Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Перша річниця Угоди про асоціацію – ЄС витісняє Росію з торгівлі, а влада України не спішить виконувати євроінтеграційні зобов’язання
Рік тому, 1 вересня 2017-го, почала діяти у повному обсязі Угода про асоціацію та поглиблену зону вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною і ЄС. Тимчасово вона діяла від 1 листопада 2014 року. Доктор економічних наук Ольга Мельник розповіла Polukr.net, що за останній рік помітне зростання товарообігу між Україною і ЄС, а також збільшення частки переробленої продукції, яку наша країна продає в Євросоюз. Також вона відзначила, що завдяки Угоді Польща посіла друге місце з-поміж країн, в які Україна продає товари, поступившись лідеру років незалежності у цьому списку – Росії. Експерт Українського центру європейської політики Дмитро Науменко розповів Polukr.net, що у владі є групи зацікавлених і не зацікавлених у втілення в життя Угоди, тому зміни у законодавстві та їх впровадження відбуваються нерівномірно та з різним темпом. За словами Науменка, Угода не має запобіжників від призупинення її реалізації, якщо до влади після виборів прийдуть противники євроінтеграції. Повне ж втілення Угоди принесе українцям достаток та сприятиме перетворенню країни на більш прозору та справедливу державу.
Польща тіснить Росію як торговий партнер
Задля висвітлення процесу втілення положень Угоди про асоціацію цього року за кошти ЄС створено, серед іншого, “Євроінтеграційний портал” (ЄП). За даними порталу й української “Державної служби статистики”, ЄС четвертий рік поспіль залишається основним торговельним партнером України. Незважаючи на те, що з-поміж усіх країн Росія досі є ключовим торговельним партнером України, її частка в загальному обсязі щороку зменшується, а частка країн ЄС зростає.
Серед основних торговельних партнерів України у І півріччі цього року були Росія, Польща, Італія, Туреччина та Індія. Але якщо експорт товарів і послуг до Росії за рік впав на 77% (до майже 2 млрд дол.), то до Польщі зріс на 29%. Польща увійшла у лідери країн ЄС, куди експортує свої товари і послуги Україна, – за перші шість місяців цього року обсяг українського експорту до Польщі становив 1,7 млрд дол.
“Наразі Росія залишається лідером за обсягом товарообігу з Україною, але на друге місце вийшла
Польща, – розповідає Polukr.net завідувач кафедри зовнішньоекономічної і митної діяльності Національного університету «Львівська політехніка», доктор економічних наук, професор Ольга Мельник. – Угода про асоціацію максимально сприяла налагодженню економічної співпраці саме з Польщею. Ключові товари, які Україна продає в Польщу, це залізна руда, прокат чорних металів, лісоматеріали, гриби та мед. Але головне для нас це виробнича кооперація – в Україні збирають із польських запчастин підшипники, дроти, побутову техніку, і експортують їх у Польщу”.
“Угода також допомагає демонополізувати український ринок, на ньому зростає конкуренція, – розповідає Ольга Мельник. – Це формує ризики для окремих вітчизняних виробників, але це закономірний процес, який пройшли всі країни Центральної Європи. Конкуренція – невід’ємний складник ринкової економіки. Якщо в країну залучаються іноземні інвестиції, то створюються робочі місця, виникає нове виробництво, впроваджуються нові технології. Конкуренція на ресурсних та товарних ринках України зростатиме надалі. Міграція робочої сили стимулюватиме підвищення зарплат, а нові підприємства з новими технологіями – вищу ефективність праці. На сьогодні активно змінюється структура нашої економіки, так, як це було 20-30 років тому в країнах Центральної Європи”.
Україна продає в ЄС все більше товарів із вищою доданою вартістю
За І півріччя цього року частка ЄС склала 42,1% (11,2 млрд дол.) в структурі українського експорту. За аналогічний період минулого року ця частка становила 37,5% (9,37 млрд дол.). Тобто Україна за рік продала в ЄС на 4,6% (1,83 млрд дол.) більше товарів і послуг. Імпорт із ЄС за І півріччя 2018 року – 41,5%, що на 0,8% менше, ніж у 2017 році. Минулого року він був на 2,1% меншим, ніж у 2016 році. Україна щораз більше продає в ЄС і щораз менше купує звідти, хоча динаміка змін невелика.
За даними “ЄП”, за І півріччя цього року найбільше Україна продала в ЄС недорогоцінних металів та виробів із них (на 2,4 млрд дол.), механічного та електрообладнання, машин і механізмів (на 1,5 млрд дол.), а також продуктів рослинного походження (на 1,3 млрд дол.).
“Протягом останнього року бачимо позитивну динаміку товарообігу з ЄС, – каже Ольга Мельник. – У 2013-2016 роках сировина, напівфабрикати і перероблена продукція займали приблизно однакову частку в структурі експорту з України в ЄС – по 30%. Від 2017 року частка переробленої продукції зросла і досягла 43%”.
