Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Вулиці Блаженного греко-католицького єпископа Йосафата Коциловського у Перемишлі більше немає. Сьогодні міська рада проголосувала за її ліквідацію, – повідомляє видання «Наше слово». На таке рішення вже відреагувало Посольство України в Польщі.
Сьогодні, 28 листопада, під час засідання Ради міста Перемишля депутати ухвалили рішення про скасування вулиці Йосафата Коциловського і приєднання її до прилеглої вулиці Івана Снігурського. За відповідну постанову проголосували 6 депутатів, утрималося 9, проти не висловився ніхто, 4 не голосували, ще 4 були відсутні.
«Поспішне та необачне рішення Міської ради у Перемишлі про скасування назви вулиці Блаженного греко-католицького єпископа Йосафата Коциловського. Маніпулювання авторів резолюції аргументами, вирваними з контексту, небажання почути польських громадян української національності – рівноправних жителів Перемишля, цього разу, на жаль, перемогли. Зазіхання на добре ім’я Блаженного, а відтак на рішення Католицької Церкви та св. Івана Павла ІІ, який у 2001 році проголосив єпископа Йосафата Блаженним, є безпрецедентним явищем у Польщі і не може бути виправдане!» – так відреагували на це рішення в Посольстві України в Польщі.
Проєкт постанови про зміну назви вулиці блаженного єпископа Йосафата Коциловського на блаженного єпископа Григорія Хомишина, подали 15 листопада четверо депутатів міської ради Перемишля з партії «Разом для Перемишля» (колишня «Kukiz’15») та депутат із «Громадянської коаліції».
Попереднє обговорення проєкту рішення №257/2019 про можливе перейменування вулиці Йосафата Коциловського на вулицю Григорія Хомишина відбулося у понеділок, 25 листопада. На facebook-сторінці Українського народного дому в Перемишлі, а також у виданні «Наше слово» викладено його докладний опис.
Як зазначають учасники обговорення, присутніми на засіданні Комісії міської економіки, під час якого й обговорювали проєкт ухвали, були члени комісії, автори проєкту та гості – представники Об’єднання українці у Польщі та Української греко-католицької церкви (Ігор Горків, Михайло Пульківський, Ярослав Вуйцік). Провела зустріч голова Комісії міської економіки Ґражина Стояк («Громадянська платформа»), а найбільше наполягав на перейменуванні вулиці один з авторів проєкту, депутат від партії «Разом для Перемишля», відомий своїми антиукраїнськими поглядами, Анджей Запаловський.
Зокрема, саме Запаловський зазначив, що зміна назви вулиці не є акцією проти української громади та греко-католиків. Річ у тім, мовляв, «є дуже великі сумніви щодо вірності блаженного єпископа Коциловського Польській державі, а назви вулиць «даруються людям, які мають особливі заслуги також перед Польською державою». Обґрунтовуючи пропозицію надати вулиці ім’я Григорія Хомишина, автори проєкту зазначили, що «популяризація діяльності Бл. Григорія у Польщі, який був громадянином відродженої Польської держави, може стати гарним початком відродження польсько-українського історичного діалогу». Хоча, як зауважили натомість представники української громади, єпископ Хомишин не був пов’язаний з Перемишлем, на відміну від єпископа Коциловського.
Пропозиції голови комісії Ґражини Стояк, української сторони та ще двох депутатів провести глибшу дискусію щодо цієї чутливої теми, і навіть зауваження, що таке перейменування може загострити українсько-польські стосунки, не знайшли підтримки.
Натомість один з авторів проекту змін, Павел Застровський із «Громадянської коаліції» запропонував у формі офіційного формального внеску відмовитися від найменування вулиці на честь владики Хомишина. Однак натомість запропонував ліквідувати вулицю Коциловського, приєднавши її до вулиці Снігурського. Без подальшого обговорення за цю пропозицію проголосували.
Вулицю Коциловського було створено в червні 2013 року – її виділили з двох крайніх точок вулиць Кафедральної та Снігурського. Тоді під зверненням про створення такої вулиці підписалися кілька сотень мешканців Перемишля, їх підтримала греко-католицька курія. Вулиця простягається лише на 70 метрів, проте на ній розташовані греко-католицький кафедральний собор Івана Хрестителя та греко-католицька єпископська палата з консисторією.
