Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Останні 2 тижні українську спільноту активно цікавить дане питання чи не найбільше з поміж інших. Адже від імовірних подій наступних місяці залежить майбутнє України та її народу. Сьогодні безліч аналітиків, блогерів, активних громадян висловлюють власні прогнози на рахунок подій, які відбуваються поблизу українського кордону. Деякі думки мають сенс на правдивість, а деякі не мають жодного відношення до реальності. І кожен обирає для себе те джерело прогнозу, яке б хотілося, на його думку, щоб здійснилось. Але факти річ є невблаганна і лише бажанням тут не обійтися. Тому в даному матеріалі спробуємо дослідити це складне питання та визначити імовірні прогнози.
Причина
Україна успішно протистоїть ворожій московській навалі уже 7 років на різних фронтах, де ворог нас атакує. Свідченням гібридної війни, якій протидіє народ України, є численні намагання вбити українців на східному фронті, численні інформаційні дискредитації України на внутрішній чи зовнішній арені, відкритті наміри до знищення країни чи економічний тиск. Успішність в цілому полягає взагалі в існуванні України на політичній карті, міцної міжнародної підтримки та знаходженням лінії фронту біля Донецьку, а не Києва, як того прагнув російський ворог у 2014 р.. Незаконна анексія Криму, після Революції Гідності, відкрила нову проблему для росіян – наявність води. Завдяки українським воїнам успіх московити розвинути не змогли і тим самим лише відтермінували вирішення транспортування основного природнього ресурсу до тимчасово окупованої території. Якщо питання з електроенергією РФ, якось вирішила (поступки української влади[1] та електрокабель із Ростовської області[2]), то дефіцит води несе набагато складнішу проблему. Адже приблизно 2 млн. мешканців окупованого Криму потребують 100 млн. кубометрів води щорічно необхідно отримувати. Проте 7 років окупації виснажили наявні резерви і започаткували розвиток техногенної катастрофи. І окупаційна влада винить у своїй не спроможності не себе, а звичайно ж Київ. Що ж на рахунок води на півострові, то ситуація є критична, адже до 2014 р. 85% усіх поставок питної води здійснювалися через Північно-Кримський канал з р. Дніпро. Станом на сьогодні усі водосховища, скважини чи джерела росіянами уже виснажилися, хоча за підрахунками українських експертів, запасів води для цивільного населення є достатньо[3]. Однак окупаційна влада усі наявні водні резерви спрямовує на задоволення військових потреб. По території півострова введені погодинні подачі води. Наприклад, у м. Сімферополь частина населення з 7 вересня 2020 р. отримує воду лише з 06.00-09.00 і 18.00-21.00 і подальші прогнози будуть основані на посиленні заходах економії, що в свою чергу буде збільшувати дефіцит[4]. Окупаційна влада неодноразово заявляла, що має намір побудувати опріснювачі води на південних широтах півострова, але зважаючи на обмеженість фінансових можливостей, далі розмов, я вважаю, це не піде[5].
На мою думку, подальше зволікання подачі води в Крим несе все більше загрозливий характер саме для окупантів. Адже відсутність води в подальшому може спричинити масові невдоволення серед цивільного населення, яке теоретично захоче повернутись в склад України. Адже як показали події 2014 р., що цивільне населення заради вигідних соціальних благ та власної вигоди можуть бути рушійною силою для змін. Подальші суспільні невдоволення можуть бути вигідні українській стороні, яка неодмінно може позитивно використати такий шанс для де окупації. Тому для унеможливлення таких імовірних сценаріїв, необхідно задовільнити потреби півострова водою, а це можливо, на мою думку, лише за 3 варіантів:
- добровільній подачі води держави України шляхом розблокування Північно-Кримського каналу. Хоча даний крок буде не прийнятним для більшості населення України і може трактуватись як поступки ворогу, що може достроково змінити вище політичне керівництво країни. Хоча імовірність такого кроку є сумнівна через тривалий час зупинки системи транспортування води та необхідність її модернізації;
- силове захоплення каналу військами РФ тобто початок збройного протистояння між Україною та РФ, кінцевою метою якою буде окупація як мінімум частини Херсонської області (для фізичного доступу до р. Дніпро) або як максимум Лівобережжя чи всієї території України;
- малоймовірна, але побудова росіянами систем опріснення морської води Чорного моря або транспортування води з Ростовської області за умови побудови відповідної інфраструктури. Але за обмежених фінансових та технічних обмежень, на мою думку, це є неможливим, через діючі пакети санкцій, які щорічно зменшують дохідну частину російського держбюджету[6]. А це приблизно зменшення на 1/10 дохідної частини в бюджет всього починаючи з 2014 р.. і до сьогодні.
