субота, 25 Вересень, 2021
pluken
Головна / Думки та коментарі / Безпека / Добрий брат: як у Польщі ставлять на ноги українських військових
4 (2)

Добрий брат: як у Польщі ставлять на ноги українських військових

Share Button

«29 серпня 2014 року я пішов добровольцем, а 18 жовтня нас відправили у Щастя. Після Щастя був у Старому Айдарі, де отримав поранення 1 січня 2015 року. Головне, що живий і не важкий хворий», – розповідає 40-річний батько двох дітей Валерій Кузніченко.  

З паном Валерієм спілкуємось у Львові. Він трохи втомлений, але дуже оптимістичний та радий бачити дружину: щойно повернувся після трьох тижнів реабілітації у Польщі. На передовій Валерій Кузніченко відслужив 60 діб. Під час мінометного обстрілу одна з мін підірвалася біля ноги. Результат – роздроблена стегнова кістка, багато осколкових поранень, поламані ребра, пробиті легені, військовому ампутували праву руку по лікоть. Після реабілітації, каже чоловік, почувається значно краще – і фізично, і психологічно. Пан Валерій розповів, що фантомні болі зменшились і тепер він може ходити без палиці.

Валерій – один з 30 військовослужбовців, які нещодавно повернулись з реабілітації у Польщі. Тритижневий курс вони проходили в рекреаційно-реабілітаційному центрі, що знаходиться в містечку Осєк поблизу Гданська.

Від 30 до 130

«Коли почалась російсько-українська війна, дуже багато людей почали допомагати українському війську. Багато до нас звертались за фінансовою підтримкою. Ми допомагали, але не завжди знали через кого і куди ці гроші йдуть. Тоді я задумався, як зробити таку допомогу ефективнішою, і зрозумів, що можу допомагати не лише воювати, але і давати раду з наслідками війни», – розповідає polukr.net Президент благодійного фонду «Добрий брат» та один із співвласників реабілітаційного центру в м. Осєк Маріуш Марковський.

Погодивши ідею з колегами, у 2014 році Маріуш Марковський вперше прийняв у своєму центрі 33 українських військових.

«Спершу я звернувся з Генштаб і сказав, що готовий взяти на безкоштовну реабілітацію солдатів, але ніхто не відгукнувся, – продовжує розповідь пан Марковський. – Тоді я звернувся до українських друзів, які є ВДВшниками у відставці. Власне з їхньою допомогою і через ВДВ ми набрали першу групу».

Перебування та лікування першої групи польські лікарі фінансово цілком взяли на себе. Таким кроком, каже польський волонтер, хотів додатково привернути увагу суспільства до цієї війни. Зізнається: про те, що це стане постійною практикою, тоді не думав.

За словами психотерапевта та волонтерки благодійного фонду «Добрий брат» Тетяни Давидовської, за майже два роки у центрі реабілітацію уже пройшли 130 українських військових та добровольців. У першій групі були здебільшого ті, хто пройшов Донецький аеропорт та Іловайський котел. Далі – більшість тих, хто пройшов реабілітацію, – це представники ВДВ, а також добровольці з батальйонів «Донбас», «Азов» і ОУН. Когось з пацієнтів радять лікарі чи волонтери, а хтось зголошується сам на сайті фонду «Добрий брат».

«У виборі пацієнтів зараз мені допомагає друг-ортопед з України, – пояснює Маріуш Марковський. – Ми спілкуємося з кожним індивідуально і з’ясовуємо їхній стан саме у цей момент. Були випадки, коли важких хворих залишали на повторну реабілітацію».

Зараз тритижнева реабілітація вояка у центрі обходиться у 600 євро. За словами Тетяни Давидовської, така ціна – це собівартість лікування. Збирати кошти вдається завдяки меценатам та небайдужим українцям.

