неділя, 28 Листопад, 2021
pluken
Головна / Думки та коментарі / Розведення сторін на Донбасі: пастка чи вихід?
Fot. unn.com.ua
Fot. unn.com.ua

Розведення сторін на Донбасі: пастка чи вихід?

Share Button

Міжнародні посередники називають проривом план по розведенню сторін, який покликаний крок за кроком побудувати мир на сході України. Президент Франції особисто підтримує ініціативу, вимагаючи виборів на Донбасі замість контролю кордону.

Від США процесом займається особисто заступник держсекретаря США з питань Європи та Євразії Вікторія Нуланд разом зі старшими директорами Ради національної безпеки США Селестою Уолландер і Чарльзом Купчаном. Вони, за повідомленнями російських ЗМІ, зустрілися в Москві з російськими офіційними особами, в тому числі з помічником президента РФ із зовнішньої політики Юрієм Ушаковим і помічником президента РФ Владіславом Сурковим для обговорення ситуації на Донбасі. Все виглядає амбітно та серйозно – ось-ось запрацють Мінські домовленості. Але чи запрацють?

Нагадаємо про що йде мова. Тристороння контактна група у Мінську на засіданні 21 вересня підписала рамкову угоду про розведення сил і засобів на Донбасі. Вона передбачає створення трьох зон безпеки, площею не менше 2 на 2 кв км. кожен, у населених пунктах Золоте, Петрівське та Станиця Луганська. Документ передбачає деескалацію в районі лінії зіткнення і фактично створює умови, в яких стрілецька зброя не може використовуватися для обстрілів. Проте імплементація плану гальмується через недотримання режиму припинення вогню проросійськими бойовиками.

Насправді, поза мінськими переговорами, війна триває. Лише за добу 10 жовтня на фронті загинули двоє українських військових, ще 11 дістали поранення. Кількість обстрілів не зменшується, а навпаки має динаміку до зростання – близько 50 за добу.

З трьох обраних зон (досить складно визначити логіку обрання цих точок на мапі – по одній на кожному напрямку) відведення вдалося виконати в Золотому 3 жовтня та Петрівському 7 жовтня. Процес був веріфікований спостерігачами ОБСЄ, хоча вони й відзначили важкодоступність зазначених точок (передусім, через наявність мінних полів). Варто відзначити, що пересуваються спостерігачі лише по безпечних коридорах, у супроводі «поліції ДНР» в денний час, тоді коли більшість обстрілів відбувається на лінії зіткнення саме вночі. Найважче йде процес в Станиці-Луганській – найпівнічнішій точці, єдиному місті серед обраних трьох (дві інші позиції – села). Бойовики обстрілюють українських військових, зриваючи найвизначнішу умову для відведення – семиденне дотримання повної тиші. Останній обстріл в Станиці-Луганській був зафіксований 6 жовтня, що зірвало попередні терміни відведення – 9 жовтня.

В цьому фронтовому місті на Луганщині, в українській сірій зоні, існують серйозні побоювання немілітарного характеру з приводу відведення. Місцеві українці серйозно побоюються, що на залишені позиції українських військових прийдуть сепаратисти, які окупують місто та влаштують криваві переслідування. Станиця-Луганська вже була під окупацією в 2014 р., саме тому побоювання проукраїнської громади мають реальне підгрунття – своїх сусідів вони знають добре. Хоча міністр з питань окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш запевнив, що плановане відведення військ на трьох ділянках в зоні проведення АТО не становить загрози для цивільного населення, його тут не хочуть слухати. З Києва не видно того, що відбувається на місцях. На думку міністра, зона безпеки, яка буде створена фактично в результаті імплементації плану відведення, навпаки покликана на те, щоб зменшити загрозу для цивільного населення. «Якщо немає озброєнь ні з того, ні з іншого боку, то зменшується ризик початку бойових дій або обстрілів». Логіка міністра зрозуміла, ось тільки бойовики полюбляють стріляти не по позиціях українських військових, а по мирних селах – аби тримати в страху місцевих (Трьохізбенка та Авдіївка як приклад). Тож відведення українських озброєнь не гарантує припинення обстрілів.

В тактичному плані, у разі відведення в Станиці-Луганській українські військові залишать без захисту центр міста, відійшовши на окраїни. Лінія розмежування тут проходить по річці Сіверський Донець, проте перший блокпост сепаратистів розташований на українській стороні. В разі відведення бойовики отримають унікальну можливість закріпитись на українському березі річки, зайнявши наші позиції.

Це одна сторона медалі – чим далі українські військові відступатимуть, тим більше зростатимуть політичні апетити Кремля та його маріонеток до України. Інша – можливість організувати умовні вибори на окупованих територіях й цим закрити, «заморозити» питання Донбасу. Для Європи це можливість – для України відверта пастка.

Особливо зважаючи на той факт, що більшість військових виказують відверте невдоволення відведенням, перспективою здачі територій, які окроплені кров’ю українських патріотів. Ще одна міна сповільненої дії під рейтинг довіри президента та уряду.

У разі завершення відведення на трьох випробувальних ділянках, подібна практика може бути застосована на інших точках лінії розмежування (попердньо визначені чотири). Якщо вірити в мирні плани Кремля щодо України – план має працювати. Проте лише сліпий не бачить того, що Москва просто використовує відведення як черговий привід розхитування ситуації в Україні, не полишаючи своїх агресивних намірів. Сепаратисти ще не виконали повністю свою місію – підмити українську державність. Для слабкої України встановлення крихкого миру на Донбасі це вихід. Ось тільки чи готові українці до чергової зради? Українські військові точно не вважають себе слабкими, тому приниження відведенням – свідома пастка, яку ставлять нам наші європейські партнери.

Валерій Кравченко

 

Share Button

Також перегляньте

Kryzys migracyjny na granicy polsko-białoruskiej. Operacja Silne Wsparcie. Fot. Wojska Obrony Terytorialnej.

Росія та її велика гра: військовий вимір

Дії Російської Федерації щодо країн Центральної та Східної Європи, які здійснюються з метою зміцнення її …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.