четвер, 18 Жовтень, 2018
pluken
Головна / Думки та коментарі / Культура і суспільство / Книга історика Грицака – «таблетка швидкої дії для тих, хто заново відкриває Україну»
Іза Хруслінська, Ярослав Грицак. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський
Іза Хруслінська, Ярослав Грицак. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський

Книга історика Грицака – «таблетка швидкої дії для тих, хто заново відкриває Україну»

Share Button

У Львові презентували книжку польської журналістки Ізи Хруслінської «Розмови про Україну». Це книга-інтерв’ю з українським істориком Ярославом Грицаком про вплив історії на події в Україні в останні десятиліття. Особливу увагу приділено відносинам України з поляками, росіянами та євреями. У книжці багато думок історика про історичний вимір проблем в Україні, викликів для країни, і про те, наскільки знання історії допомагають зрозуміти майбутні сценарії розвитку подій.

Доктрина Гедройця як база польської східної політики: «Львів український»

«Іза походить з покоління журналу «Культура», знала особисто Єжи Гедройця – головного редактора цього культового часопису, – представив авторку Грицак. – «Культуру» після Другої світової війни видавала в Парижі польська еміграція. Цей журнал мав винятково важливе значення для східної політики постсоціалістичної Польщі. Зокрема, для польсько-українських відносин. Свого часу Гедройць зробив дуже важливу заяву, яку сприйняла посткомуністична Польща: «Задля добра Польщі мусимо визнати, що Львів – український, а Вільно – литовське». За ці слова Гедройця сильно не любили як в комуністичній Польщі, бо ніколи не був комуністом, так і польська діаспора, бо вважала його зрадником. Проте через 30 років після того, як Гедройць вперше сказав ці слова, в Польщі почалася «Солідарність». Еліта руху виховувалася на ідеях Гедройця. Вона прийняла ці тези як базу для політики Польщі на сході».

2018-03-17 18.27.57

«Ще одна важлива частина концепції Гедройця, яку прийняла сучасна Польща: немає незалежної Польщі без незалежної України, – продовжила думку Хруслінська. – Іще одна – реформа закону польськості. Це означає, що поляки якнайшвидше мають переосмислити підхід до України, Литви і Білорусі. Тобто позбавитися залишків імперського мислення щодо територій, які колись були в Другій Речі Посполитій. Ці речі в сучасній польській політиці вдалися частково. У Польщі залишилося не мале середовище, яке має такі комплекси. Це середовище зараз має голос. Але в Україні слід знати, що в Польщі зараз лише частина суспільства підтримує такі думки, як і чинну владу, яка їх транслює. Бо Польща зараз дуже розділена. Існує щонайменше дві Польщі. У Польщі близько 40% тих, хто підтримує нинішню владу, близько 40% тих, хто проти, і близько 20% тих, кому це байдуже. Від 2015 року змінилося ставлення Варшави не до Києва, а до всіх сусідів».

Грицак: «Це історія в таблетці швидкої дії»

Книга вперше була видана польською у 2009 році. Позаяк польське видання вийшло майже 10 років тому, то багато чого у книзі Грицак переписав. Зокрема, з’явився розділ про розвиток подій за останні 10 років.

«У книзі хотіла пояснити для польського читача, що важливого в Україні ми в Польщі не розуміємо, – розповіла Хруслінська. – Книжка стала популярною. Формат «розмов» у нас популярний. Одне видання цього жанру заміняє багато книг. У розмовах розкривається багато тез, замість яких потрібно було б писати цілі томи».

«Ця книга – історія в таблетці швидкої дії, – додав Грицак. – Ти її можеш легко ковтнути і засвоїти. Це мобільний жанр, коли можеш читати з будь-якої сторінки. Польське видання книги було в кишеньковому форматі. На жаль, українське ні. Спочатку не хотів, щоб книжка виходила українською. Розумів, що розмови були в 2007–2008 роках, тому вона застаріла. Зараз уже немає тої України, що була 10 років тому. Мусив книгу переписати. Між польською і українською версіями – велика відмінність. До кожного розділу написав постскриптум – що сталося за 10 років, де я був наївний і помилявся, а що можна розвинути. Дописав розділ, де пробую зрозуміти, що сталося за 10 років. Ця книга допомагає зрозуміти, як українці змінилися за 10 років».

