятися від призову, та дедалі більше переходити на військову службу за контрактом. Те, що українське суспільство схвалює відмову від призову та солдат строкової служби, зрозуміло. Але ж як раз строкова служба і є найкращою «школою» для підготовки резерву. Зараз в українському парламенті є кілька законопроектів щодо створення системи територіальної оборони, яка повинна також бути механізмом підготовки військового резерву для громадян в регіонах. Але який законопроект і в якому вигляді зрештою буде прийнято, поки що незрозуміло, на разі це предмет для дискусій.

– Як би ви оцінили перспективи розвитку військово-технічного співробітництва з Польщею?

Польща – дуже перспективний партнер для України в галузі військово-технічного співробітництва. Як і Україна, свого часу Польща мала на озброєнні чимало зразків зброї ще радянського виробництва, і має величезний досвід їх модернізації. Такий досвід нам зараз вкрай потрібний. Окрім того, польський ОПК зараз працює фактично за стандартами НАТО, і досвід переходу на ці стандарти також є для нас вкрай актуальним.

В умовах, коли Україна розірвала всі стосунки з Росією в галузі військово-технічного співробітництва, нашим підприємствам ОПК необхідно шукати заміну російським партнерам, адже українська «оборонка» тривалий час орієнтувалася саме на кооперацію з РФ. Польща, Туреччина, Чехія, ще кілька країн Європи — це ті партнери в галузі «оборонки», співпрацю з якими ми вважаємо навіть не перспективною, а життєво необхідною для нашого ОПК.

І, як відомо, успішний досвід співпраці вже є. Наприклад, з початку АТО українські бійці через волонтерів отримували закуплені в Польщі бронежилети, амуніцію, прилади нічного бачення та ін. Зараз на новітніх українських бронеавтомобілях «Дозор-Б», які виробляє Львівський бронетанковий завод, використовується броня ARMSTAL 500 саме польського виробництва. У 2015 році польська компанія WB Electronics підписала угоду з Україною про співпрацю у сфері безпілотної розвідки. Також на сьогодні є домовленості між українськими та польськими виробниками щодо спільного виробництва патрульного літака на базі українського Ан-148, розробки лазерних систем наведення для артилерійських установок і протитанкових керованих ракет, контрбатарейних радарів, спільної модернізації танків Т-72 та ін. Всі ці домовленості — це свідчення того, що у такої співпраці велике майбутнє в інтересах як України, так і Польщі.

Розмовляв Даріуш Матерняк

Share Button

Також перегляньте

Експерт політико-правових програм Центру Разумкова Олексій Розумний / Фото з facebook-сторінки Олексія Розумного

«Заміна глави Офісу президента – спроба Зеленського відновити контроль над оточенням», – політолог Олексій Розумний

Президент Володимир Зеленський звільнив керівника Офісу президента Андрія Богдана, а іншим указом призначив на цю …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.