“Чимало вітчизняних експортерів постачають перероблену продукцію промисловим споживачам в ЄС, – продовжує Ольга Мельник. – Серед такої продукції, наприклад, електричне устаткування для автомобільної промисловості. Йдеться насамперед про виробництво комплектів проводів для транспортних засобів на основі давальницької сировини з ЄС. Завдяки такій продукції створено чимало нових робочих місць. Також одним із товарів-лідерів є соняшникова олія, яка, на відміну від сої чи ріпака (їх ми теж продаємо в ЄС), є переробленим продуктом. Наприкінці 2017 року Верховна Рада внесла зміни до Податкового кодексу України, які скасовують відшкодування ПДВ при експорті сої та ріпака. Для ріпака ця норма вступить у дію з 2020 року, а для сої вже з вересня 2018 року. Так влада робить кроки для стимулювання переробки замість експорту сировини. Істотно зріс продаж продуктів легкої промисловості, спецтехніки, як-от конвеєрів для копання глибинних траншей, електричного сигналізаційного обладнання для залізниць і трамвайних колій, деревообробної продукції. Суттєво зросли поставки вершкового масла. Україна сьогодні займає друге місце в Європі за продажами цього продукту”.
Торгувати з ЄС заважають бар’єри на митниці
“Гальмують зовнішньоекономічну діяльність українських підприємств, зокрема, митні ризики, – розповідає Ольга Мельник. – ЗВТ передбачає реформування митниці та налагодження ефективнішої її співпраці з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Насамперед ідеться про інститут уповноважених економічних операторів (УЕО). Такий статус надається підприємствам, які тривалий час ведуть зовнішньоекономічну діяльність (не менше трьох років), відповідають критеріям прозорості, доброчесності й митної законослухняності, на підставі чого можуть отримати значний перелік спеціальних спрощень щодо митного оформлення товарів. Така практика доволі поширена в ЄС, що істотно полегшує та пришвидшує зовнішньоекономічні операції. У Митному кодексі України Главою 2 про «Уповноважений економічний оператор» закладено базу для роботи таких підприємств, проте на сьогодні так і не реалізовано організаційно-розпорядчий механізм надання вітчизняним суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності статусу УЕО”.
“Черги на митниці пов’язані передусім із недостатньою пропускною спроможністю міжнародних пунктів пропуску, – продовжує Ольга Мельник. – Кількість і пропускна спроможність пунктів пропуску на кордоні з ЄС не відповідають активному зростанню пасажиро- і товаропотоків. Країна потребує більшої кількості пунктів пропуску, розбудови їхньої інфраструктури, щоб забезпечити цивілізований перетин митного кордону України. Угода про Асоціацію між Україною та ЄС формує нові вимоги до здійснення митного регулювання експортно-імпортних операцій, що створює перспективи для активізації зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних суб’єктів господарювання. Найбільш істотні зміни стосуються адміністрування тарифних квот, видачі митними органами сертифікатів з перевезення товару EUR.1, надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності статусу уповноваженого (схваленого) експортера, запуску автоматизованої системи митних послуг «Єдине вікно», переходу на електронне декларування, посилення боротьби з порушеннями митних правил та протидії контрабанді тощо. Ці заходи успішно реалізуються з урахуванням етапності їх втілення, що націлено насамперед на стимулювання зовнішньоторговельної активності суб’єктів, розвиток співпраці з європейськими контрагентами, долучення вітчизняних підприємств до міжнародних ланцюгів доданої вартості, зростання довіри до українських виробників”.
Брак політичної стабільності та захисту прав власності
“Україна може пропонувати конкурентноспроможну продукцію на ринки ЄС, але для цього слід відповідати європейським стандартам якості, – розповідає Ольга Мельник. – Те, що українські підприємства нарощують експорт переробленої продукції в ЄС, свідчить про її відповідність вимогам європейського ринку. На сьогодні в Україні спостерігається процес деіндустріалізації, проте наша країна має потенціал розвиватися не лише завдяки аграрній, туристичній сферам чи сфері послуг. Вона може бути конкурентоспроможною на світовій арені лише, якщо матиме потужну високотехнологічну промисловість, що потребує значних інвестицій. Іноземні інвестори з пересторогою ставляться до вкладання коштів в Україну через велику кількість ризиків: політичну турбулентність, війну, нестабільне законодавство, брак гарантій прав власності”.
“Угода про асоціацію включає політичний блок, торговельний та секторальний, – розповідає експерт Українського центру європейської політики Дмитро Науменко. – Політичний стосується, зокрема, прозорості виборів, справедливої правової системи тощо. Торговельний – права на безмитну торгівлю з ЄС. Секторальний – секторів економіки, які мають стати ближчими до норм і стандартів ЄС. З торговельної та секторальної частин зміни стосуються двох речей. По-перше, підвищення прозорості ведення бізнесу та прийняття європейських стандартів якості товарів. З погляду економіки зрозуміло, що кращі стандарти означають вищу якість життя українців. Якщо Україна повною мірою втілить всі зобов’язання щодо Угоди, то в політичному сенсі буде більше прозорості для виборчої системи, більше децентралізації, більше справедливості в судовій системі, виконання всіх антикорупційних речей. Проблема, що Угода в політичній частині містить розпливчасті формулювання. Усі зміни, які в нас відбуваються на краще в політичній системі, і всі реформи наша влада та європейські партнери підв’язують до Угоди. Ця прив’язка не дуже зрозуміла. Наприклад, ніде в Угоді не вказано, що Україна має створити Антикорупційний суд. Зате вказано, що має сприяти прозорій судовій системі та справедливі. Це дуже широкі поняття”.
