Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Російський вплив в Україні завжди був сильним, але тепер з’ясувалося, наскільки сильні російські спецслужби й як нахабно вони діють у Європі, – зазначає письменниця. «Звичайно, вони розкладають яйця в різні кошики … Якщо в 1920-х роках і відразу після Другої світової війни здебільшого підтримували тільки комуністичні рухи, то сьогодні підтримують і крайніх правих, і лівих. Їхній вплив у Євросоюзі великий, чого не можна недооцінювати. Крім того, зріс вплив російського капіталу», – вважає вона.
Оля Гнатюк зауважує, що перший сплеск «підживлення» польсько-українських непорозумінь, за її спостереженнями, стався ще 2004 року. «Тоді серед поляків була велика симпатія до України … Але водночас я спостерігала, як щоранку, коли публікували статтю про якусь цікаву акції згоди або примирення між поляками й українцями, на сайті газети завжди з’являлися тролі», – згадує вона.
Російська пропаганда, яка діє в цьому напрямі, найчастіше акцентує на Волинській трагедії. Письменниця переконана, що у відповідних російських службах є завдання концентрувати особливу увагу на міжнаціональній ворожнечі в польсько-українських відносинах. «Зауважте, коли йдеться про нерозуміння між нашими країнами на тлі історичних подій, піднімається лише одне питання – етнічні чистки на Волині, хоча інших кривавих сторінок було значно більше», – аргументує вона. І вважає, що Волинську трагедію обрано саме тому, що в цьому випадку йдеться про знищення на етнічному ґрунті.
Утім, на думку Олі Гнатюк, історичний фактор є не головним із тих, що впливають на відносини між двома країнами. Фатальною помилкою вона вважає оголошений Бараком Обамою курс на зближення з Росією, чий приклад наслідувала і польська політика.
«Чому така політика була недалекоглядною? Тоді, в 2008 році, стався несприятливий збіг обставин: проголошення перезавантаження збіглося зі вступом Польщі в Шенгенську угоду й запровадженням візового режиму з Україною. Це сталося незалежно від волі поляків, але цей фатальний збіг мав далекосяжні наслідки: було загублений той капітал довіри між Польщею та Україною, який накопичувався в попередні 15 років». Рішення ж польського сейму про визнання Волинської трагедії етнічною чисткою з рисами геноциду загострило польсько-українські відносини.
Письменниця вважає, що виправити ситуацію можна, лише усвідомивши свої помилки. І додає: «У нашому випадку важливим є спільне поминання жертв, що вплинуло б і на місцеві громади, і на громадських діячів». Також має значення вивчення проблеми на місцях. «Я не прихильник статистики, просто треба знати жертв по іменах. Тоді ми зрозуміємо реальний масштаб Волинської трагедії, і нами не зможуть маніпулювати», – каже вона.
Оля Гнатюк – учена-українознавець, письменниця й перекладачка, професорка Варшавського університету та Києво-Могилянської академії, співробітниця Інституту славістики Польської академії наук. Переклала польською мовою книги українських авторів Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Василя Голобородька, Ігоря Калинця. З 2006 по 2010 рік працювала радником із питань культури і науки Посольства Польщі в Україні. Є автором книги «Відвага і страх», яка отримала гран-прі Львівського форуму видавців. Книга – про долю вчених, лікарів, художників і літераторів, які жили у Львові перед Другою світовою війною, під час німецької окупації і післявоєнних репресій у СРСР. Автор також описала історію власної сім’ї. Її бабуся з донькою на руках мусила покинути Львів, оскільки потрапила під акцію «Вісла». По суті, це була депортація етнічних українців на територію УРСР, а поляків – у ПНР (Польську Народну Республіку).
