Важкі передчуття: Україна і Донбас в 2019 році

Прогнози – це завжди складно. Надто ж коли стратегічне середовище нестабільне і швидко змінюється. Ще важче давати прогнози на рік подвійних виборів у країні, яка п’ятий рік протистоїть могутньому сусідові, що анексував її території. У країні, яка й досі має відчутні проблеми з самоідентифікацією на міжнародній арені та ніяк не позбудеться низки комплексів, пов’язаних з історичним розвитком і складом населення, економікою, впливами зовнішніх акторів тощо. Куди поверне історичний шлях України в 2019 році? Чи повернеться мир у домівки донеччан і луганчан?

Відповідь на друге запитання однозначна й очевидна – точно ні. Краще не буде – буде гірше. На Донбасі слід очікувати загострення ситуації на лінії зіткнення. Росія намагатиметься використати спровоковану нею ж ескалацію для внутрішньої дестабілізації України, для сіяння паніки серед електорату східних регіонів держави, щоб уплинути таким чином на перебіг виборів. Причому загострення може мати кілька фаз – навесні та восени (під президентські та парламентські вибори відповідно). Географічно це може бути як Світлодарська дуга, так і північ Луганської області. Менш імовірне загострення на південному (Докучаєвськ, Маріуполь) напрямку – тут Україна створила надійні укріплення плюс ландшафт (степ, рівнини) не надто сприятливий для наступу.

Крім того, висока ймовірність дестабілізації Приазов’я, зокрема в Бердянську та Мелітополі. Приводом можуть стати як традиційні травневі святкування, так і штучно створений привід (наприклад, на релігійному ґрунті, або «народний» протест проти відкриття української військової бази в Бердянську). У цьому регіоні зберігаються стійкі проросійські впливи, які Москва готова використовувати.

Росія не залишить спроб анексувати Азовське море, посилюючи тут свою військову присутність, перекидаючи нові кораблі через Дон. Ймовірно, буде посилена так звана «Азовська флотилія ДНР» у Новоазовську – Москва продовжуватиме активно використовувати своє проксі-утворення, уникаючи прямих дій та відповідальності за них. Можливі провокації на морі проти суховантажів третіх держав, що заходять в українські порти Приазов’я. Мета цих дій зрозуміла – дискредитувати Україну й критично обмежити економічну діяльність українських портів.

Період виборчих перегонів ідеально підходить для влаштування провокацій та інцидентів, що матимуть на меті залякування населення, підрив довіри до владних інституцій та правоохоронних органів. Немає певності, що українські спецслужби реально здатні попередити негативний сценарій розвитку подій. Цій невпевненості сприяє відтермінована реформа СБУ. Силові структури, поліція та національна гвардія, незважаючи на якісні зміни, не здатні в повному обсязі завадити планам Кремля з дестабілізації України.

Дестабілізація – ключовий інструмент впливу. Навряд чи за нинішніх суспільних настроїв буде можливий реванш лівих проросійських сил. Проте й радикалізація українського суспільства, його поляризація – гарний результат деструктивних зусиль Москви та недолугих дій влади, що лише підіграє загальному результатові. Сьогодні, за три місяці до президентських виборів, вже можна спостерігати яскраву градацію виборців, що розподілені на прибічників Президента (у народі – «порохоботи») та його супротивників (потенційний електорат Зеленського і Тимошенко). За цих умов демократи знову не матимуть шансів здобути квиток у владу – все вирішує антирейтинг Президента і його основної супротивниці Юлії Тимошенко. А також епатаж і особиста харизма популістів. Політика – це шоу. Українці вкотре мають запастися попкорном. Можливо, востаннє…

2019 рік точно не буде нудним. Це рік, коли на стіл мають бути викладені останні політичні карти. Україна або остаточно відірветься від Росії, або Москва отримає ще один шанс на безкровне вирішення «української проблеми», закріпивши своїх агентів на Банковій та у Верховній Раді. Ці агенти можуть навіть виглядати патріотично, носити вишиванки і розмовляти англійською. Проте їхній статус компрадорів ці зовнішні ефекти не змінять. Також багато що залежить від наших ключових партнерів, передусім від США (які Дональд Трамп впевнено веде до ізоляціонізму). Для України критично важливо не залишитися на самоті зі своїми проблемами. Інакше єдиний мирний шлях – привести російських агентів до влади і тихо стати малоросійською провінцією. Інакше – війна! Хоча вона – вже офіційна, не гібридна – і так буде. Але для цього вже більше підходить високосний 2020-й.

Валерій Кравченко