Ярослав Грицак. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський
Ярослав Грицак. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський

Грицак розповів, що для нього ця книга, «як індульгенція»: «За останні 10 років я не написав жодної серйозної історичної книги. Ми живемо в надто бурхливий час, тож писати серйозні історичні праці ніколи і без сенсу. В Україні за понад 10 років сталося два майдани і війна з Росією. Тому перейшов на блоги. Єдине, що зараз хочу видати – дуже коротку історію України. У цій книзі Іза витягнула з мене кілька книг. Ця книжка розмов зараз радше для тих в Україні, хто для себе заново відкриває нашу країну. Вона швидше для жителів сходу країни. Люблю зараз їздити на південь і схід України. Коли зустрічаюся з жителями Донбасу, то вони мене питають, що їм читати з історії України. Я їм Ореста Субтельного порадити не можу, бо це груба академічна книжка. Їм потрібно щось, що можна швидко почитати в поїзді, що актуальне до теперішніх подій. Живемо в швидкі часи і їм треба такий самий продукт з історії».

Хруслінська: «Підхід Гейдройця – зробімо все, щоб трагічна історія ніколи не повторилася»

Щодо питання Polukr.net, чи відійшла сучасна влада Польщі від концепції Гедройця в східній політиці, Хруслінська відповіла: «Зараз у дискусії між Польщею і Україною домінує конфлікт 1939–1947 років і події на Волині. Підхід Гедройця до складної і болючої українсько-польської історії був – не забуваймо про трагічне минуле, але робімо так, щоб трагічна історія не ділила нас, а допомагала зрозуміти, чому в нас була жорстока, драматична спільна історія, і робімо все, щоб це ніколи не повторилося. Задля цього маємо зрозуміти, що сталося і чому. Це повинно допомогти обом народам перейти на якісно вищий рівень. Ідея Гедройця передбачала, що обидва наші народи мають щиро хотіти бути партнерами, рівними. Цього підходу немає в нинішній польській політиці. Навпаки, у Варшаві щодо сходу зараз є домінування історії над раціональністю».

«Відхід від ідей Гедройця відбувся ще в часи прем’єра Дональда Туска в 2009–2010 роках, – продовжила Хруслінська. – Тоді була думка, що ми вже втілили ідеї Гедройця, що слід придумати щось нове в східній політиці. Мовляв, живемо в інші часи, в інших геополітичних обставинах. Потім стався 2013 рік, Революція гідності, війна в Україні, прихід «Закону і справедливості» в Польщі. Раптом виявилося, що в нас немає жодної кращої концепції, ніж Гедройцева. У нинішньої влади Польщі немає жодної концепції щодо сходу. Є внутрішня політика, яка втілюється завдяки зовнішній».

Грицак не погодився і сказав, що нинішня польська влада не відійшла від ідей Гедройця, але втілює їх на мінімально пристойному рівні: «Те, про що каже Іза, – концепція-максимум Гедройця. Концепція-мінімум його бачення східної політики Польщі – визнання, що Львів українське місто. Допоки жоден поважний польський політик не поставив під сумнів цей факт, то концепція Гедройця діє на мінімально пристойному рівні, який не можна переходити».

 

Довідка

Іза Хруслінська. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський
Іза Хруслінська. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський

Іза Хруслінська – польська журналістка, авторка статей і книг, присвячених Україні, українсько-польським відносинам. Авторка книг-розмов з українськими інтелектуалами.

Навчалася педагогіці у Варшавському університеті, а також в паризькому Національному інституті східних мов і цивілізацій. Дописує до польських та українських видань. У 2007–2008 роках була координатором плану дій Ради Європи та ЄС щодо українських мас-медіа. Має відзнаку Президента України до 25 років незалежності України (2016 рік) за вагомий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань.

Ярослав Грицак. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський
Ярослав Грицак. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський

Ярослав Грицак – український історик і публіцист. Доктор історичних наук, професор Українського католицького університету. Директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. І. Франка, гість-професор Центральноєвропейського університету у Будапешті, перший віце-президент Міжнародної асоціації україністів. У 1996 році захистив дисертацію «Формування модерної української нації: історіографія та історіософія проблеми». Має понад 500 наукових публікацій на історичні теми. Відомий публіцистичними творами.

У 2014–2015 роках – член Конкурсної комісії, до повноважень якої входить висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Призначений за квотою Президента України.

 

Ігор Тимоць

Share Button

Також перегляньте

Фото: mtu.gov.ua

В Україну почала літати авіакомпанія Brussels Airlines

Сьогодні, 17 жовтня, відбувся перший рейс авіакомпанії Brussels Airlines сполученням Київ – Брюссель. В офіційній …