Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
На парламентських виборах у Польщі перемогла правляча партія “Закон і справедливість” (PiS). У нижній палаті, Сеймі, вона здобула 235 із 460 мандатів. Головна опозиційна сила, блок “Громадянська коаліція” (ГК), – 134. PiS з точністю до мандату повторила успіх 2015-го, коли вперше здобула однопартійну більшість. Ніхто з українців не пройшов до Сейму. На виборах до верхньої палати, Сенату, PiS отримала 48 зі 100 мандатів. 43 крісла в ГК. У нинішньому Сенаті в PiS – 62 крісла. Глава PiS Ярослав Качинський заявив, що Сенат не зможе блокувати закони, хіба пригальмовувати через внесення поправок, які потім має повторно розглядати Сейм. Президент з 2015-го теж представник PiS – Анджей Дуда. Наступні президентські вибори будуть навесні-влітку 2020-го. Тож доти вся влада буде точно в руках однієї партії. PolUkr.net розпитав експосла (26 жовтня 2016 року — 31 січня 2019 року) Польщі в Україні Яна Пєкла, які питання зараз на порядку денному польсько-українських відносин і як він оцінює свою роботу на посаді посла.
– PiS має абсолютну владу в Польщі 4 роки і, мабуть, матиме ще 4. Чим для українців у Польщі був період правління цієї партії?
– По-перше, PіS вирішив відкрити польський ринок праці для українців. Головною причиною такого рішення було те, що українці – сусіди, які мають схожу культуру, спільну історію, і не тільки погану. Другою причиною було те, що польський ринок потребував робочих рук. Це наслідок економічного буму, який в Польщі триває досі (ріст ВВП Польщі близько 4,5% в рік, інфляція – близько 2,6%, безробіття одне з найнижчих в ЄС – 5,2%. – PolUkr.net).
У свою чергу, українці зацікавлені заробляти гроші в Польщі, яка географічно близько, звідки можна швидко приїхати. Хоча б додому на вихідні. Українці досі заробляють в нас трохи більше, ніж вдома. Польські роботодавці цінують їх як добрих працівників, і наскільки мені відомо фінансові перекази українців додому близько 3% ВВП України (за даними НБУ, в 2018-му заробітчани переказали в Україну 10,88 млрд. дол або 8,3% ВВП України, із цієї суми найбільше з Польщі – 3,62 млрд. дол. – PolUkr.net).
– Чи є обіцянки PiS, які можуть вплинути на життя українців в Польщі в наступні 4 роки?
– Українські заробітчани – тренд, який вписався в польську дійсність. Якщо пройтися вулицею Кракова чи Вроцлава, то часто можна почути українську мову. У цих містах живе, вчиться і працює по кількадесят тисяч українців.
У ситуації, коли досі потрібні робочі руки, фірми будуть старатися створювати дедалі кращі умови для нових працівників. Зокрема, для українців. Водночас, чуємо новини, що німці хочуть ще більше відкрити свій ринок праці для іноземців. Зокрема, для працівників з України. Тому в нас тривають дискусії щодо того, щоб створити в Польщі конкурентні умови для цих працівників. Про це знає теж влада і розглядає варіанти, як спростити бюрократичні процедури і покращити умови для іноземних працівників. Проте ця тема не була яскрава представлена в передвиборній кампанії PiS.
– Які питання зараз головні на порядку денному польсько-українських відносин?
– Одну з гострих тем уже почали вирішувати – дозвіл на польські пошуково-ексгумаційні роботи в Україні (посол України в Польщі Андрій Дещиця передав голові Інституту національної пам’яті Польщі Ярославу Шареку лист міністра культури України Володимира Бородянського про згоду на відновлення робіт з пошуку польських жертв на території України, а той, в свою чергу, запевнив про готовність до тісної співпраці щодо взаємного вшанування місць пам’яті українців в Польщі. – PolUkr.net). Президент Зеленський пообіцяв зробити і зробив. Ця справа була дуже важлива для PiS.
Ця тема йде у зв’язці з впорядкування українських надгробних пам’яток на території Польщі. Процедура вирішення цього питання теж запущена і воно має бути знято. Президент Зеленський у Варшаві про це теж виразно нагадував, щоб поступки носили взаємний характер. Тому Польща має подбати про відновлення знищених українських надгробних памʼяток (через руйнування 15 українських надмогильних памʼяток у Польщі в 2015-2017 роках, Україна заборонила польські пошуково-ексгумаційні роботи доки Польща не відновить бодай одну зруйновану памʼятку. – PolUkr.net). Ця тема на шляху вирішення, бо є добра воля з українського та польського боку.
– Чи вирішення цієї суперечки пришвидшить транскордонні, інфраструктурні, енергетичні та інші проекти?
– Щодо проектів, то тема, яка постійно, мов бумеранг, повертається в нашому діалозі, – кордон, черги, занадто тривалі процедури. Проте я б не був таким песимістом, що все залишається так само погано. Багато-що поволі змінюється на краще – покращується інфраструктура, дороги, зменшуються черги.
Україна нарешті дістала польський кредит на 100 млн. євро на покращення прикордонної інфраструктури. Уже вибрані виконавці втілення цих робіт. Незабаром почнуться роботи. Йдеться про покращення доріг, що ведуть до кордону, і придорожньої прикордонної інфраструктури з української сторони.
Інше, з чого тішуся, те, що Україна вирішила питання з так званими євробляхами. Це частково вирішило проблему черг на кордоні.
Наступне варте уваги – за період правління PiS запустили поїзд «Інтерсіті+» Київ-Львів-Перемишль, який значно спростив і пришвидшив перетин кордону для багатьох людей. Цей поїзд став дуже популярним.
