Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Ізраїль проґавив атаку ХАМАС 7 жовтня, тому що, можливо, була погана координація між різними спецслужбами, або недооцінив загрозу. Ситуація схожа з українською, коли влада недооцінила загрозу російського вторгнення в лютому 2022 року. Ізраїль готується до наземної операції в Газі, що може бути великим викликом, особливо, якщо з Лівану на країну нападуть бойовики «Хезболли» або втрутиться Іран. Ізраїль буде старатися завершити війну якомога швидше, бо ніколи не вів тривалих війн. Для України краще теж, щоб ця війна завершилася якомога швидше, і не відволікала увагу Заходу від російської агресії проти України. Про це PolUkr.net розповів директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
Чому розвідка Ізраїлю проґавила напад бойовиків ХАМАСу, і як це змусить владу країни переглянути роботу розвідки та безпеки кордону з Сектором Газа?
Не знаю, чому проґавили. Для мене таємниця. В історії Ізраїлю вже були такі ситуації. Цей напад відбувся в 50-ту річницю початку війни Судного дня 1973 року, коли ізраїльтяни теж пропустили початок агресії. Тоді від сусідніх країн – Єгипту та Сирії, зараз – від бойовиків ХАМАС. У той час теж були проблеми з розвідкою. Можливо, зараз виникли проблеми в координації та роботі різних структур.
Єгиптяни зараз стверджують, що інформували владу Ізраїлю про можливу підготовку заворушень зі сторони ХАМАС за тиждень до нападу. Не знаю, наскільки можна цьому вірити, бо ізраїльський уряд це спростовує. Але, схоже, влада Ізраїлю просто намагається зняти з себе відповідальність.
Тож сигнали, мабуть, були. Без цього не обійшлося. Або ізраїльтяни не повірили інформації, або аналітики, які сидять у спецслужбах, дали іншу оцінку загрозі. У ізраїльському виданні Haaretz була інформація, що спецслужби мали нараду, де обговорювали загрозу, і дійшли висновку, що ХАМАС не наважиться на серйозну операцію, бо її наслідки очевидно катастрофічні для ХАМАСу. Але висновки виявилися неправильними.
Можемо проводити аналогію з Україною та російським вторгненням, коли попередження були на найвищому рівні. Коли була тривала концентрація російських військ біля наших кордонів і про загрози відкрито говорив президент США Джо Байден. У Києві робили висновки, що з такою кількістю військ неможливо захопити країну. Зараз розуміємо, що росіяни розраховували на бліцкриг, на хаос і паніку в українській владі та суспільстві, на втрату керованості державного управління, і на швидке захоплення Києва. Але цей приклад також свідчить, що далеко не завжди спецслужби працюють ідеально. А їх помилки дуже дорого обходяться.
Ізраїль вже завдає авіаударів по Сектору Газа. Як може виглядати наземна операція ЦАХАЛ в щільній міській забудові Гази, наскільки можуть знищити там бойовиків і їх керівництво, яке ховається між 2,3 млн мирних жителів, і наскільки великі жертви можуть бути серед палестинців?
Очевидно, жертв вже є багато, і буде ще більше під час наземної операції ЦАХАЛу. Авіаудари по Газі йдуть по щільній забудові та дуже заселеній території міських кварталів.
Зрозуміло, ізраїльська армія стверджує, що знищує лише штаб-квартири бойовиків. Зараз ізраїльтяни не застосовують принцип «постукати по даху», тобто не попереджають палестинців, що знищать ту чи іншу будівлю, як це досі робили. Одразу наносять потужні удари, від яких будинки складаються, мов карткові. Відтак жертв серед мирного населення ставатиме все більше.
Очевидно, картинка з величезною кількістю жертв буде впливати на громадську думку в світі.
Без наземної операції в Газі неможливо взяти під контроль пункти дислокації ХАМАСу. Це означає, що ЦАХАЛ має втягнутися в виснажливі міські бої. Із абсолютно незрозумілим для себе результатом. Із боями в тунелях. Із великою кількістю засідок і жертв серед цивільних. У щільній забудові важко відрізнити бойовика від звичайного жителя, якщо всі одягнуті однаково.
Цей період буде найбільш небезпечний для Ізраїлю, бо з півночі бойовики з «Хезболли» (ліванська шиїтська парамілітарна ісламістська організація, яка має підтримку Сирії та Ірану, і понад 100 тис. бійців. – PolUkr.net) можуть відкрити другий фронт. Війна на два фронти буде для ізраїльтян складною. Особливо, коли втягнуться в неї, і не зможуть просто так вийти з обох конфліктів. Це теж проблема.