Від самого початку свого існування вулицю використовували для антиукраїнської пропаганди, викривлюючи історичні факти та маніпулюючи інформацією. Скасування назви вулиці Йосафата Коциловського було однією з передвиборчих обіцянок партії «Kukiz’15», з якою її кандидати йшли на місцеві вибори 2018 року. А ще 2013-го, лише через два місяці після її створення польська організація «Самоврядна спільнота долини Сяну» оголосила по намір розпочати збір підписів для зміни назви вулиці Блаженного Йосафата Коциловського. Кресові середовища закидали єпископові співпрацю з німцями, підтримку ОУН і УПА та польову відправу Служби Божої для підрозділу дивізії «Галичина». Натомість ігнорували ті факти, що в період гітлерівської окупації єпископа Коциловського двічі викликали на допит у гестапо, де погрожували ув’язненням у концтаборі за виявлені випадки переховування євреїв греко-католицьким духовенством єпархії. Як і те, що Коциловського змусили відправляти Службу Божу під дулами карабінів.
Довідка:
Йосафат Коциловський був останнім греко-католицьким єпископом у Польщі до ліквідації УГКЦ.
Народився 1876 року в с. Пакошівка поблизу м. Сянік. Навчався в Сяніцькій, Самбірській і Ясельській гімназіях, на правничому відділі Львівського університету, які перервав. Закінчив школу артилеристів у Відні. Невдовзі покинув військову службу й розпочав філософсько-теологічні студії в Римі, які закінчив 1907 року. Здобув докторат філософії, теології.
29 січня 1917 р. призначений єпископом Перемишльської єпархії УГКЦ. Його архієрейські свячення провів митрополит Андрей Шептицький 23 вересня 1917 р. в Перемишлі.
Під час Другої світової війни до 22 червня 1941 року мешкав на території, підконтрольній Червоній армії. Потрапив у немилість радянських спецслужб, які запідозрили його в нелояльності та встановили таємний нагляд за єпископом.
Допоміг урятувати кілька десятків єврейських дітей у Перемишлі, за що гітлерівці викликали його на допит і погрожували ув’язненням у концтаборі.
Владика Коциловський разом з іншими греко-католицькими ієрархами 1943 року підписав пастирське послання під назвою «Не вбивай», яке було реакцією на реальну загрозу вибуху польсько-українського конфлікту.
Після завершення війни намагався протистояти комуністичному тиску проти Церкви, і 10 вересня 1945 року навіть передав двома посланцями в американське і британське посольства інформацію про характер польсько-українського трансферу, утиски й порушення прав громадян, а також прохання про допомогу.
Тоді, передбачаючи близьку небезпеку свого арешту та подальшої депортації, владика Йосафат залишив написану власноруч заяву своєї вірності Апостольській Столиці й бажання вмерти за святу Унію.
21 вересня 1945 року його вперше заарештувала та ув’язнила польська влада, пізніше його передали радянській владі. У січні 1946 р. перемиських владик звільнили з-під арешту, і вони повернулися до Перемишля. Від єпископа Коциловського вимагали, щоб він очолив керівництво «Собору» у Львові для «возз’єднання» Львівської католицької митрополії з Московським Патріархатом. Коли ж відмовився, його знову заарештували 25 червня 1946 р. разом з єпископом Лакотою і перевезли до Львова.
Після другого арешту єпископа перевезли з Перемишля до Києва. Після тортур і допитів засудили до 10 років концтабору. Єпископ Коциловський помер 17 листопада 1947 р. у Лук’янівській в’язниці в Києві.
2001 року папа Іван Павло ІІ у Львові проголосив єпископа Йосафата Коциловського блаженним Католицької Церкви.
Був посмертно реабілітований лише в жовтні 2015 року.
Джерела: facebook.com/narodnyj.dim, nasze-slowo.pl, facebook.com/AmbasadaUkrainywPolsce, news.ugcc.ua
