Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Нормативне врегулювання непідприємницьких організацій за законодавством України та Польщi
Normatywne ustalenie statusu prawnego organizacji nieprzedsiębiorczych według ustawodawstwa Ukrainy a Polski
Artykuł poświęcony jest analizie porównawczo-prawnej kwestii, powiązanych z formalnym ustaleniem stanu prawnego organizacji nieprzedsiębiorczych w ustawodawstwie Ukrainy i Polski.
W niniejszym artykule określono, że normatywna regulacja stanu prawnego podmiotów non-biznesu w Polsce opiera się na pewnych ustawach, które regulowane są na podstawie tworzenia i rozwiązywania głównych typów organizacji niekomercyjnych – nieprzedsiębiorczych spółek i fundacji.
W Kodeksie cywilnym Polski ustalono tylko ogólne przepisy o istocie osób prawnych. W Kodeksie cywilnym Ukrainy prawna regulacja nieprzedsiębiorczych osób prawnych uwzględnia kilka artykułów, lecz brak oddzielnego prawodawczego aktu dla regulowania problemów ich tworzenia i działalności.
Jednoznacznie stwierdzono, że niezbędne jest zapożyczenie pozytywnego doświadczenia Polski w części jakościowej reglamentacji systemu nieprzedsiębiorczych organizacji. Formalne wyrażenie normatywnych przepisów musi być skupiono w Kodeksie cywilnym Ukrainy.
Autor analizuje prawne systemy w części formalnego ustalenia norm prawodawczych, którymi reglamentuje się prawny stan niekomercyjnych organizacji, również w innych krajach Europy.
Słowa kluczowe:: prawo, status prawny, fundacja, organizacja nieprzedsiębiorcza, przepisy normatywne, Kodeks cywilny, norma prawodawcza.
Кожна із держав, у залежності від правової системи, до якої вона належить, історичних традицій законотворення, етапу становлення тих чи інших суспільних відносин, що потребують нормативного врегулювання, обирає певний шлях їх формального закріплення. У частині регламентації правового становища структур, що належать до непідприємницького сектору, безперечно, вона розпочалась із регулювання їх правового становища, передусім, як учасників конституційних правовідносин. Такий підхід криє в собі об’єктивні причини, пов’язані з метою діяльності непідприємницьких організацій та реалізацією шляхом їх функціонування права на свободу об’єднань. Проте активні процеси вступу непідприємницьких юридичних осіб у майнові та немайнові правовідносини обумовлюють потребу їх якісного врегулювання саме на рівні положень актів цивільного законодавства.
Оскільки непідприємницький сектор України на сьогодні якраз перебуває на стадії активізації участі у відносинах приватноправової сфери, надважливого значення набувають питання щодо оптимальної моделі їх формального закріплення. Саме тому дослідження позитивного зарубіжного досвіду щодо нормативної регламентації правового становища непідприємницьких структур зі статусом юридичної особи є більш, ніж важливим.
Особливий як теоретичний, так і практичний інтерес ставить вирішення цього в Польщі як країни-сусіда України та члена ЄС, а тому порівняння формального закріплення законодавчого матеріалу щодо врегулювання правового становища непідприємницьких організацій в Україні та Польщі і ставитиме мету цієї статті.
Аналіз підходів щодо закріплення правового статусу непідприємницьких юридичних осіб дозволяє виділити кілька моделей вирішення питання щодо формального вираження норм:
- Закріплення основних положень щодо регламентації правового становища непідприємницьких організацій у Цивільних кодексах держав. Йдеться, зокрема, про визначення на рівні Кодексів системи непідприємницьких юридичних осіб, їх організаційно-правових форм, поняття, ознак, особливостей створення та припинення, специфіки управління тощо. Такий підхід обрала зокрема, Угорщина, у Цивільному кодексі якої досить детально прописано фундаментальні елементи цивільно-правового статусу основних організаційно-правових форм непідприємницьких юридичних осіб – фундацій (у розуміння ЦК України – установ) та асоціацій [1]. Аналогічний підхід можна спостерігати і в законодавстві Нідерландів, де в рамках Цивільного кодексу характеризуються основні види непідприємницьких організацій зі статусом юридичної особи [2].