Наступне – протягом останніх років дуже розвинулось авіасполучення між польськими та українськими містами. Зокрема, вийшли на український ринок дешеві авіаперевізники. Тепер українці, які живуть і працюють в Польщі, можуть відносно швидко та дешево дістатися додому.
Загалом транспортне сполучення між Польщею і Україною розвивається добре. Паралельно покращується інфраструктура. Покращуються теж фінансові можливості українців, що дає їм змогу їздити до Польщі з туристичною метою. Наприклад, якщо є авіарейс з Харкова до Кракова, то можна полетіти туди на вікенд.
– Чи існує загроза, що через те, що до Сейму пройшла крайня права партія «Конфедерація», можуть бути їх гострі висловлювання щодо України, а це, в свою чергу, потягне якісь конфлікти з Україною?
– Мене непокоїть, що «Конфедерація» отримала стільки голосів (6,81% голосів або 11 мандатів у Сеймі. – PolUkr.net) і перетнула виборчий поріг. Очевидно, що політики з цієї партії не симпатизують українцям і публічно про це говорили не раз. Один з лідерів партії Януш Корвін-Мікке відкрито підтримує Путіна, відвідував анексований Крим, виступав проти санкцій проти Росії і присутності американських військових в Польщі. З 2015-го Корвіну-Мікке заборонено вʼїзд до України. Тому, очевидно, можуть бути спроби провокативних висловлювань.
Слід памʼятати, що депутати “Конфедерації” – доволі маргінальні політики. Хоча те, що після тривалої перерви вони повернулися до парламенту – непокоїть. Але не думаю, що вони можуть мати вплив на формування польської політики щодо України чи Росії.
– Якими будуть польсько-українські відносини наступні 4 роки?
– Маю надію, що будуть поволі покращувати в різних сферах. Важливо також втілювати в життя різні ділові проекти. Щоб польські фірми не тільки брали на роботу українських працівників, але теж інвестували в Україну, щоб українці могли працювати вдома на польських фірмах. Потрібна реклама зі сторони українського уряду в Польщі, певного роду гарантії і лобіювання, щоб переконати польських інвесторів інвестувати в Україну.
– Ви колись були причетні до рапорту про тортури росіян на Донбасі. Що зараз з цим рапортом?
– Він зараз перебуває на розгляді Міжнародного трибуналу в Гаазі. Це не єдиний такий рапорт про тортури та військові злочини росіян на Донбасі. Їх кілька. Розгляд таких справ в міжнародних судах, як відомо, триває дуже довго.
Памʼятаю, в 1990-х Слободан Мілошевич, Ратко Младич та Радован Караджич (югославські політики і військові, засуджені за військові злочини та злочини проти людяності Міжнародним трибуналом в Гаазі; Мілошевич – помер у тюрмі в 2006-му, Младич отримав довічне в 2017-му, Караджич – 40 років тюрми в 2016-му. – PolUkr.net). Ці люди були політиками, їх приймали в Європі, з ним спілкувалися, тиснули їм руки. Мало-хто тоді задумувався, що вони постануть перед Міжнародним трибуналом в Гаазі. Але вони туди потрапили. Хоча це зайняло багато часу. Думаю, в українському випадку буде схоже. Стрілков-Гіркін та інші виконавці тортур та варварства на окупованому Донбасі й в анексованому Криму будуть покарані.
– Як оцінюєте свою роботу на посту посла Польщі в Україні?
– Найбільшим досягненням вважаю те, що вдалося втримати діалог між Києвом та Варшавою в складний період, коли відбувалися різні провокації в Польщі та в Україні. Вони були спрямовані на те, щоб зіпсувати польсько-українські відносини. Був вандалізм щодо місць пам’яті в обох країнах. Зокрема, в Биківні, в Гуті-Пеняцькій, стріляли з гранатомета по польському консуляті в Луцьку. Для мене це були найскладніші моменти.
Моя та мого колеги у Варшаві, українського посла Андрія Дещиці, заслуга в тому, що нам вдалося зберегти спілкування між Києвом та Варшавою в цей складний період, вийти з цих складних ситуацій.
Довідка
Ян Пєкло – 66 років, народився в Кракові. Вищу освіту здобув в Ягеллонському університеті на польській філології. Володіє англійською, російською та українською. Карʼєру розпочав в 1978-му як журналіст в Gazeta Krakowska. Після введення воєнного стану в Польщі в 1981-му і звільнення працював психотерапевтом в клініці психіатрії для дітей і молоді. У 1982-1988 роках – писав для підпільної преси “Солідарності”. У 1990-х працював в краківському тижневику Tygodnik Powszechny. Як журналіст писав про революції в Румунії 1989-го, конфлікти в колишній Югославії. З 2000-го редактор журналу Forum. У 2001-2002 роках – працював в польсько-американському проекті “Мости толерантності”. З 2005-го – директор польсько-української фундації співпраці PAUCI. Один із ініціаторів рапорту про військові злочини росіян на Донбасі, який у 2018-му передали до Міжнародного трибуналу в Гаазі. З 26 жовтня 2016-го по 31 січня 2019-го був послом Польщі в Україні. Автор і співавтор книг “Епітафія для Югославії” (1994), “Моє відкриття Америки” (1997), “Конфлікт чи співробітництво” (1996), “Балканський вузол”, “Поезії” (2000), “Терпимість і нетерпимість” (2002), “Запах ангела” (2013). Деякі перекладені українською. Одружений, має доньку Касю.
