четвер, 20 Червень, 2024
pluken
Головна / Думки та коментарі / Українсько-польські відносини: погляд із Києва
Фото: president.gov.ua
Фото: president.gov.ua

Українсько-польські відносини: погляд із Києва

Share Button
Фото: president.gov.ua
Фото: president.gov.ua

Візит в Україну Президента Польщі Анджея Дуди не викликав у середовищі вітчизняних ЗМІ та громадських активістів такого ажіотажу, як приїзд віце-президента США Джо Байдена. Це й не дивно, адже журналісти добре ловлять сенсації і завжди знають напевно, хто «замовляє музику» в українській політиці. Звісно, до американців за будь-яких умов буде прикута більша увага, адже США – більша сила в міжнародній політиці. Проте й нашим сусідам є що запропонувати Україні, зокрема в контексті політичних зрушень у самій Польщі після перемоги правих консерваторів на парламентських виборах у жовтні 2015 року.

Переконлива перемога на парламентських виборах в Польщі 25 жовтня 2015 року правоцентристської партії «Право і справедливість» Ярослава Качинського істотно змінила конфігурацію зовнішньої політики Польщі. До нового парламенту не потрапили ліві політичні угрупування, натомість посилилася присутність ліберальної платформи «Новочесна» Ришарда Петру та консервативного руху «Кукіз-15» Павла Кукіза.

З огляду на результати виборів можна передбачити, що зовнішня політика Польщі стане більш національно орієнтованою і самостійною.

Це підтверджують кадрові призначення в новому уряді прем’єр-міністра Беати Шидло. Міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський відомий своїми гострими заявами – зокрема, критикою дій свого попередника Радослава Сікорського щодо вирішення українсько-російського конфлікту, будівництва «Північного потоку-2» чи міграційної політики. Активна позиція В.Ващиковського стосовно нашої держави вже проявилася у відкликанні номінації Марчіна Войцеховського на посаду посла Польщі в Україні, що експерти трактують як зведення політичних рахунків.

Позитивну реакцію в Україні викликало призначення на посаду міністра з європейських справ Конрада Шиманського, який у 2007 році, перебуваючи в статусі євродепутата, був одним із авторів проекту резолюції Європарламенту щодо Голодомору в Україні 1932-1933 рр.

Найбільш контроверсійні дискусії викликало призначення міністром оборони Антонія Мацеревича, який у 2005-2007 рр. був уповноваженим уряду з питань розформування Військової інформаційної служби. Під час перебування «ПіС» в опозиції Мацеревич був головою т.зв. «Комітету з розслідування катастрофи під Смоленськом», який проводив альтернативне розслідування катастрофи літака польського президента Леха Качинського і поставив під сумнів офіційно оприлюднені причини трагедії. Мацеревич і сьогодні не виключає, що польські урядовці стали жертвами політичного вбивства. На посаді міністра оборони його увага, як вважають експерти, буде зосереджена, передусім, на питаннях стримування Росії та її агресивної поведінки. Це грає на руку Україні, яка отримає надійного союзника у протистоянні російській агресії.

Питання врегулювання конфлікту на Донбасі, вочевидь, займає пріоритетне місце в порядку денному двосторонніх відносин. У серпні 2015 року президент Дуда запропонував розширити «нормандський» переговорний формат, залучивши до нього інші країни Європи, зокрема і Польщу. У вересні 2015 року Дуда назвав війну на сході України однією з чотирьох найбільших європейських проблем поряд з демографічною кризою, напливом мігрантів та нестабільністю єврозони.

Новий польський уряд зацікавлений у пошуку нових форматів врегулювання конфлікту на Донбасі, якщо російська сторона й надалі гальмуватиме імплементацію Мінських домовленостей. «ПіС» неодноразово критикувала «нормандський формат» через монополізацію Німеччиною та Францією функцій представництва у ньому Європейського Союзу.

Активність Варшави в цьому питанні може бути використана Києвом для посилення тиску на Росію під час багатосторонніх переговорів і засідань керівних органів ЄС та НАТО.

Польща має також спільні з Україною інтереси у протистоянні енергетичному тискові з боку РФ. У вересні 2015 року російський енергетичний концерн «Газпром» уклав угоду з європейськими компаніями E.ON, BASF Wintershall, OMV, ENGIE та Royal Dutch Shell про будівництво «Нового європейського трубопроводу» (т.зв. «Північного потоку-2»). Погодившись на доступ іноземних нафтогазових компаній до родовищ на своїй території, РФ натомість планує позбутися залежності від транзитних країн для доступу на європейський газовий ринок. Для Києва та Варшави запуск цього газопроводу означатиме втрату надходжень від сплати за транзит російського газу. В цих умовах необхідна тісна координація між урядами двох країн з метою тиску на регуляторні органи Європейського Союзу з огляду на явне порушення норм ЄС при реалізації згаданого проекту. Іншим напрямом співпраці може стати створення спільного українсько-польського газового хабу, що дасть змогу обом країнам використати потенціал альтернативних російським шляхів постачання природного газу.

Політика регіонального домінування, що виходить з національних пріоритетів Польщі, диктує більш активне залучення країни до заходів зі зміцнення регіональної безпеки. Надаючи підтримку Україні у протидії російській військовій агресії, Польща в довгостроковій перспективі зацікавлена в ефективності оборонних реформ у нашій державі й активно долучається до організації навчань і тренувань українських військових.

Вагомим елементом, що демонструє рівень та значення регіонального співробітництва, є функціонування багатонаціонального військового підрозділу – Литовсько-польсько-української бригади (4500 військовослужбовців), дислокованої поблизу Любліна. Досягнення операційної спроможності бригади з можливістю її розгортання у разі військової ескалації в регіоні є суттєвим стримуючим фактором. Це свідчить про єдність позицій демократичних держав Центральної та Східної Європи перед загрозою російської агресії. За наявності спільних загроз і викликів військово-політичне співробітництво між Україною та Польщею потребує подальшої формалізації та систематизації.

Криза у єврозоні, зміни у безпековому середовищі, пов’язані з агресією Росії на Сході Європи, зумовили необхідність пошуку Польщею шляхів до рішучого регіонального лідерства на противагу колективній «невизначеності» в рамках ЄС чи НАТО. З огляду на це «ПіС» проводитиме автономну зовнішню політику, орієнтовану на захист національних інтересів. З цією метою Польща готова найрішучішим чином задіяти як двосторонні, так і багатосторонні інструменти співробітництва на регіональному рівні. Прагнення до регіонального лідерства Польщі у поєднанні з реалістичним розумінням сучасних загроз та їх природи, зокрема в контексті гібридної агресії Росії в Україні, бажання Польщі виступити ключовим контрибутором регіональної безпеки сприяють інтенсифікації двосторонніх відносин. У перспективі союз двох регіональних сил – Польщі та України – може стати ядром субрегіонального воєнно-політичного утворення в Балто-Чорноморському регіоні.

Валерий Кравченко, Андрій Каракуць

Share Button

Також перегляньте

Fot. naszvybir.pl

Не сприймаймо злочинців як жертв

Перш, ніж розпочати широкомасштабну війну проти України, Росія вкладала величезні кошти в інформаційну війну проти …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.