Таким же шляхом йде також Німеччина, де в рамках Німецького цивільного уложення визначено базові норми щодо непідприємницьких юридичних осіб [3]. Виключення становлять так звані товариства з обмеженою відповідальністю, що мають своє нормативне врегулювання на рівні Федерального акту про товариства з обмеженою відповідальністю (Federal Private Limited Company act – GmbH) [3]. Подібний шлях обрала також Японія, де законодавче регулювання статуту непідприємницьких організацій також здійснюється на підставі положень Цивільного кодексу. [4]
- Врегулювання елементів правового становища непідприємницьких організацій як у Цивільному кодексі, так і в окремих законах, якими комплексно регламентовано правове становище непідприємницьких організацій. Прикладом такого підходу можна назвати Російську Федерацію, Болгарію, де діють відповідні закони «Про некомерційні організації», а загальні положення прописані у Цивільних кодексах наведених держав.
- Врегулювання правового становища непідприємницьких організацій в окремих законах. Такий підхід характерний, зокрема, для США та Великобританії. Так, зокрема, у Великобританії діє Закон «Про компанії» У США основна нормативно-правова база вимог щодо реєстрації неурядових організацій формується на рівні штатів і тому дуже різна [5, с. 75].
Польща належить до тих держав, де досить давно (60-80 роки XX століття) сформувався дієвий законодавчий механізм врегулювання організацій третього сектору. Специфіка законодавчої регламентації правового становища непідприємницьких організацій у формальному аспекті відзначається тим, що на рівні Цивільного кодексу Польщі [6] система юридичних осіб характеризується у дуже загальних рисах, а детально правове становище як підприємницьких, так і непідприємницьких юридичних осіб розкривається в окремих законах.
У Польщі фундаментальним є поділ юридичних осіб за критерієм устрою. Саме за цим критерієм виділяються основні види непідприємницьких юридичних осіб. У частині регламентації непідприємницьких юридичних осіб, що побудовані на унітарних засадах, діє Закон Республіки Польща «Про фундації» [7]. Як відзначає О. Грабовська, засновником фундації в Польщі може бути одна, дві чи більше осіб. Особа (особи), що є засновниками фундації, повинні скласти заяву в формі нотаріального акту про створення останньої. Створення фундації може бути також передбачене в заповіті. Засновниками можуть бути усі фізичні особи, незважаючи на громадянство і місце проживання, а також юридичні особи. Характрною рисою фундації є її неприбутковість, тобто реалізація цілей фундації не може приносити прибутків ані самій фундації, ані її засновникам). Це означає необхідність використання всіх доходів, отриманих фундацією (в тому числі з майна, коштів отриманих з-поза статутного фонду, дотацій, доходів від господарської діяльності) на досягнення основної мети [8]
Щодо тих непідприємницьких структур зі статусом юридичної особи, що побудовані на засадах членства (участі), то вони представлені в якості товариств та врегульовані на підставі закону з однойменною назвою – Закон Республіки Польща «Про товариства» [9]. Незважаючи на те, що товариства та фундації можуть мати дуже подібні цілі, як фундації, так і товариства, підлягають обов’язковій реєстрації в реєстрі об’єднань, інших громадських і професійних організацій, фундацій та публічних закладів опіки Державного судового реєстру, з моменту реєстрації ці суб’єкти набувають юридичного статусу [8].
Разом з тим, між ними існують істотні відмінності щодо форм утворення, функціонування та фінансової діяльності. Основна відмінність між товариствами та фундаціями обумовлена устроєм останніх. Так товариства є формою об’єднання осіб для спільного досягнення певної мети, у той час при створенні фундації найважливішим є капітал (майно). Така детальна регламентація правового ставовища основних правових форм непідприємницьких юридичних осіб дозволяє нам солідаризуватись із висновком Л. М. Чуприни з приводу того, що сучасне правове поле Польщі щодо неприбуткових організацій функціонує досить ефективно, як в частині визначення порядку їх створення та припинення, так і надання суттєвих податкових пільг як для асоціацій, так і для фундацій [10].
