Аналіз сьогоднішньої ситуації на світовій геополітичній арені свідчить про подальшу активність Кремля в напрямку руйнування вибудованої протягом десятиліть системи колективної безпеки шляхом реалізації за межами її територій спецоперацій як військового, так і гібридного (інформаційного, політичного, безпекового) характеру.
Зазначені заходи проводяться з активним використанням можливостей російських спецслужб та підконтрольних їм організацій громадсько-політичного та релігійного спрямування, а також конкретних фізичних осіб, які причетні до процесу прийняття рішень на державному рівні. Для вирішення такого типу питань з представниками окремих політичних партій та рухів (опозиційних або маргінальних) активно використовують фінансовий складник. Також створюється відеоконтент, який широко оприлюднюється у міжнародних ЗМІ.
Специфіка російської гібридної війни полягає в тому, що перемогти в ній чи відповідати тими самими методами вкрай важко або майже неможливо. Адже Росія постійно використовує свої ресурси на тих фронтах і ділянках, де цього не чекають або не мають можливості відповісти, і тому постійно випереджає.
Гібридна війна довела неспроможність міжнародних безпекових організацій ефективно протидіяти їй. Маніпулювання з правовою термінологією щодо Будапештського меморандуму фактично нівелювало роль ООН, а неефективність застосування права вето під час голосування в Раді Безпеки ООН, бездіяльність, інколи зрада представників ОБСЄ, в місію яких включені громадяни Росії, доводять важливість зміни підходів у діяльності міжнародних безпекових інституцій.
На сьогодні Україна є територією, де Москва випробовує та реалізовує власні спецоперації, що в подальшому може бути використано як досвід для розгортання експансивної військово-наступальної політики у Європі. Кожна дія офіційної Москви на міжнародній арені – черговий хід, спрямований на посилення власного впливу на інші суверени, залякування і створення ілюзії страху перед «могутністю та силою Російської Федерації».
Окремі методи російської «гібридної війни» на теренах України – тільки один з елементів геополітичної стратегії Кремля. Зі всіх відомих російських опозиціонерів відкрито проти анексії Криму та війни на сході України виступили лише вже покійний Борис Нємцов, Гаррі Каспаров, а також Андрій Макаревич. Решта опозиціонерів, критикуючи режим Путіна, насправді хоче відродження ідеї панславізму.
Не слід відкидати можливі сценарії «гібридної» участі Москви у підігріванні активності екстремістських та терористичних рухів та організацій, діяльність яких виявляється на сьогодні по всьому світу. Кінцева мета Кремля – посилити протиріччя в європейському співтоваристві та створити передумови для дезінтеграції ЄС, щоб зміцнити свої позиції в регіоні. Окрім того, переговори Росії і США щодо війни на сході України можуть в 2018 році привести до певного прогресу щодо миротворців ООН, але сподіватися на масштабніше вирішення питання, очевидно, поки не варто.
Кібератаки, які здійснювались на інфраструктурні об’єкти України, проводили російські хакери на замовлення Кремля для дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні та дискредитації вищого українського керівництва на міжнародній арені.
Російська Федерація, паралельно з прямою збройною агресією на сході України, проводить «гібридну війну» в інших регіонах України для підриву довіри населення до реформ, які здійснює офіційний Київ. Світове та європейське співтовариство за умов застосування Росією сучасних методів т.з. «гібридної війни» повинно об’єднати сили та засоби, щоб виробити дієві та ефективні шляхи боротьби з Кремлем.
Олег Білоус,
директор Наукового інформаційно-аналітичного Центру НАТО
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника,
м. Івано-Франківськ