“Завдяки територіальній обороні у 2014–2015 роках стримували атаки незаконних збройних формувань на Донбасі, а зараз підсилюємо позиції Збройних сил України (ЗСУ) і забезпечуємо охорону тилів”, – розповів полковник Володимир Мельник під час конференції “Війська територіальної оборони Польщі та України: стан та перспективи”, яка відбулася у Львові.
“Москва може зупинитись лише у разі великих втрат”
“Я брав участь у переговорах із російськими офіцерами щодо ліній розмежування на Донбасі, – розповів Володимир Мельник. – Можу сказати, що противник у нас сильний і мотивований. У них не буде сумнівів, вони виконають будь-який наказ Путіна. Тому лише сильна армія може зупинити російську агресію в Україні. Москва може зупинитись тільки у разі великих втрат. Росіяни не розуміють нічого, крім сили”.
“Нині Україна чи не єдина країна у Європі, яка застосовує на практиці війська територіальної оборони – на Донбасі, – каже полковник Мельник. – Україна поділяється на чотири зони територіальної оборони – західну, центральну, північну і південну. Найвищим командуванням є Генеральний штаб України. Завдання територіальної оборони – захищати кордон, забезпечувати надійне функціонування органів державної влади (протидіяти захопленню адміністративних будівель – PolUkr.net), охороняти важливі об’єкти комунікації, протидіяти незаконним збройним формуванням та підтримувати режим воєнного стану”.
“Сучасна війна не лінійна, а опосередкована, її ведуть чужими руками”
Кандидат історичних наук Олександра Киричук розповіла про ефективне горизонтальне мережеве управління в умовах гібридної війни.
“Провідні сучасні військові теоретики пишуть, що в наші дні війни не лінійні, а мережеві, – каже науковець Олександра Киричук. – Ідеться про те, що держава-агресор формує в країні, на яку планує напасти, свої мережі. Через них ведуть підготовку до агресії. Це релігійні, професійні мережі, групи у соцмережах тощо. Потім починається спеціальна операція. Перший крок – керований хаос. Агресор через мережі розпалює внутрішні протиріччя – політичні, релігійні, економічні. Ми мали цей досвід на прикладі “ЛНР” і “ДНР”. Другий крок – блокування дій держави з наведення порядку, як-от: оточення відділків міліції на Донбасі на початку війни чи блокування пересування українських військ на сході України 2014 року. Третій крок – створення сепаратистського конфлікту. Четвертий крок – дати населенню зброю і поділити територію між збройними формуваннями. Так єдину країну і народ розколюють на частини. Це особливість сучасної гібридної війни, де агресор опосередкований (proxy war – з англ. посередницька війна – PolUkr.net). Таку війну ведуть чужими руками”.
“Як організувати ефективну територіальну оборону в умовах такої гібридної війни? – запитує Олександра Киричук. – Західні дослідники пропонують три моделі. Join us – модель, якою ми користуємося. Коли існує єдиний центр і решта йому підпорядковуються. Це вертикальна модель у формі піраміди. Вона погано функціонує в умовах гібридної війни. Вона не спрацювала в Криму і на Донбасі в 2014 році. Верховну Раду Криму оточили солдати без розпізнавальних знаків – хоча прийшло багато кримських татар, але протистояти озброєним людям вони не могли. Друга модель – join up – оборона, яка була задіяна в частині України. Вона горизонтальна. Створюється багато центрів. Її особливість – люди виконують команди через довірливі партнерські взаємини та громадські структури. Третя модель – join in. Це поєднання вертикальної та горизонтальної моделі. У ній є центр, але на окремих напрямах є внутрішня горизонтальна взаємодія, яка тримається на контактах і довірливих відносинах різних громадських структур. Цю модель вважають найефективнішою”.