Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Євроскептицизм – «на коні». Це засвідчили парламентські вибори в Італії, що відбулися в неділю 4 березня 2018 року. В Європі триває битва між антисистемними і праворадикальними рухами. Президентські вибори у Франції та парламентські в Чехії продемонстрували зростання антипопулістських (насправді – таких самих популістських) платформ, що грають не на ідеологічному полі, а на потребах громадян. Саме на них заробили собі електоральний капітал «нові обличчя» – Еммануель Макрон та Андрей Бабіш.
Вибори в Італії завершилися впевненою перемогою «Руху п’яти зірок» Луїджі Ді Майо, який набрав близько 31%. Однак про повну перемогу «антисистемників» говорити зарано, адже свої відсотки взяла права «Ліга Півночі» (близько 19%), правоцентристи з «Вперед, Італіє!» Сільвіо Берлусконі (13,5%), а також націоналісти з «Братів Італії» (4,2%). Альянс правих сил із «Рухом п’яти зірок» забезпечить Італії впевнену коаліцію, про яку вже говорять в країні. Її базові цінності – зменшення тиску Брюсселя та антимігрантське законодавство, яке скоротить безробіття серед італійців. Проте Україні важить інше: у сфері зовнішньої політики ця коаліція ратує за відновлення дружби з Росією та послаблення або зняття санкцій.
Вочевидь, російські спецслужби не обійшли своєю увагою виборчі перегони в Італії. У ЗМІ час від часу з’являлися компрометуючі повідомлення про роботу «тролів» у соціальних мережах та «вкиди» фейкових новин для посилення позицій проросійських партій (передусім «Ліги Півночі»). Така практика втручання вже стала нормою після схожих кампаній у Франції, Німеччині та Австрії. Об’єктом нападу кожного разу були проєвропейські сили. У випадку Італії – правляча Демократична партія та кабінет міністрів Маттео Ренці.
З огляду на «гарячу» промову президента Росії Володимира Путіна 1 березня 2018 року, який виступає за зміну нинішнього світоустрою, майбутній прем’єр-міністр Італії (сьогодні є два основні кандидати – Маттео Сальвіні з «Ліги Півночі» та Луїджі Ді Майо з «Руху п’яти зірок») виглядає ситуативним союзником російського лідера. Мета росіян базується на античному принципі «розділяй і владарюй» – роз’єднати і послабити ЄС, зробивши його беззахисним. Євроскептики і націоналісти – найзручніша зброя для цього.
Під питанням і позиції Італії в НАТО, що ставить під загрозу єдність цієї організації та захищеність її південного флангу. Про вихід Італії з Альянсу не йдеться, проте найрадикальніші депутати з «Ліги Півночі» та «Братів Італії» вже сьогодні вимагають зменшити військову присутність США на Апеннінах. У столиці Італії розташований Оборонний коледж НАТО – вища школа для навчання офіцерів країн-членів Альянсу. Також в Італії розміщені три військові бази ВПС США. Найбільша і найважливіша – авіабаза Авіано на північному сході Італії в регіоні Фріулі-Венеція-Джулія. На цій базі зберігається найбільший арсенал тактичної ядерної зброї США – від 70 до 110 боєголовок. Цікаво, що цей регіон Італії вважається найбільш сепаратистським. У жовтні 2017 року тут навіть ініціювали референдум щодо від’єднання (другий за рахунком, перший був проведений в електронній формі у березні 2014 року).
Результати виборів в Італії мають велике значення для України. По-перше, в цій країні проживає близько 1 млн українських мігрантів. По-друге, Італія стала прихистком для російських пропагандистів, які 2017 рік провели дуже активно, відкривши в Турині «Представництво ДНР» та організувавши низку пересувних виставок, що репрезентували російський погляд на події в Україні. Примітно, що безпосередню допомогу росіянам надавали активісти «Ліги Півночі» та «Братів Італії». По-третє, Італія зараз головує в ОБСЄ, й цілком зрозуміло, що порядок денний організації може бути змінений на користь інтересів Рима.
Центральний серед цих інтересів – боротьба з мігрантами, для яких Італія є зручним транзитним каналом. Прецедентом для італійців має стати приклад французів. Наприкінці лютого 2018 року Еммануель Макрон представив законопроект, який запроваджує суворі правила перетину кордону й ускладнює мігрантам можливість потрапити до Франції. Італія може не лише продублювати внутрішні положення закону, а й спрямувати ресурси міжнародних організацій (НАТО, ЄС та ОБСЄ) на посилення місій у Середземному морі (місія НАТО «See Guardian», місія ЄС «Софія»). За відсутності прогресу з мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, нарікань на роботу СММ ОБСЄ новий уряд Італії буде готовий перенести центр уваги експертів у середземноморський регіон. Це, безумовно, зіграє на руку Росії. Продовження дебатів у НАТО в контексті Брюсельського саміту про першість загроз призведе до зіткнення Італії з Польщею та країнами Балтії: одні виступатимуть за посилення південного флангу, інші – за продовження розбудови системи оборони проти Росії на східному напрямку. За цих умов надважливою є позиція США, яка має збалансувати інтереси сторін.
В будь-якому випадку Україні результати виборів в Італії несуть дуже мало позитиву. Рим ніколи не був лобістом або союзником Києва, але сьогодні відстань ще збільшилася. Наступ євроскептиків продовжується, кількість друзів-лібералів України в Європі зменшується. Коли європейські цінності стають дедалі розмитішими, для Києва є сенс не втрачати бодай тих друзів, які однаково оцінюють стратегічне середовище і характер загроз.
Валерій Кравченко
