Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Останні тижні були дуже насиченими, якщо говорити про польсько-українські події. У понеділок і у вівторок до Києва прилетіла делегація з польського парламенту під керівництвом голови групи з питань білатеральної співпраці з Україною, посла ПіС Міхала Дворчика. Посли провели кілька в міру плідних зустрічей, в тому числі з новим Генеральним прокурором України, Юрієм Луценком, і вперше почули у цій справі щось конкретне, замість дипломатичних і технічних ухилень, до яких до сих пір вдавалися усі інші.
Депутати також привезли до Києва конкретну пропозицію стажування для молодих парламентаріїв, або, вірніше, ознайомлювальних поїздок, щоб показати процесуальні нюанси польського парламенту і збільшити так звану capacity of skills. Я мала приємність співорганізовувати й модерувати один з компонентів цієї візити, спрямованої на зміцнення співпраці між польськими та українськими неурядовими організаціями. Ця співпраця дещо випадково протягом багатьох років була контрольована середовищами, які в ній сформувалися, зарівно з польською, як і з українською стороною важко встановити двосторонні відносини новим організаціям, саме тому народилася така ініціатива, організувати зустрічі саме для тих, для кого своєрідний “ринок” встановлення взаємних контактів дотепер був викликом. Особа, яка написала ці слова, в тій чи іншій формі зобов’язалася постійно докладати зусилля у цьому питанні, тому будемо тримати вас у курсі щодо детальної інформації по цьому питанню.
Минулого тижня відбувся форум Польща-Україна з ініціативи Фонду Стефана Баторія. Чесно кажучи, авторка цієї статті мала побоювання, що це спроба створити так звану альтернативну дипломатію. Сама ідея такої ініціативи в Києві була і є необхідною, щоб пояснювати нюанси польської політики, оскільки грубі помилки наших політичних еліт і агресивна внутрішня війна, спричиняє часами до перебільшеного уявлення про диктатуру in progress.
Дебати були соковитими. У складі: Володимир Чимошевич, Барбара Новацька, Здіслав Краснодемскі, Адам Шлапка, Олександр Смолар, Пшемислав Журавські вел Граєвські і Павел Коваль. Я не буду вдаватися в нюанси обміну думками, найважливішим є те, що, по-перше, ми дізналися саме якими є нинішні пріоритети східної політики, що формується, а по-друге, мені було приємно почути, що ми, однак, не збираємося нікуди йти з ЄС. Наголосив на це професор Пшемислав Журавські вел Граєвські:
“Крах або демонтаж ЄС або інсценування це вкрай небажаний сценарій для Польщі. Серед життєво-важливих інтересів уряду Польщі це підтримка ефективності цієї організації, з повним усвідомленням її недоліків. Центральне місце в східній політиці Польщі в світлі ЄС займали і будуть займати польсько-німецькі відносини, оскільки саме Німеччина формує цю політику. На стан цих відносин будуть впливати два основні додаткові чинники: відносини Німеччина-Сполучені Штати Америки, і Німеччина-Росія. У цій області, я є оптимістом. Будуть з’являтися питання про двосторонні відносини, які треба вирішувати в асертивний спосіб”.
Однак, щоб не було так солодко, я скажу, що було б добре, щоб цю інформацію освоїв весь уряд і кожен чиновник високого рівня. Слухаючи їх, іноді складається враження, що вони хочуть чогось зовсім протилежного. Може бути, що під час дебати в громадському обговоренні я трошки перебільшила пропонуючи, щоб чиновники та урядовці діставали зранку смс повідомлення з інформацією, що можна казати на конкретні теми, однак так чи інакше інформаційну політику необхідно поліпшити. Всі політики мають і матимуть власну думку, але повинні принаймні сказати: „Що на мою особисту думку …”. І це б багато чого пояснювало.
Що стосується опозиції, то якщо вона буде представляти такий культурний рівень суперечок, як пан Адам Шлапка з партії Новочесна, тоді для цієї країни на Віслі є надія, що навзаєм не загриземо один одного на рингу нескінченної брехні і суперечок про нісенітниці. Він представив постулат інституціоналізації обміну молоддю та студентами, оскільки ніщо так не зблизить наші країни, як цього роду досвід.
До інституціоналізації ідеї зовнішньої політики закликав Павло Коваль, кажучи: “Помилкою є розраховувати на те, що ЄС щось зробить. Повинен бути інституційний план, це єдиний ефективний підхід. Треба менше говорити про те, чи були ми зворушені Майданом, чи не були, а краще взятися за інституціональну працю. Аналітичні центри think tanks теж багато чого хотіли б сказати. Наприклад, настав час сказати партнерам, що хоче Польща і чим є Міжмор’є? Як ми це бачимо, що за цим стоїть. Фонди, обмін, військове співробітництво, які інституційні механізми? Прийшов на це час”.
Цілком очевидно, що окрім історичних питань Україна отримує від нинішнього польського уряду конкретні пропозиції, і є надія, що польська східна політика перестане бути політикою ad hoc.
У той же час, на підставі способу організації різних заходів, де прикладаються усі зусилля, щоб дотримуватися дипломатії, є очевидним, що в морі польсько-українських відносин плавають нові риби. На зустріч з аналітиками й політиками з Польщі прийшли особи, які випадково побачили оголошення у соціальній мережі FB, а на семінар для аналітиків прийшли тільки всі свої. Дуже добре, що в польсько-українських відносинах багато чого відбувається, але було б ще краще поліпшити координацію всіх цих зусиль і встановити більш прозорі правила гри в декількох сферах. До теми польсько-українських ініціатив автор даного тексту обіцяє регулярно повертатися.
Агнєшка Пясецка
Керівник проектів у фонді Відкритий діалог/ Аналітик і спеціаліст з питань комунікації фонду Центр досліджень Польща-Україна, член Реанімаційного пакету реформ
