п’ятниця, 20 Травень, 2022
pluken
Головна / Інтерв’ю / Валдемар Ярчевський: В області реформування поліційниx структур, ми спроможні багато чого зробити для України
nova-policiya-lviv 138

Валдемар Ярчевський: В області реформування поліційниx структур, ми спроможні багато чого зробити для України

Share Button

Як і в якій мірі досвід реформування поліції в Польщі може бути корисним для України?

До сих пір польська поліція зробила багато, щоб підтримати зміни, що відбуваються в українській міліції, але по-моєму без будь-якого особливого успіху. Хоча польський досвід був дійсно прийнятий українською стороною, як щось цікаве, однак фактичні зміни відбувалися дуже повільно. Цікавим епізодом був Дніпропетровськ і співпраця місцевої міліції з поліцією Вроцлава – вдалося перенести на український ґрунт багато практик і рішень на регіональному рівні. На мою думку, коли я був офіцером зв’язку польської поліції в Україні в 2007-2009 роках ми тоді намагалися передати якомога більшу кількість польського досвіду для МВС України, яке керує роботою міліції (там немає структури, аналогічної до Головної Коменди Поліції в Польщі).  У той час, однак, зміни на посадах міністрів внутрішніх справ і комендантів на обласному рівні були настільки частими, що передача будь-якого досвіду була практично неможлива – кожного з чергових керівників структур Міліції треба було переконувати у доцільності впровадження нових розв’язань. Тому я поєднав між собою управління в Польщі і Україні на регіональній основі: Дніпропетровськ з Вроцлавом, Київ з Варшавою, Катовіце з Донецьком, Хмельницький з Лодзю, що мало сприяти безпосередньому співробітництву на рівні регіонів. І справді, ці контакти виявилися плідними, а деякі з них збереглися донині. Мені здається, однак, що не в повній мірі був використаний потенціал нашого досвіду для введення змін в Україні і ми втратили величезну можливість. З огляду на близькість культур та подібність характеру суспільства, а також з огляду на досвід польської поліції в останній чверті століття, польські поліцейські могли більше залучатися в справи поточних змін – відомо, що працюють там фахівці з США, Німеччини й Франції, однак, мені здається, що польська поліція, а також Міністерства внутрішніх справ і Міністерства закордонних справ пропустили дуже важливий момент, якщо йде мова про можливість позитивного впливу на ці зміни.

Чи і в якій мірі польський досвід в області реалізації змін в поліції на основі концепції Community Policing може бути корисним для України?

Ми перейняли ці моделі в основному з Німеччини і Нідерландів в кінці дев’яностих років двадцятого століття. Це не було легким завданням – тоді ми припускали, що для початку вистарчить відкриття поліції на цілі громадської діяльності, лише потім ми зробили наступний крок, у якості залучення широкої громадськості до цілей забезпечення безпеки. Однак ми почали від того, що вийшли назустріч суспільству, наприклад один з елементів таких дій було “відкриття” поліційний відділів – так, щоб представити якнайкраще візерунок поліції і щоб приймання заяв, не був процесом, що викликає у громадян стрес. В Україні, протягом деякого часу відмовлялися провести дослідження з питання довіри громадян, і, як виявилося, рівень довіри був на дуже низькому рівні – на рівні кільканадцяти відсотків або навіть менше. Навіть тоді, коли вже були виконані перші елементи Community Policing, зміни не були послідовними, на відміну від Польщі: де раз прийняте розв’язання, хоча б щодо достосування структури й завдань поліції до вимог Європейського Союзу, були продовжені наступними урядами, які приходили до влади. В Україні ситуація була іншою – багато чого залежало від індивідуальних поглядів чергових міністрів внутрішніх справ про те, що добре і що варто впровадити з польського досвіду. Мені здається, що ми надалі можемо багато чого зробити для України в цій області, якщо говорити про зазначені вище передумови, –  навіть краще, ніж французи, голландці, німці чи американці. Основою, однак, повинна бути послідовність введення змін.

Які методи побудови суспільної довіри до поліції можна використати в Україні?

Те, що було ключем, і на що протягом тривалого часу не хотіла погодитись української сторона, це відмовитись від старої міліції. Сьогодні вже будується нова поліція – і неодноразово ми радили нашим колегам з України, що необхідно зробити такий крок, щоб раз і назавжди зламати стереотип поліцейського, який асоціюється з корупцією і маразмом. Було необхідним порвати з таким візерунком і без нього не було б ніяких шансів для зміни – нині ця можливість є. Друге важливе питання, про яке ми вже згадували, це послідовність в змінах, в тому числі складу особового – ми проходили цей період на початку дев’яностих – тоді близько 40% офіцерів покинули поліцію. Такі зміни відбуваються зараз і в Україні. Вкрай важливо також створити можливість соціального контролю над апаратом поліції, який до сих пір був практично тільки ілюзорним, а насправді майже не існував.     

В який спосіб потрібно впроваджувати зміни в кримінальних і слідчих департаментах, так щоб то не вплинуло це на якість роботи поліції?