В Україні за умов напрацювання теоретичної цивільно-правової моделі сутності непідприємницької юридичної особи важливого значення набуває питання найбільш логічного місцерозташування фундаментальних норм щодо них як учасників цивільних правовідносин. Оскільки в Цивільному кодексі України в частині регламентації непідприємницьких юридичних осіб міститься всього кілька статей, постає питання подальшого реформування законодавства з метою забезпечення системного підходу їх правового становища. На нашу думку, можна окреслити кілька шляхів розв’язання цього питання:
1) прийняття окремого ЗУ «Про непідприємницькі організації»;
2) доповнення Цивільного кодексу України окремим розділом, присвяченим правовому становищу непідприємницьких організацій;
3) доповнення діючих спеціальних законів, якими регламентовано правовий статус окремих різновидів непідприємницьких організацій.
Слід відзначити, що у період розробки та прийняття Цивільного кодексу України та ще кілька років по тому доволі активно обговорювалась перспектива щодо прийняття ЗУ «Про непідприємницькі організації». Так, на сторінках періодичних правових видань обґрунтовувалась доцільність прийняття такого спеціального законодавчого акту, яким би було врегульовано правове становище непідприємницьких юридичних осіб [11, c. 59]. Варто сказати, що автор цієї статті також доволі позитивно висловлювалась щодо доцільності прийняття зазначеного нормативно-правового акту [12], проте у світлі прийняття ряду нормативно-правових актів щодо врегулювання правового становища непідприємницьких юридичних осіб, передусім Законів України «Про громадські об’єднання» (2012 р.), «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності» (2012 р.), «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (2012 р.), «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (2013 р.), «Про волонтерську діяльність» (2011 р.) та багатьох інших свідчить про особливу розгалуженість на видовому рівні непідприємницьких організацій.
Рівень законодавчої техніки даних нормативно-правових актів не витримує жодної критики, в них часто не дотримані базові цивільно-правові уявлення про сутність та систему юридичних осіб, що закладена в Цивільному кодексі України. У зв’язку з цим, правові засади регламентації статусу непідприємницьким організацій очевидно повинні розпочинатись з положень Цивільного кодексу України, а тому видається, що ЗУ «Про непідприємницькі організації» у разі його прийняття не зможе виступити достатньою базою для визначення приватноправового статусу непідприємницьких організацій.
Прийняття цього Закону вважаємо настільки недоречним, наскільки недоречним було б прийняття ЗУ «Про підприємницькі юридичні особи» в умовах регламентації їх становища в рамках Цивільного кодексу України та дії окремих законів, якими визначаються засади правового становища господарських товариств, а також ряду інших підприємницьких юридичних осіб, у тому числі інститутів спільного інвестування.
Крім того, правовий досвід країн, у яких такі спеціальні закони діють не є абсолютно позитивним. Так, для прикладу, у Російській Федерації такий закон діє, але очевидно його норм було недостатньо, адже в рамках реформування російського цивільного законодавства, ЦК Російської федерації істотно наповнився положеннями щодо непідприємницьких юридичних осіб. Така реформація свідчить про нездатність закону належним чином врегулювати відносини, з метою регламентації яких він приймався. Подібна ситуація склалася і в Болгарії, де за умов чинності окремого закону, яким врегульовано правові засади діяльності непідприємницьких організацій, доволі об’ємний нормативний масив щодо правового становища непідприємницьких організацій вміщено і в Цивільному кодексі.