Тому з поміж цих шляхів вирішення проблеми імовірно Москва вибере планування чи реалізацію здійснення другого варіанту. Проте чи здійсниться цей намір буде залежити від народу України та стійкості її міжнародних союзників. Проте «водне» питання потребує негайного вирішення, адже без цього через 1-2 роки ситуація в Криму буде катастрофічна.
Імовірна наслідки
Станом на 30 березня 2021 р. під час виступу начальника Генерального Штабу ЗСУ генерал-полковника Р. Хомчак було оприлюднено, що Росія стягує власні війська до спільного з Україною кордону. Внаслідок брифінгу стало відомо 28 батальйонно-тактичних груп розмістилися поблизу північно-східного та східного кордону. Це війська, які новоприбулі з різних округів та ті які знаходяться на території так званої ОРДЛО. Війська противника розташовані в Брянській, Смоленській, Воронежській, Ростовській областях, в тимчасово окупованих Криму та Придністров’ї[7].[8]
Дружні відносини РФ та Білорусії додатково несуть загрозливий характер для України через спільний 1100 км спільний українсько-білоруський кордон та інтенсивне зближення Москви та Мінську. Російські військові бази повітряного компоненту несуть бойове чергування на території Білорусі[9], і в будь який момент можуть бути задіяні в збройній агресії проти України та нести загрозу українським північним районам.
Дії ворога про підсилення Західного військового округу були оприлюдненні ще 14 січня 2016 р., хоча інтенсивно формування розпочалося весною 2014 р.. Воно відбулося завдяки створенню 3 нових дивізій та відповідної інфраструктури для них, реагуючи цим самим нібито на розширення кордонів НАТО та захистом своїх інтересів, а по факту для збройної загрози проти України. Формування нових військових з’єднань повинно закінчитись приблизно в 2020-2022 роках і заступити на бойове чергування. Дані факти та останні події свідчать, на мою думку, що імовірно анонсовані навчання в травні-вересні 2021 р. здійснять перевірку боєздатності частин та закінчать дане формування підрозділів[10].
Станом на 13 квітня 2021 р. РФ продовжує активне перекидання власних військ в західну частину країни, для раніше декларованих навчань. Переміщення військових частин здійснюється з усіх військових округів Росії, та імовірно закінчиться приблизно в травні 2021 р. [12]. Саме починаючи від травня 2021 р. слід очікувати провокацій із російської сторони чи так званої ОРДЛО[13]. Імовірно, цей час від 21 березня і до кінця квітня 2021 РФ буде продовжувати нарощувати власну військову присутність, підтягували і розгортати логістичні підрозділи та шукати моменту для провокації (Кримський півострів) [14]
Особисто я розглядаю 2 варіанти розвитку подій зважаючи на події, що відбулися останнім часом:
- Росія стягує війська до кордонів України для демонстрації своєї сили, і для початку раундів переговорів, щодо подачі води через Північно-Кримський канал до Криму. Маючи намір продемонструвати силу та змусити даною імітацією добитися відмови Україною свого прозахідного курсу розвитку, вирішити «водне» питання та на умовах ворога інтегрувати тимчасово окуповані території ОРДЛО. Прийняття даних територій, дало б точку тиску на зовнішню та внутрішню політику України.
- Початок бойових дій проти України з метою захоплення її територій і забезпечення сухопутного з’єднання через ОРДЛО до Криму, а також доступ до р. Дніпро.
Особисто я схиляюся до першого варіанту, а саме спробувати залякати українців і нав’язати власну політику. Але ці наміри навряд чи їм втіляться у життя, бо Україна уже не в тому стані, яка була в 2014 р.. Угрупування РФ на кордоні станом на 13 квітня 2021 близько 80-90 тис. особового складу. Якщо РФ буде намагатись імплементувати військовий сценарій, то для успіху їй необхідно 300-400 тис. силового компоненту. А за умови подальших наслідків, які чекають на них у вигляді колапсу економіки та імовірних санкцій, то реальність такого плану, особисто для мене не є імовірний. Наприклад, коли президент РФ оголосив бойову тривогу та розпочалися перекидання військ, то першим зреагував на це саме офіційний курс рубля, який упав 23 березня до 76 рублів до 1 долара[15]. Як заявив Міністр Оборони США Ллойд Остін, що у випадку початку росіянами бойових дій проти України, що США допоможуть в стабілізації ситуації та не залишать Київ перед агресором. Даний факт, на мою думку, є суттєвим стримуванням агресивних намірів Москви.
