вівторок, 23 Липень, 2019
pluken
Головна / Думки та коментарі / Безпека / Загрозливі тенденції першого туру президентських виборів
Джерело: facebook.com/EuroMajdanWarszawa
Джерело: facebook.com/EuroMajdanWarszawa

Загрозливі тенденції першого туру президентських виборів

Share Button

Перший тур президентських виборів закінчився так, як й прогнозували українські соціологи. Переміг з майже двократним відривом комік Володимир Зеленський, друге місце посів чинний президент, натомість колишня фаворитка Юлія Тимошенко «пролетіла» мимо другого туру. Це сухі результати, однак тенденції, які проявились цими результатами є набагато цікавішими та загрозливими.

  1. Низький рівень культури українського виборця. Об’єктивна реальність сучасної України, що яскраво проявилась у виборчій кампанії. Цим користувались кандидати, переконуючи голосувати не «за», а «проти». До України нарешті дійшов феномен виборця Трампа в 2016 р. – «середнього Джо». «Середній Тарас» від нього якщо й відрізняється, то в негативний бік. На цих виборах не засівали гречкою ділянки для голосування, але купівля голосів та організація пірамід, передусім від Порошенко та Тимошенко, була очевидною та масштабною. Свою онлайн-піраміду зробив й Зеленський, перейнявши досвід іншого коміка – Беппе Грілло. «ЗеКоманда» це реінкарнація ідеї народовладдя правлячої італійської партії «П’ять зірок». Виборець таких платформ та партій не читає програми та не цікавиться зовнішньою політикою – єдине, що його хвилює це особиста вигода, кишеня. А також приваблива форма подання. Все це має Зеленський.
  2. Запит на нові обличчя, що зламають систему. Ключова тенденція, що зіграла на користь Зеленського. Часто доводилось чути, про мотивацію людей голосувати за нього через те, що він не з системи, він інший. Голобородько з серіалу «Слуга народу», інтелігентний та чесний вчитель історії – ось ідеальний президент. Проблема лише в тому, що Зеленський це не його кіношний персонаж Голобородько. Хто він такий достеменно не відомо, як і його стратегічна позиція – він послідовно уникає прямого спілкування, роблячи відео-батли з Порошенко з приводу дебатів. Зеленський шоумен, в нього це добре виходить. Ось тільки чи вийде в нього керувати державою?
  3. Провал проамериканських реформаторів. Низький рейтинг Гриценко та його команди (він був чи не єдиним кандидатом, який за два місяці до виборів представив всю свою команду) – це індикатор низької довіри до лібералів, які не змогли реалізувати реформи. Маючи майже необмежені грантові вливання на протязі багатьох років (до Гриценко приєднався Садовий – лідер «Самопомочі», партії, що базувалась навколо команди «Реанімаційного пакету реформ», фінансованого міжнародними донорами), реформатори не досягли відчутних результатів. За цих умов лишається лише жалкувати, що обличчям реформаторів став Гриценко, а не Вакарчук. У нього було б значно більше шансів, а ніж у «першого непрохідного».
  4. Відносне фіаско Ахметова. Цей олігарх відомий звичкою розкладати яйця по різних кошиках, тож можна не сумніватись, що він не загубиться за будь-якої влади. Однак два прямих кандидати Ахметова Ляшко та Вілкул разом не змогли набрати й 10 %. Якщо у випадку Вілкула його 4 % сприймаються оптимістично через новизну електорату розколотого опозиційного блоку, то рейтинг радикала Ляшка впав порівняно з виборами 2014 р. з 8,3% до 5,4% в 2019 р. Це поганий знак перед виборами в парламент, які відбудуться у жовтні.
  5. Основа для російського реваншу в Україні є. Сукупний відсоток відкрито проросійських кандидатів Бойко та Вілкула майже 16 %. Й це дуже багато як для країни, що п’ятий рік перебуває у стані війни з Росією. Тобто кожен шостий українець є потенційним компрадором та тим, хто з ентузіазмом та хлібом-сіллю зустрічатиме російські танки. Особливо показовою є впевнена перемога Бойко в Донецькій та Луганській областях (під 40% у кожній), а також той факт, що він став другим вибором в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, Дніпропетровській, Харківській областях. Здається, що проект «Новоросія» ще живий, й південний схід можна продовжувати розхитувати. Це діагноз, при чому не місцевим мешканцям, а владі, яка не знайшла гідних аргументів для людей.
  6. Хунта буде. Принаймні її хоче частина суспільства. Про це свідчить несподіваний рейтинг Ігоря Смешка. 6%, понад 1,1 млн. громадян віддали свій голос на користь кандидата, який витратив на виборчу кампанію 1,8 млн. гривень. Тобто один голос йому обійшовся в 1,6 грн. (для порівняння, у Зеленського – 15 грн., Бойка – 21 грн., Тимошенко та Гриценка – 66 грн., Порошенка – 136 грн., Вілкула – 143 грн.). Феномен колишнього очільника СБУ важко раціонально пояснити. В нього не було ані бордів, ані необмеженого ефірного часу, ані контентної реклами в соціальних мережах. Соціологи прогнозували йому 3-4 %, він взяв 6%. За нього, кадрового військового, голосували військові, чинні та відставні. Смешко – це Гриценко 15 років назад. Чесний та відвертий, що називає речі своїми іменами. Й розуміє, що для того аби перемогти у війні її треба називати війною. Для тисяч атошників, що мають пост-травматичний синдром та загострене почуття справедливості цього досить, щоб зробити свідомий вибір.

Шоу триває – попереду другий тур. Суспільство продовжує й надалі розхитуватись та поляризуватись. Ті хто за Порошенка говорять про невчасність популістичних експериментів в Україні у час війни, недолугість Зеленського як головнокомандувача, пригадуючи йому старі жарти «95 кварталу», зокрема про Путіна та коліна. Ті хто виступає за Зеленського, а таких більшість – вказують на корупцію та кумівство президента Порошенка, на зруйновані дороги Гройсмана та відсутність руху вперед на шляху євроінтеграції. Про Донбас переважно не згадують, як й про Крим: й не треба, особливо зараз,  питання занадто чутливе для спекуляцій. Сьогодні Україна спостерігає за якісним виборчим шоу, в той час як увесь світ спостерігає за Україною, кланово-кримінальною державою, зі слабкою централізацією та розумінням майбутнього. Спостерігають уважно за Україною і в Москві, однак втручання росіян може навіть не знадобитись – за умов перемоги Зеленського реальна громадянська війна за перерозподіл сфер впливу цілком ймовірно може початись в регіонах. Кількість зброї та парамілітарних організацій, а також відомі рейдерські методи Коломойського цьому сприяють. Є одна надія, що мирно домовляться. Але який же тоді Зеленський антисистемний кандидат?

Валерiй Кравченко

Share Button

Також перегляньте

Джерело: ua.112.ua

Початок кінця: повернення РФ в ПАРЄ

Чергова червона лінія перейдена – російська делегація повертається в ПАРЄ. Шантаж Москви спрацював бездоганно. 30 …