1

Від масажів до екскурсій

У центрі «Добрий брат», зазначає Маріуш Марковський, передусім працюють з ортопедичними травмами. Йдеться про випадки, коли у військових не працюють суглоби, травмовані м’язи тощо. Інколи на реабілітацію приїздять також хворі з неврологічними проблемами, здебільшого з ушкодженнями голови: вони часто не можуть нормально присісти чи ходити.

«Ми намагаємося це виправити і часто нам це вдається. Однак власне на проблемах неврологічних ми не спеціалізуємось, бо це потребує значно довшої реабілітації», – розповів Маріуш Марковський, і додає: аби хворого взяли на реабілітацію, усі рани мають зажити, а кістки бути цілими, щоб працювати могли вже реабілітологи. Індивідуальний підхід у центрі передбачає проходження різноманітних процедур щодня по 4-5 годин. Після приїзду військові проходять лікарські огляди, і для кожного складають окрему програму, у якій задіяні кілька реабілітологів.

Займаються у центрі передусім фізичною реабілітацією, але приділяють увагу і психологічному відновленню.

«Нам дуже важливо, що хлопці мають можливість змінити оточення та фактично переключити свідомість, наскільки це можливо, на інші реалії. Коли людина приїжджає на територію іншої держави і бачить мирне життя, це дуже сприяє реабілітації. Ми говоримо з військовими, робимо так, аби вони відкрились і самі захотіли звільнитись від того, що заважає їм йти далі. Використовуємо дуже різні техніки: арт-терапії, крико-терапії, дихальні техніки тощо. Все спрямовано на те, аби людина побачила і прожила все настільки, щоб це не поверталось надалі. І головне, що результати такої реабілітації дуже помітні: військові стають спокійніші, ті, у кого були проблеми зі сном, починають спати, люди повертаються до звиклих реакцій», – розповіла Тетяна Давидовська.

Окрім лікування, військових у Польщі також возять на екскурсії. Кажуть, це важливо передусім з психологічного погляду: хлопці можуть зосередитись на чомусь іншому.

«Нам приємно, що нас там приймають, як рідних. Ми їздили на екскурсії у Гдиню та Гданськ і це було цікаво», – розказав polukr.net пан Ігор з батальйону ОУН.

За словами Тетяни Давидовської, нині Україна відчуває сильний брак реабілітологів та спеціалізованих центрів. Раніше реабілітацією здебільшого займалися зі спортсменами і обсяги були набагато менші. Тому після початку війни більшість профільних центрів перевантажені.

«У поляків набагато кращі методики реабілітації, ніж ті, які я бачив у нас. Там дуже хороші фізіотерапевти, які працюють за американськими та німецькими технологіями, – ділиться враженнями з polukr.net пан Ігор з батальйону ОУН. – До реабілітації у мене майже не працювала кисть лівої руки, а зараз трохи почала працювати. Особливо відчутні результати в тих, у кого проблеми з м’язами. Хлопці з протезами, які раніше шкутильгали, зараз набагато краще ходять і без милиць. До нас приїжджав посол України у Польщі Андрій Дещиця і під час нашої розмови ми просили, щоб зробили навчання для українських реабілітологів у Польщі. Він пообіцяв, що допоможе у цьому».

Зараз польські реабілітологи вже частково працюють з українськими колегами з центру «Перемога», що біля Києва. Наші лікарі в окремих випадках починають підготовку військових до поїздки та проходження процедур у Польщі.

Нині благодійний фонд «Добрий брат» збирає гроші, аби відправити на реабілітацію до Польщі ще кілька десятків українських військових. Кажуть, кількість хворих, яких прийме санаторій, залежить від фінансових можливостей фонду.

Мирослава Іваник

Share Button

Також перегляньте

Джерело: dt.ua

Вплив пандемії COVID-19 на міжнародні відносини: ключові тенденції

Пандемія СOVID-19 та жорсткі карантинні обмеження у світі змінюють міжнародні відносини. Реакція на коронавірус меншою …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.