У ситуації, коли на рівні Цивільного кодексу України відсутня адекватна база нормативного врегулювання відносин, що пов’язані із врегулюванням правового становища непідприємницьких організацій, немає сенсу також хаотично і ситуативно «залатувати» окремі спеціальні закон, що присвячені регламентації тих чи інших видів конкретних непідприємницьких юридичних осіб
Отже, на основі зазначеного вище, слід наголосити на потребі вдосконалення саме положень Цивільного кодексу України і наповнення останнього нормами, якими б визначалась система непідприємницьких юридичних осіб. Таке законодавче рішення, по-перше, підкреслювало б тезу з приводу того, що «юридична особа є серцевиною цивільного права, а отже, фундаментальні норми щодо врегулювання правового їх правового становища як суб’єктів цивільного права повинні закріплюватись саме на рівні Цивільного кодексу України.
По-друге, це також сприяло б розвитку законодавчих актів, якими врегульовано правове становище окремих непідприємницьких організацій, в тому числі, громадських об’єднань, організацій роботодавців, політичних партій, благодійних організацій, релігійних організацій, товариств споживчої кооперації кредитних спілок, професійних спілок на однакових методологічних засадах, що закладені на рівні Цивільного кодексу України.
Оскільки досвід правового регулювання непідприємницьких організацій в Польщі складає не одне десятиріччя, що проявляється у належній регламентації як непідприємницьких товариств, так і фундацій, слід продовжувати подальші компаративістські дослідження з метою запозичення кращих традицій формулювання законодавчої бази як у формальному, так і змістовому аспектах, та втілення їх у вітчизняному законодавстві з урахуванням українських реалій.
Зозуляк Ольга Ігорівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
O. Zozulak, Instytut Prawa Narodowego Uniwersytetu Przykarpackiego im.Wasyla Stefanyka (m. Iwano-Frankiwsk, Ukraina), doktor prawa, docent Katedry Prawa Cywilnego.
Список використаних джерел:
- Hungary Civil Code V of 2013 : http://blog.volgyiattila.com/wp-content/PTK-HungaryCivilLaw-ActVof2013.docx
- The nonprofit sector in the Netherlands // Ary Burger and Paul Dekker with Tymen van der Ploeg and Wino van Veen. – Sociaal en Cultureel Planbureau Den Haag. – April 2001.
- Peter Rawert,Janne Gärtner Nonprofit Organizations in Germany: Permissible Forms and Legal Framework :
- Rosario Laratta, Chris Mason Defining the nonprofit sectors in Japan and England & Wales: a comparative assessment of common versus civil law :
- Семикіна К. В. Зарубіжний досвід регулювання діяльності некомерційних установ / К. В. Семикіна // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції – 2012. – № 2. – C. 73-76.
- The Civil Code z dnia 23 kwietnia 1964 r. (D z.U. tłum. gb Nr 16, poz. 93) :
- Ustawa z dnia 6 kwietnia 1984 o fundacjach, Dz. U. z 1991 r., Nr 46, poz. 203 z późn. zm. :
- Грабовська Олена Неурядові організації в Польщі і в Україні: порівняльний аналіз. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=&d=721
- Ustawa z dnia 7 kwietnia 1989 Prawo o stowarzyszeniach, Dz. U z 2001r., Nr 79 poz. 855 z późn. zm.:
- Чуприна Л. М. Правові проблеми визначення поняття «неприбуткова установа та організація» в законодавстві України та інших країн: / Л. М. Чуприна // Часопис Академії адвокатури України. – 2011 (4). – № 13. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/Chaau/2011-4/11clmtik.pdf
- Мельник С. Б. Деякі правові аспекти діяльності некомерційних організацій в Україні / С. Б. Мельник // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 2. – С. 56-59.
- Зозуляк О. І. Проблемні аспекти модернізації цивільного законодавства України про юридичні особи / О. І. Зозуляк Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав : зб. наук. пр. / НАПрН України, НДІ приватного права і підприємництва; за ред. д-ра юрид. наук, акад. НАПрН України В. В. Луця. — К. : Ред. журн. «Право України», 2013. — С. 210-213. — (Наук. зб. «Академічні правові дослідження». Дод. до юрид. журн. «Право України» ; вип. 8).
