Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
В самопроголошених республіках «ДНР» та «ЛНР» винайшли унікальний метод проведення соціологічних досліджень шляхом анкетування. Для цього треба розвішати рекламу на бордах, півроку говорити про демократію на ТБ та радіо, та закликати людей до волевиявлення.
Адже наш народ полюбляє вибори, вочевидь. На них можна отримати продовольчі набори та порожні обіцянки від кандидатів (в цьому немає жодної різниці між сепаратистькими проксі-утвореннями та Україною). Метод чомусь вирішили назвати «праймеріз» або попереднім голосуванням. Лише в такому сенсі можна розглядати ті події, які відбулись в Донецьку та Луганську в неділю 2 жовтня 2016 р.
Зазвичай праймеріз – це внутріпартийні вибори, які мають визначити кандидатів, що будуть боротись на звичайних виборах. Праймеріз бувають закриті (в більшості країн світу) та відкриті, публічні (як в США). На політичному небохилі «ДНР» є умовні партії – «Донецька республіка» та «Вільний Донбас». Саме вони представлені наразі в так званому парламенті «республіки». Подібна двопартійна система присутня й в «ЛНР», де в «народній раді» представлені депутати від «Луганського економічного союзу» та «Миру Луганщині». Єдине «але» – як вказують самі сепаратисти, зазначені установи не є партіями, а всьго на всього громадськими організаціями або рухами. Логіка підказує, що «праймеріз» мали відбутись між членами зазначених «партій-рухів». Але не шукайте її в цьому разі, адже як зауважив ватажок донецьких терористів Олександр Захарченко, «участь у праймеріз братимуть самовисуванці». «Народ ДНР повинен показати – ми побудували цивілізовану, правову державу, здатну на відкриті і чесні вибори. Разом ми зробимо владу по-справжньому народною». Мета праймеріз – визначити перед місцевими виборами на Донбасі кандидатів, які мають реальний авторитет серед населення. По суті – соціологічне опитування. Ось така цікава інтерпретація сутності праймеріз.
Як це не дивно, зважаючи на той факт, що всього кандидатами було зареєстровано 1098 самовисуванців на 514 виборчих округах в «ДНР», на фініші виявилось, що всі вони є таки членами громадських рухів «Донецька республіка» та «Вільний Донбас». Велику цікавість викликає явка виборців. В «ДНР» вона склала 370 517 жителів, в «ЛНР» – 54 426. У порівнянні, на «виборах голови республіки» в 2014 р. в «ДНР» взяли участь 1 120 тис. людей, в «ЛНР» – 705 тис. Навіть за умови, що тоді малювали явку, а зараз все чесно, різниця вражає. А може настільки зменшилось населення «демократичних республік» порівняно з 2014 р.? Або люди просто проігнорували попередні вибори, що сумнівно з огляду на психічний стан заляканого електорату та примусові заходи мобілізації «будівників демократії» на Донбасі? Проте захід аж настільки сподобався можновладцям сепаратистів, що вони вже декларують рішучість проведення «праймеріз» в інших містах, підконтрольних самопроголошеним республікам.
Жодних наслідків результати голосування на «праймеріз» не матимуть ані для жителів, які проголосували, ані для самих кандидатів. То для чого була потрібна вся ця гра під назвою «підготовка до праймеріз» та «попереднє голосування», яка тривала з червня цього року? Вочевидь, коли Захарченко чотири рази призначає дату виборів, але самих виборів не проводить – це підриває довіру до влади. За неможливості домовитись про вибори в Мінську, де бачать ситуацію в іншому ракурсі – в необхідності проведення виборів за українським законодавством, у Москві вирішили піти конем й провести такі собі «недовибори». Меседж лише один – продемонструвати, що якщо не буде прогресу в питанні виборів у Мінську, вибори відбудуться без України. Головний реціпієнт послання – країни Заходу, передусім Франція та Німеччина як головні медіатори мирного врегулювання на Донбасі. Київ зрозумів вже давно, й привчив до цієї думки своїх громадян – на Сході проти України воюють терористи, які ненавидять все українське. Жодної України та її законів в Донецьку чи Луганську, привнесених переговорами контактної групи в Мінську, не буде, як не буде й українських виборів. Якщо лише Москва раптом не припинить фінансування й не ліквідує найбільш запеклих сепаратистів, що вже мало місце на Лугащині. Тому все що залишається українцям, готуватись до війни, декларуючи як ми розраховуємо на Мінськ. Україна повернеться на Донбас лише таким чином. Адже треба привнести трохи споконвічно «хунтівського» тоталитаризму в регіон, де демократія та верховенство права вже перемогли всіх раз і на завжди.
Валерий Кравченко