Слово і брак діла – Парламент і Уряд не спішать приймати та втілювати в життя євроінтеграційні ініціативи
За даними “ЄП”, із 57 законопроектів, визначених у “Дорожній карті” на 2018-2019 роки щодо
реалізації Україною Угоди, депутати Верховної ради прийняли 6 необхідних проектів законів у ІІ читанні та 11 у І читанні. За словами віце-прем’єра Іванни Климпуш-Цинцадзе, навіть ті проекти законів, які називають відповідно до вимог впровадження Угоди, часто наповнені іншим, невідповідним назві змістом. Спікер Верховної Ради Андрій Парубій пообіцяв Климпуш-Цинцадзе, що буде активніше ставити на голосування євроінтеграційні проекти законів.
Уряд теж виконує завдання щодо Угоди далеко не найкраще. Як розповіла в інтерв’ю виданню “Слово і діло” Климпуш-Цинцадзе, за минулий рік 106 міністерств і відомств, відповідальних за впровадження Угоди, виконали завдання щодо її реалізації на 41%. На таку саму цифру – 41%, міністерства та відомства вийшли за І півріччя цього року. 50% у сфері санітарних і фітосанітарних заходів, 54% у сфері сільського господарства, 65% щодо зняття технічних бар’єрів у торгівлі з ЄС, 67% у сфері соціальної політики та трудових відносин, і 80% у сфері підприємництва.
«Наша еліта, представлена в Парламенті та Уряді, складається з груп інтересів, – розповідає Дмитро Науменко. – Одним групам Угода цікава, іншим – частково, ще іншим – зовсім не цікава. Це виражається в прогресі щодо прийняття відповідних законів та впровадження положень Угоди. Ті частини, які цікаві певним групам впливу, рухаються. Наприклад, Угода цікава для аграрного лобі, яке хоче продавати продукцію в ЄС. Аграрний комітет Верховної Ради і агробізнес налаштовані змінювати законодавство. Особливо у сфері безпеки харчової продукції. Ба більше, деякі виробники, наприклад, курятини, розпочали цей процес задовго до підписання Угоди. Інша група впливу – проти. Зокрема та, що пов’язана з олігархами, які контролюють енергетику чи митницю. Для них європейські правила – це більша прозорість та менші можливості для корупції. Вони чинять спротив проходженню євроінтеграційних проектів законів у Раді. Тому швидкість євроінтеграційного руху така нерівномірна”.
“Прихильники і противники входять в різні партії, – продовжує Дмитро Науменко. – Також самі депутати або мають зацікавлення власного бізнесу у євроінтеграції та підтримують певні речі, або ні й блокують, бо це загрожує бізнесу. І в парламенті, і в коаліції, і в уряді є ті, хто отримують прибутки з митниці та енергетики, тому не зацікавлені в активному просуванні певних частин Угоди”.
“Якщо звести всі частини Угоди до одного речення, то маємо бути готові стати частиною європейського світу з конкурентною економікою та прозорими правилами гри для ведення бізнесу, – веде далі Дмитро Науменко. – Інакше так і будемо закритою економікою з монопольними структурами, втручанням держави в бізнес, впливом олігархів на владу. Найбагатші українці хочуть половинчастого втілення Угоди. З одного боку, хочуть мати вигоди від виходу на величезний європейський ринок. З іншого – проти більшої прозорості, кращого бізнес-клімату та умов для конкуренції. Це ж загроза їхньому прибуткові. А прозоріша економіка буде означати, що доведеться конкурувати, зокрема з великими європейськими корпораціями. Історія показує, що половинчастість не приносить хороших результатів. Суспільству вигідне ж цілковите і повне прийняття положень Угоди, бо це веде до кращого життя”.
“Втілення в життя Угоди може бути припинено, якщо до влади в 2019 році прийдуть популісти чи противники євроінтеграції, – продовжує Науменко. – Це класична двостороння угода. Якщо одна зі сторін захоче її розірвати, то для цього є процедури. Ймовірно, після можливого приходу популістів сама собою Угода діятиме. Проте якщо наша сторона захоче її припинити, то це не проблема. У цьому разі, найімовірніше, Угоду просто ніхто не буде виконувати. Запобіжників від її згортання немає. Як приклад, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Росією і Україною 1997 року, який призупинили тільки зараз. Він де-факто досі жодним чином не виконувався, але юридично був абсолютно чинним. Так само може бути з Угодою про асоціацію. Усі будуть робити вигляд, що вона працює, але фактично цього не буде”.
Ігор Тимоць.