Третій виклик – Іран. Хоча іранці можуть спокійно «кинути» палестинців і не дати їм тієї підтримки, яку обіцяли. Проте залишається певна вірогідність, що Тегеран може втрутитися напряму через свій експедиційний корпус «Аль-Кудс» (одна з п’яти гілок іранського Корпусу вартових ісламської революції, що спеціалізується на нетрадиційних засобах ведення війни і військових операціях. – PolUkr.net), який зараз діє в Сирії. Або через інші шиїтські угруповання, які можуть посилити «Хезболлу». Тоді конфлікт набуватиме все більше ознак повноцінної масштабної війни. Це не те саме, що воювати виключно з бійцями ХАМАСу, які здебільшого – легка піхота. Це буде вже по-суті війна з армією. Тож куди складніше завдання.
Американці точно не хочуть втягування Ірану в війну. Бо що тоді робити, і як виходити з неї – не знає ніхто.
Очевидно, ХАМАС буде прикриватися ізраїльськими заручниками.
Звісно, це саме собою зрозуміло.
«Хезболла» значно краще озброєна, підготовлена та чисельніша, порівняно з ХАМАСом.
Так. У ХАМАС є теж певні елітні підрозділи, яких тренували. Зокрема, мабуть, російські інструктори. Але більшість «хамасівців» – легка піхота, ополчення. Натомість «Хезболла» – практично повноцінна армія.
Чи можна сказати, що чим довше триватиме військова операція Ізраїлю, тим більше терористичних груп, міжнародних гравців, будуть залучені до конфлікту, тож Ізраїль буде старатися завершити її якомога швидше?
Так, стратегія ізраїльтян завжди була саме такою. Але чи вдасться їм це зробити – інше питання.
Ізраїль не може собі дозволити тривалу війну високої інтенсивності. Чому інтифади (масові заворушення палестинців проти поліції та військ Ізраїлю, зокрема, у 1987-1993 роках, 2000-2005 роках, 2014-2016 роках, і 2023 році. – PolUkr.net) були успішними? Бо забирали велику кількість ресурсів в Ізраїлю, що, врешті, виснажувало ізраїльтян.
Як війна вплине на мирні переговори Ізраїлю з Саудівською Аварією? Чи можуть інші арабські країни, які вже уклали дипломатичні відносини з Ізраїлем, тепер їх переглянути?
Будь-які переговори між Ізраїлем та Саудівською Аравією зараз стоять на паузі. Щодо інших арабських країн, то бажання в них змінити відносин з ізраїльтянами поки що не бачу.
Проте все буде залежати від того, як будуть розгортатися події. Тиск з боку вулиці та політиків на керівництво арабських країн буде зростати. Арабська солідарність – працює.
Як ця війна може вплинути на світові ціни на нафту?
Із цінами на нафту ситуація може змінитися на гірше при умові, що Іран втрутиться в конфлікт, а Ізраїль вдарить у відповідь. Тоді виникне загроза великої війни між ними й будемо мати велику проблему – світові ціни на нафту суттєво підскочать. Якщо Тегеран безпосередньо не втрутиться, конфлікт не розростеться, сильних стрибків цін не буде.
Іран частково підтримує дії ХАМАСу. А чи є підстави говорити, що Росія доклала рук зброєю, плануванням або ще якось до цього нападу?
Бачив лише, що Росія спробувала провести психологічну спецоперацію – передала ХАМАС трофеї української зброї, які захопила на полі бою в Україні, подаючи це так, наче Україна продає західну зброю терористам.
Росіяни зробили це одразу, як тільки розпочалася операція ХАМАСу 7 жовтня. Це означає, що була домашня заготовка. Мета ясна – дискредитація України, спроба вплинути на частину республіканців у Конгресі США, які вагаються щодо подальшої допомоги Києву. Москва хоче дати їм у руки додаткові аргументи, щоб відмовили у наданні зброї українцям.
Сам факт фейку, який Росія викинула в інформаційний простір – спецоперація, яку росіяни здійснили через іранців. Це означає, що росіяни в курсі всіх подій в регіоні, і мають прямий діалог щодо цього з Іраном.
