Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Вперше масштабна практика геноциду як форма установлення контролю над народами захоплених територій була застосована Росією в ХІХ столітті на Кавказі. Жертвою став непокірний гірський народ черкесів. «Вас чекає велика справа – назавжди упокорити гірські народи та знищити непокірних» – так цар Микола І сформулював задачу генералу Ф.Паскевичу відправляючи його корпус на Кавказ.
Царський наказ виконувався наступними методами: фізичне знищення, підпалення сіл разом з їх жителями, знищення посівів і запасів продовольства, примусове виселення людей з місць проживання. Генерал О.Вельямінов найбільш ефективним і необхідним заходом щодо підкорення черкесів в найкоротші терміни вважав організацію масштабного голоду. А генерал В.Нейман, рапортуючи в 1864 році в Петербург про свої успіхи на Кавказі писав: «Аули, запаси хліба і фруктів спалені. З впевненістю можна прогнозувати, що населення повинно протягом зими або померти з голоду, або вийти до приморських пунктів для переселення в Туреччину».
В ХХ столітті уже інші народи розділять долю черкесів – мільйони українців, чеченців, інгушів, кримських татар гинуть безвинними жертвами центральної лінії партії більшовиків, які на свій лад перебудовували Російську імперію в СРСР.
В 1948 році ООН прийняла Конвенцію по запобіганню злочину геноциду та покарання за нього, де визначено геноцид як цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами. До таких дій належать:
а) вбивство членів цієї групи;
б) нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи;
в) навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи;
г) дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи;
д) насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.
Російське керівництво, яке було налякане цим актом міжнародного права, вже тоді вдалось до тиску, маніпуляцій та замовчування своїх злочинів. За вимогою Москви з цього визначення було вилучено пункт про злочин геноциду здійснений з політичних мотивів. Сталін боявся відповідальності за масову ліквідацію класових ворогів, зокрема, майже 4 мільйонів українських селян. Зазначене вилучення дозволило кремлівським лідерам продовжувати замовчування перед міжнародною громадськістю політики винищення населення за класовим чи соціальним походженням.
Випробувана Кремлем практика упокорення народів загарбаних територій зараз в повній мірі застосовується на окупованому Донбасі та Криму. Діяльність окупантів на території України, в тому числі з використанням терористичних організацій, можуть кваліфікуватися, відповідно до наведеної вище норми міжнародного права як геноцид.
На початку військової агресії російськими окупантами було здійснено спроби навмисного створення місцевому населенню умов, які розраховані на його повне або часткове знищення. Ось найяскравіші приклади. У вересні 2014 року проросійські терористи захопили одну з проміжних підстанцій в Донецькій області, що була одним з елементів розприділення струму виробленого на Запорізькій АЕС та загрожували її підірвати. Наслідки теракту могли бути катастрофічними для зазначеної атомної електростанції: виведення з ладу системи охолодження ядерного палива, неконтрольоване займання та пожежу. В цей же період терористи здійснили спробу замінувати одну з насосних станцій одного з найбільших у світі аміакопроводів Тольятті-Одеса. На думку експертів, за таких умов (висока густота населення, неможливість вчасного проведення ремонтних робіт у зв’язку з бойовими діями) наслідки можливої техногенної та екологічної катастрофи в Горлівці були б співмірними з трагедією, що трапилася в 1984 році в індійському Бхопалі, де внаслідок викиду метилізоционіту (речовини схожої за властивостями з аміаком) загинуло понад 18 тисяч людей.
Проте, описані вище випадки коли катастрофи вдалось уникнути є винятками. За період збройного конфлікту на Донбасі від влучень артилерії загорілися та вибухнули кілька екологічно небезпечних виробництв, серед яких Авдіївський та Ясинівський коксохімічні заводи, Лисичанський нафтопереробний та Краматорський верстатобудівний заводи, а також підприємства «Точмаш» і «Стирол» та завод із виробництва вибухівки в Петровському на Луганщині. Всього в зоні бойових дій постраждало понад п’ятсот підприємств.
Пошкодження ліній електропередач в результаті артилерійських обстрілів, спричинило відключення обладнання для відкачування води з шахт на декілька днів, що призвело до їхнього затоплення. На сьогоднішній день це вже стало причиною незворотних змін у підтопленні ґрунтів, що призводить до руйнації будівель і, фактичної неможливості їх відновлення на цій території. В результаті підтоплення шахт на території міста третину забудови відновити не вдасться з причини зміни гідрогеологічних умов, вважають чиновники міської ради Донецька. Тобто, техногенні аварії в Донецьку на сьогоднішній день спричинили наслідки, які можна орієнтовно порівняти лише з наслідками тактичного ядерного удару по великому місту.
На сьогоднішній день вже затоплено дві третини вугільних шахт Донбасу, а це означає забруднення підземних вод і питної води в усьому вугільному басейні. Затоплені шахти, зокрема, в місті Єнакієвому, де проводили експериментальний підземний ядерний вибух у радянський час. Забруднення водоносних горизонтів в регіоні Донбасу, в тому числі радіоактивними елементами, вихід із під контролю гідрогеологічної ситуації може призвести до суттєвого ускладнення водозабезпечення регіону. Разом із пошкодженням каналу Дніпро-Донбас та інших систем водопостачання це може спричинити велику проблему щодо водозабезпечення населення регіону.
Окупаційна влада і зараз продовжує створювати на Донбасі умови, за яких під загрозу ставиться виживання населення регіону. У зв’язку з активізацією в другій половині березня 2015 року обстрілів проросійськими бойовиками українських територій, в тому числі з використанням важкої артилерії, виникла загроза екологічної катастрофи. Про це повідомляє прес-центр штабу. “Ситуація на Донбасі у районі Авдіївка-Ясинувата залишається складною. Обстріли та збройні провокації з боку російських бойовиків позицій сил АТО у цьому районі становлять загрозу знищення Донецької фільтрувальної станції, що може спричинити екологічну та гуманітарну катастрофу у регіоні, де продовжує проживати близько 480 тисяч цивільних осіб”, – зазначається в повідомленні.
Таким чином, мова йде про реальну небезпеку життєдіяльності для 5-6 мільйонів населення в промисловому Донбасі, з яких близько 2 мільйонів складають пенсіонери. Проводячи паралелі з звірствами Російської імперії на Кавказі в ХІХ ст. та діями Російської Федерації на Донбасі в ХХІ ст. можемо констатувати що незважаючи на різні історичні форми державності, методи що застосовує імперія до упокорення населення захоплених територій є аналогічними – це створення умов, за яких місцевий народ не може вижити. Тобто, геноцид є тим методом, який Росія, незважаючи на час та географію подій, застосовує для свого територіального розширення. На жаль, зараз український народ, а саме населення Донбасу, зіткнувся з однією з найжахливіших форм російської зовнішньої політики – геноцидом. Проте, сподіваємось, що теперішнє керівництво Росії не зможе уникнути за це відповідальності, як свого часу це вдалося Сталіну…
Білоус Олег – кандидат політичних наук, директор Наукового інформаційно-аналітичного Центру НАТО, доцент кафедри політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