Нижче подана порівняльна таблиця військові спроможності України та РФ, тобто сил і засобів, які приблизно можуть брати участь у відкритій війні, а саме:
| № | Росія | Україна | |
| 1 | Танки – всього 12 500. Біля кордонів до 400 од.
Артилерія – 1100 од. Бойові машини- 3000 од. |
Озброєння і військова техніка | Танки- всього 850 шт.
Артилерія – 500 од Бойові машини- 1500 од. |
| 2 | В так званій ОРДЛО- 35 000 осіб
На кордоні – 80-90 тис. регулярних військ в тому числі з урахуванням на території Криму, Придністров’я та інші. |
Військові спроможності по чисельності військового контингенту | ЗСУ – 250 000 осіб
НГУ – 30 000 осіб Мобілізаційний резерв – 500 000 в/с що пройшли АТО/ООС |
| 3. | Бойові та логістичні кораблі – 50 од. | Військово-морські сили | Бойові та логістичні кораблі – 30 од. |
Згідно вищенаведених даних можна зробити висновок, що росіяни будуть за допомогою власного компоненту залякати та змусити до переговорів. Імовірно з початком перекидання ворожих військ в мережу інтернету одразу масово почались потрапляти відео ролики нібито як прості мешканці фільмували етапування техніки, але на мою думку, відсоток людей які реально знімали є не надто великий. Я вважаю, що з метою пропаганди та залякування української та світової спільноти російські підрозділи ІПСО та пропагандисти викладали даний матеріал. Для прикладу, адже в попередні роки коли передалися російські війська не було такої кількості відео-контенту, хоча масштаби навчань були не менші[15].При чому автора відео ніколи не видно, лише чути певні голоси.
В додаток з початком російських маневрів збільшилась кількість інформаційних атак та інформаційних вкидуваннь з метою дискредитації України та ЗСУ[16]. Основна ціль – дискредитація держави в очах союзників, які одноголосно заявили про свою підтримку проти агресії РФ[17]. І реакція союзників була миттєвою, тобто не виявляючи стурбованість тривалий час, як в 2014 р.. Свою підтримку завірили США, Великобританія, Франція, Польща, Канада, більшість країн Європейського Союзу та альянсу НАТО. Особливе занепокоєння активності РФ викликає у країн Прибалтійського регіону та Польщі, адже за умови окупації України, ці країни можуть бути наступними, навіть незважаючи на членство НАТО.
Проте найтіснішим союзником продовжує бути США, яка найбільше надає військово-технічну допомогу, тренувальну та гуманітарну допомогу. На тлі імовірної ескалації МО США збільшило розвідувальні польоти над територією України, збільшення військово-технічної співпраці та заявили про початок спільних
Висновок
Можлива ескалація військового конфлікту вчергове показує, що північно-східний сусід продовжує власну імперську політику, щодо захоплення територій суміжних країн. Якщо збройне протистояння між Україною та Росією не відбудеться в 2021 р., то воно відтермінує вирішення питання Криму та Донбасу на наступні роки. Але рано чи пізно це відбудеться, адже українці не будуть миритися з крадіжкою власних територій, тисячами вбитих українців, сотні тисяч вимушено переселених осіб та історичними приниженнями. На мою думку, військовий компонент нашої держави готовий до збройної конфронтації з ворогом, якщо до цього дійде справа. Але необхідно бути готовим, що якщо психічно хворий російський лідер зважиться на самогубство для своєї армії, то це призведе до його президентського краху та краху економіки Росії[19]. Хоча економічні труднощі ніколи не зупиняли Росію в її імперських амбіціях.
Що ж до імовірного сценарію бойових дій, то спочатку, на мою думку, ми втратимо частину своєї території, лише з метою, щоб запустити ворога на свою землю, щоб зручно знищити його. Бо велика концентрація ворожого війська на українській території буде прекрасною ціллю для артилерії ЗСУ. Мобільна українська оборона, територіальна оборона та дії партизан будуть ослабляти війська РФ під час їхнього наступу, тим самим дезорганізовуючи його тили і оточуючи їх. Для прикладу, щоб окупувати м. Харків доведеться кинути значні збройні сили РФ, які навряд зможуть захопити місто чи взяти в облогу. Що ж до півдня то на даний момент, південні області приведені в бойову готовність, з готовністю очікують росіян, бо це згодом дасть можливість для наступу і де окупації Криму.
Але не зважаючи на імовірні варіанти вирішення подій 2021 р., необхідно бути готовим до боротьби в подальшому, яка триває уже 300 років на українській землі. Лише збройна міць України, бажання захищати свій дім самими українцями та вірні союзники допоможуть Україні звільнити свою територію.
Володимир Дудко