Які наслідки цієї війни будуть для України, для уваги світу до російської агресії проти нас, для допомоги нам зі сторони США, ЄС?
Зараз увага світу більше прикута до Ізраїлю. Наше завдання – залишатися в фокусі. Щоб приділялася належна увага інформації про те, що діється в Україні.
Абсолютно справедливо стверджувати, що Іран – головний промоутер цього конфлікту.
Нашій владі варто говорити про фактичний союз тоталітарних режимів, який склався – Росія, Іран, Північна Корея, почасти Китай. Пекін поки що тримає дистанцію. Формування цього альянсу має за мету встановити новий світовий порядок. Про це відкрито заявляє сам Володимир Путін. Це ланцюжки одних і тих же процесів. Тому конфлікт в Ізраїлі – входить в плани цих тоталітарних режимів щодо дестабілізації ситуації в світі, підриву існуючих міжнародних правил. Вони хочуть зруйнувати їх вщент і переглянути світовий порядок, який встановився за наслідками Другої світової війни та після холодної війни.
Як можуть тепер змінитися відносини між Україною та Ізраїлем, чи може стати активнішою співпраця щодо обміну даними розвідки, спільної боротьби проти виготовлення іранських дронів Shаhed, продажів зброї з Росії в Іран?
Це суперечливе запитання, на яке в мене немає відповіді, бо поки що не бачу жодних ознак, щоб ситуація змінилася. Контакти між українським президентом Володимиром Зеленським та ізраїльським прем’єром Беньяміном Натаньяху існують. Вони можуть у щось вилитися, а можуть і ніяк не змінитися. Росія досі намагається грати роль посередника на Близькому сході. Москва має вплив на Ізраїль. Її авіація та певні війська досі діють в Сирії. Росія має зв’язки з Іраном.
Головне, щоб ми надалі отримували зброю від американців. Це не залежить від Ізраїлю. Наша позиція витікає з цього контексту, і в плані війни Ізраїлю та ХАМАС – Україна солідарна з підходом США та ЄС.
І Україні потрібно, щоб військова операція Ізраїлю якомога швидше завершилася.
Так, звісно. Щоб було менше світових викликів, які розпорошують увагу Заходу.
Які можуть бути головні наслідки для Ізраїлю, регіону Близького сходу та ширше для світу від цієї війни?
Легше ніде не стане. Стабільності в світі стає все менше.
Хоча іноді відбувається зворотне, коли протиборчі сторони доходять до такого стану справ, що залишати все як гірше, ніж щось змінювати. Зараз ізраїльтяни пробують змінити радикально ситуацію з існуванням ХАМАСу в Секторі Газа. Так хочуть вирішити палестинське питання (утворення палестинської держави. – PolUkr.net).
Нетаньяху ще той політик – категорично проти вирішення цього питання. Робив багато, щоб послабити Палестинську автономію (на Західному березі ріки Йордан діє офіційно визнана палестинська влада на чолі з партією «Фатх» та її лідером Махмудом Аббасом, але вона не контролює іншу палестинську територію, Сектор Газа, яку захопили радикали з ХАМАС. – PolUkr.net). І таким чином він пробував аргументувати, що серед палестинців немає партнерів для переговорів. Відомий підхід «розділяй та владарюй».
Але ця стратегія дуже серйозно програла. Із величезною кількістю жертв (станом на 11 жовтня відомо про 1200 загиблих ізраїльтян. – PolUkr.net). Можливо, це якимось чином підштовхне всі країни регіону до вирішення питання майбутнього Палестини. Тут багато залежить від різних країн і обставин поза Ізраїлем і Сектором Газа. А також від того, хто буде наступним президентом США, якими будуть наслідки цієї війни, чи визнає Нетаньяху провину за провал і відповідно піде у відставку, чи зміниться політична атмосфера в Ізраїлі, як будуть реагувати араби, чи будуть пропонувати рішення, щоб одночасно вирішити палестинське питання та намагатися закрити причини конфлікту. Дуже багато змінних у рівнянні, які зараз не очевидні, й не дають змогу передбачити майбутнє.
Біографія
Ігор Семиволос – народився 9 березня 1966 року в Запоріжжі. Закінчив cільськогосподарський технікум і Московський університет імені Ломоносова за фахом «Сходознавство». Працює в Інституті сходознавства НАН України. Директор Центру близькосхідних досліджень. Автор книги «Ісламська ідентичність в Україні». Володіє івритом та англійською.
