п’ятниця, 12 Квітень, 2024
pluken
Головна / Аналітика / Дослідження / Історія і перспективи співпраці України та Польщі у сфері оборонно-промислового комплексу
pusf_grafika

Історія і перспективи співпраці України та Польщі у сфері оборонно-промислового комплексу

Share Button

 Співпраця України й Польщі в галузі оборонно-промислового комплексу (ОПК) має вже досить давню історію. За точку відліку можемо взяти 1958 р., коли була укладена угода про передачу Польщі прав на виробництво літака Ан-2, спроєктованого О.К. Антоновим. Київське конструкторське бюро (КБ) надавало суттєву допомогу в налагодженні виробництва, а при заводі WSK PZL Mielec було навіть створене постійне представництво цього КБ. Хоч Ан-2 і задумувався перш за все як цивільна машина, значна кількість цих біпланів постачалась у військову авіацію десятків країн. Були створені й спеціальні військові варіанти Ан-2. Виробництво Ан-2 у Мєльці тривало до 1992 р., а загальний його обсяг сягнув майже 12 тисяч екземплярів (Ан-2 став наймасовішим літаком за усю історію польської авіаційної промисловості). А з 1984 р. в Мєльці випускався інший літак конструкції О. Антонова – двомоторний турбогвинтовий Ан-28. У 1993 р. польські конструктори «вестернізували» його, встановивши двигуни й бортове облданання західного виробництва. У такому варіанті він виготовляється під позначенням М-28.

Робились і спроби спільного проєктування літаків. Зокрема, 1989 р. для заміни Ан-2 почалось створення літака М-К-1 («Мєлєц-Київ»), однак вже на початку 1991 р. проект М-К-1 був закритий через кризові явища в економіці й напруженість в політичних стосунках між СРСР і Польщею. А у 2004 р. керівництво українського Авіаційного науково-технічного комплексу (АНТК) ім. О.К. Антонова звернулось до польської сторони в особі Агентства промислового розвитку з пропозицією про спільне проектування літака Ан-М-128, який мав би замінити Ан-28 на виробничій лінії в Мєльці. Було укладено відповідну угоду, але, на жаль, подальшого розвитку ця ідея не набула – головним чином, через приватизацію PZL-Mielec. Нічим заваершились і спроби ремоторизації гелікоптерів «Sokół» польського виробництва новими двигунами українського виробництва. Більш успішним виявися проєкт модернізації гелікоптерів Мі-2, які випускались в Польщі за радянською ліцензією. Проєкт реалізується з 2011 р. і передбачає заміну старих двигунів потужнішими і сучаснішими АІ-450. У 2016 р. модернізований гелікоптер Мі-2МСБ був взятий на озброєнні Збройних Сил України.

Подальші перспективи співпраці України й Польщі в галузі проєктування і виробництва авіатехніки є доволі туманними. Це зумовлюється, серед іншого, відсутністю у власників польських авіазаводів зацікавленості в такій співпраці. Натомість перспективною є взаємодія щодо модернізації авіаційної техніки. Скажімо, починаючи з 2013 р. Україна придбала в польської фірми PCO S.A. близько 100 комплектів окулярів нічного бачення PNL-3, призначених для екіпажів гелікоптерів. Польські ж гелікоптери під час модернізації комплектуються українськими станціями захисту «Адрос».

Прикладом цікавої співпраці фахівців двох країн в галузі ОПК може служити створення 155-мм керованого снаряду APR 155. За основу взяли український 152-мм снаряд «Квітник», демонстраційні стрільби яким пройшли в Польщі ще 2009 р. Угода про спільну розробку снаряда була укладена у 2012 р. Українська сторона в особі НВК «Прогрес» з Ніжина відповідала за розробку снаряда (в кооперації з польськими підприємствами), польська – за створення лазерного підсвітлювача і проведення випробувань. Створення й випробування снаряду тривали десять років і завершились в червні 2022 р., коли APR 155 визнали готовим до серійного виробництва. Таким чином, в Польщі на основі українських технологій був створений високоточний снаряд стандарту НАТО. Він цілком може використовуватись артисистемами калібру 155 мм, які надійшли на озброєння Збройних Сил України після початку російської повномасштабної агресії.

APR 155 є далеко не єдиним прикладом створення в Польщі зразків озброєння на основі українських ноу-хау. Скажімо, на основі легкого ПТРК «Корсар» створений польський комплекс «Pirat», а бронеавтомобіль «Дозор-Б» трансформувався в «Oncilla» (останній вже використовується Збройними Силами України). Трансфер технологій у зворотньому напрямку, відбувається, на жаль, не так ефективно. Наприклад, ще кілька років тому була придбана ліцензія на випуск одноразового безпілотного ударного літального апарату «Warmate», однак виробництво його в Україні досі не почалось. Назагал обопільний трансфер технологій є дуже перспективною сферою співпраці ОПК обох країн. Свідчення цьому – широке представлення українських досягнень (зокрема, ПКРК «Нептун», РСЗВ «Вільха») на цьогорічному салоні військової промисловості в м. Кєльце.

На завершення відзначимо ще один перспективний напрямок співпраці в умовах триваючої російської агресії проти України – релокацію виробничих потужностей українських підприємств ОПК на територію Польщі. Це, з одного боку, дозволить вивести важливі для обороноздатності підприємства з-під російських ударів. З іншого ж – створюються передумови для залучення польських підприємств як субпідрядників.

Андрій Харук, д.і.н., проф., Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

 

Share Button

Також перегляньте

pusf_grafika

МЕРЕЖЕВА ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНА ГРА «КІБЕРДЖУРА» ЯК ОСНОВА ДОВГОТРИВАЛОЇ СПІВПРАЦІ З ПАРНЕРАМИ УКРАЇНИ

Як показує практика партнерської співпраці у питаннях національної безпеки та оборони, обов’язковою передумовою є готовність …