середа, 17 Липень, 2024
pluken
Головна / Аналітика / Дослідження / РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ В УКРАЇНІ 2022 РОКУ ЯК КОНСЦІЄНТАЛЬНА ВІЙНА
pusf_grafika

РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ В УКРАЇНІ 2022 РОКУ ЯК КОНСЦІЄНТАЛЬНА ВІЙНА

Share Button

Щодня наша увага прикута до подій на фронті. Театр воєнний дій, безумовно, головна та вирішальна авансцена цієї війни. Проте, ми пропонуємо подивитися на цю війну дещо глибше та з іншого ракурсу.

Російсько-українська війна є не боротьбою різних інтересів, а передусім змаганням цінностей, що є характерним для війн міжцивілізаційних, війн, котрі вкладаються в концепцію консцієнтальної війни, війни духовної та смислової.

Така війна спрямована на віртуальний простір та впливає на пізнавальну сферу людини. Об’єкти впливу – світоглядні переконання населення та цінності, сформовані у суспільствах. Мета – від тактичної цілі – зміни ставлення людей до процесів та подій до стратегічної цілі – зміни їх самоідентифікації. Консцієнтальність походить від латинського слова constientia – «свідомість» або «совість», відповідно консцієнтальна війна – війна на ураження свідомості.

Російська агресія триває в Україні давно. По-суті, як тільки Росія оговталася від розпаду Радянського Союзу, пережила буремні 90-ті роки та почала отримувати надприбутки від продажу енергоносіїв та інших ресурсів, Москва розпочала неоголошену війну за свідомість українців. В той час росіяни бомбардували українців наративами. Україна не відразу усвідомила, що наративи – це зброя. Що ми живемо у світі наративів і наш світ побудований наративами. Наративи ідентичності утримують держави в цілісності, оскільки створюють модель світу в голові у кожного громадянина і ці моделі свої в кожній державі. Наративи формують не тільки розуміння минулого, але і програмують майбутнє. Протистояння з Російською Федерацією то загострювалося, то слабшало, еволюціонувало. Від політико-прикордонного конфлікту на Тузлі до ряду продовольчих, митно-торгівельних та газових війн. Та наративна війна, та невід’ємна частина великої стратегічної консцієнтальної війни завдала Україні найбільшої шкоди, призвела до то, що українці виявились не готовими до початку гібридної агресії Росії у 2014 році. А це було зумовлено тим, що в Україні діяло більше 600 антиукраїнських груп у соцмережах, 80% — у російських «В контакте» та «ОК». Інтернет, телебачення – найпотужніший засіб впливу, кінопродукція, література (геополітична фантастика).

Аналізуючи вплив інформаційної зброї Росії, виокремлюємо технології, що використовувалися спецслужбами РФ проти України у соцмережах:

1) штучне нарощування кількості учасників, відвідуваності груп;

2) «фабрика тролів», яка забезпечувала постійну присутність у мережі, коментування тощо;

3) удалене адміністрування груп (переважно з території РФ, анексованого Криму, а після початку воєнної фази російської агресії — з окупованих населених пунктів Донецької та Луганської областей);

4) розповсюдження фейкових новин;

5) вербування громадян України, спонукання їх до діяльності на користь інтересів країни-агресора.

Основні ідеологеми, які впроваджувалися в український та іноземний сегмент російських соцмереж були наступні наративи:

1) «Українці та росіяни — один братній народ»;

2) «В Україні діє хунта, нелегітимна влада»;

3) «В Україні зазнає утисків російськомовне населення»;

4) «В Україні почалася громадянська війна»;

5) «В Києві на Майдані націоналісти, карателі, хунта розпочали озброєне протистояння з владою»;

6) «Загони українських бандерівців ідуть до Криму вбивати місцеве населення»;

Все це активно використовувалося до початку широкомасштабних бойових дій 24 лютого 2022 року. Армія пропагандистів готувала російське суспільство до сприйняття та безумовної підтримки широкомасштабного вторгнення. Проросійські масмедія та агенти впливу РФ проводили інформаційні кампанії з дискредитації українського військово-політичного керівництва та легітимізації агресії Росії, розповсюджуючи наративи про вимушений характер т.зв. «спеціальної воєнної операції» та захист, через неї, Москвою своєї національної безпеки.

Воєнні поразки, які зазнали росіяни на самому початку свого вторгнення в Україну потребують окремого дослідження. Ми б хотіли виділити окремо прорахунки в інформаційного та світоглядного (консцієнтального) порядку, що сприяли провалу бліц-кригу:

1) доктринальні помилки про нібито відсутність української ідентичності, України як держави і українців як нації;

2) неврахування сили мережецентричної взаємодії у суспільстві;

3) швидка організація горизонтальної комунікації всередині сектору безпеки поряд з посадовими вертикалями. Особливо це спрацювало на початку активних бойових дій та безпосередньо у районах її проведення;

4) мобілізація державного механізму, парламенту;

5) активність громадянського суспільства, яке у найбільш складні періоди взяло на себе функції захисту країни — формування добровольчих батальйонів, забезпечення армії ліками, формою, їжею, засобами захисту, транспортом тощо;

6) налагодження комунікації між сектором безпеки та оборони та громадянським суспільством, медіа спільнотою, у т. ч. з протидії інформаційній війні.

Окремо хотілося б виокремити найважливіший чинник, що призвів до провалу «спеціальної воєнної операції» – всеохоплююча та безумовна підтримка України на міжнародній арені, що вилилося у безпрецедентну допомогу Києву та підкреслило неефективну російську пропагандистку політику, що проводилася РФ у світі напередодні війни.

Сьогодні, Україна успішно протистоїть агресії Російській Федерації не тільки по всій ліній фронту українсько-російської війни, але й ефективно стримує агресора на інформаційному фронті. Зброя, яку обрала Україна у протидії гібридним загрозам, — це вжиття превентивних заходів, які запобігають можливому негативному впливу смислових війн на населення. Основна мета — інформування громадськості про зміст інформаційної агресії, форми, методологію, які використовуються РФ на шкоду інформаційній безпеці України, канали, через які здійснюються негативні впливи; сприяння розвитку «інформаційної гігієни» та медіаграмотності. Усвідомлення громадянами небезпечності «інформаційної зброї» та обізнаність у сутності та формах можливого негативного впливу є однією із запорук формування стійкості нації в умовах гібридного протиборства. Сектор безпеки та оборони України активно працює з експертним середовищем, ІТ-сферою, громадянським суспільством, медіа-спільнотою у напрямку розвитку стратегічних комунікацій, створення платформ для обговорення проблем гібридного протистояння, обміну інформацією, укріплення горизонтальних зв’язків, формування довіри та державно-приватного партнерства. Розвиток міжнародного співробітництва з протидії гібридним загрозам — один з пріоритетів для сектору безпеки та оборони України без якого неможливо досягнути повної переваги та отримати перемогу у консцієнтальній війні.

Шумка А.В. к.і.н., п-к, НАСВ ім. гетьмана П.Сагайдачного

Share Button

Також перегляньте

pusf_grafika

Військова співпраця України, Польщі та Великої Британії – шлях до перемоги

Від часу набуття незалежності Україна поступово інтегрується у європейські та трансатлантичні структури, робить значний внесок …