Це дуже важлива проблема – насправді на це потрібно багато років і то принаймні дюжина. Потрібна натуральна зміна особового складу. Кримінальна служба в умовах польської поліції – вже є елементом, на який повинна звернути увагу українська сторона – поповнюється з патрульної служби, де працівники поліції здобувають свій перший досвід, де вони вчаться діяти та комунікувати з людьми. Мені здається, що ця наука, яку здобувають молоді співробітники поліції є необхідна, щоб згодом перейти до кримінальних підрозділів. Тільки так підготовлені поліцейські зрозуміють ідею змін і будуть в стані її втілити. Якщо вирвати “зі змісту” якихось осіб і просто взяти їх на посаду це не принесе результатів. Однак немає жодних сумнівів, що міліція у кримінальних департаментах була і до сих пір є в значній мірі корумпована – це не тільки мої спостереження, але й інформація переказана українською стороною, а також інформація отримана з досліджень міжнародних організацій. Я вважаю, що створити високого рівня довіру до поліції в Україні не вдасться використовуючи попередні ресурси – повинні відбутися зміни, також особового складу, починаючи від патрульної служби й чергової, а потім у кримінальних підрозділах. Ці зміни повинні вводитись еволюційно, так щоб нові кримінальні підрозділи виросли на основі зміни особового складу патрульної служби. Щоб новий керівничий особовий склад не зосереджувалася на результат статистичний, а націлювався на реальну діяльності на користь суспільства. Якщо комендант буде дивитися тільки через призму так званих результаті, не зможе розраховувати на високу оцінку суспільства.

Чи доцільно створювати структури для боротьби з організованою злочинністю і наркотиками з централізованим управлінням?

Мені здається, що правильним розв’язанням, особливо на першому етапі боротьби з організованою злочинністю, є те що структури побудовані і управляються на центральному рівні. Це дозволяє маневрувати силами і створити загальний огляд поточних справ і їх статусу. З іншого боку, це ускладнює вплив місцевої влади на діяльність поліції або навіть на отримання інформації по даному питанню. Саме тому центральна підпорядкованість, при збереженні співробітництва з місцевими структурами, яке відповідає здоровому глузду, є найкращим варіантом.

Як повинні діяти механізми для боротьби з корупцією всередині структур поліційних?

Створюючи такі структури всередині поліції в Україні слід би було застосовувати радикальні заходи – найкраще у вигляді перевірки на детекторі брехні. Без сумнівів, що корупція в Бюро внутрішніх справ української міліції була на порівнянному рівні, як в інших структурах. Хоча не всі особи були корумповані, однак цей рівень був дуже високий, що також виникає з діагнози нинішнього уряду. Питання наскільки існуючі структури в змозі впоратися з корупцією всередині нової поліції? У Польщі, ми зафіксували значні успіхи в цій області, хоча ніколи не було і не буде ситуації, коли на сто відсотків повністю вдасться усунути таке явище. Важливо відзначити, що набагато краще, щоб справами корупції, займалася внутрішня структура, а не обов’язково зовнішнє тіло, на прикладі Національного бюро по боротьбі з корупцією, хоча організацію співпраці обох цих інституцій вважаємо обґрунтованою і необхідною.

Як повинно виглядати питання про співпрацю зі Збройними силами, щоб забезпечити громадську безпеку?

Беручи під увагу, зміни форми загроз, необхідно затіснити співпрацю між військовими структурами та структурами внутрішньої безпеки. Як показали події у Кримі внутрішній елемент на початковому етапі конфлікту був важливіший, ніж військовий елемент – у зв’язку з пасивною поставою і непідготовленістю силових структур, дійшло до анексії півострова. Люди, що займали об’єкти в Криму повинні були бути нейтралізовані службами, що відповідають за внутрішню безпеку, які, однак, не були підготовленні до такої ситуації, не були в змозі відповідним чином реагувати.

Чи має сенс створення формувань на межі цивільних і військових структур в якості польської військової жандармерії або французької національної жандармерії?
Це не до кінця правильна концепція. Свого часу така ідея реалізовувалася у Франції – впровадження структури жандармерії подібної до тої у Франції, що, однак не прийнялося в України. На мій погляд, в Україні немає ніякого сенсу щоб жандармерія чи подібне формування займалося запобіганням злочинностям, для цього необхідна ефективна поліція. Проте, можна створити військові частини (у співпраці з Міністерством внутрішніх справ) з повноваженнями, що поєднують завдання, пов’язані з безпекою як всередині, так і за її межами.

Дякую за інтерв’ю.

Переклад: Наталія Соколова

 

Share Button

Також перегляньте

Новий прем'єр-міністр України Денис Шмигаль / Фото facebook.com/KabminUA

«Президент живе в режимі серіалу і відправив уряд у відставку, щоб зменшити падіння свого рейтингу», – експерт Центру Разумкова Віктор Замятін

Із 4 березня в Україні новий уряд – на позачерговому засіданні, скликаному президентом депутати підтримали …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.