Львівський вікенд Вітольда Ващиковського

На вихідні, 4-5 листопада, до Львова несподівано та неофіційо приїхав глава МЗС Польщі Вітольд Ващиковський. Міністр зустрічався з консулами, місцевою польською громадою, католицьким духовенством, слухав екскурсію містом, дивно не потрапив у музей, відповідав на давніші суперечливі заяви, не внісши нової ясності та невідомо про що говорив із місцевою владою.

Неочікувана та напівтаємна дипломатія

Анонси про візит високого гостя на сайтах польського МЗС і консульства у Львові з’явилася лише по обіді напередодні візиту. Українські медіа на подію не запрошували, а про сам план візиту відомо було лише журналістам, які приїхали з Польщі. Директор офісу преси польського МЗС Артур Ломпарт пояснив це тим, що міністр давно хотів відвідати Львів, але не було нагоди. Вона раптом випала, тож він досить спонтанно вирішив поїхати – погода і справді видалася чудовою.

Менше пощастило заступникові міністра Яну Дзєдзічаку, який приїздив до Львова покладати квіти на Личаківському цвинтарі на три дні раніше, у День всіх святих, 1 листопада. Тоді дощило і була погана погода. Тож за тиждень Львів відвідало все керівництво польського МЗС.

Цілі візиту – консульства, візи, екскурсія та розмова з місцевою владою

Почав свій візит міністр з польського консульства, де відбулися закриті зустрічі з консулами, а також із представниками польської меншини. Цілі приїзду міністр пояснив так: «По-перше, приїхав зустрітися з польськими консулами з усієї України. Польща видає багато віз українцям. За даними євростату, 60% віз до ЄС, які видають українцям, – польські. Це об’ємний процес, на який хотів би подивитися. Цього року скасували візи для українців, тож хотів би дізнатися, як тепер виглядає робота консулятів. По-друге, видаємо багато національних віз. Минулого року Польща видала їх рекордну кількість – 1,267 млн. Із них 650 тис. польські робочі візи. Цього року, мабуть, буде 900 тис. робочих віз. Це дивовижні зусилля польських консулів. По-третє, консуляти обслуговують громадян Польщі в Україні та громадян України польського походження. По-четверте, це культурна й освітня ціль. Хочу зустрітися з польською громадою. Хочу відвідати місця, пов’язані з історією Польщі. Врешті, хочу зустрітися з місцевою владою та поговорити з ними про польсько-українські відносини».

Місцями польсько-українських суперечок

Найперше у другий день візиту глава польського МЗС відвідав службу Божу в колишньому костелі Марії Магдалини. Від 1962 року костел – Будинок органної і камерної музики. Від 1991 року католики Львова домагаються, аби місто передало їм це приміщення. Влада Львова відмовляє. Проте, за угодою з містом від 1998 року, католицька громада має право проводити там три служби на тиждень.

По службі, на яку прийшов неповний храм вірних, місцевий парох та інші духовні особи провели міністру міні-екскурсію, звітували, як витратили польські державні гроші, за які провели реконструкцію частин приміщення, та жалілися на єдину в будівлі маленьку кімнатку, що служить їм за церковну захристію.

Після цього Ващиковський вислухав слова вдячності від вірних за приїзд та прохання посприяти передачі храму католицькій громаді. Потому поклав квіти до Меморіалу жертвам комуністичних репресій.

Тоді Ващиковський попрямував до Національного музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького”. За словами директора музею Руслана Забілого, міністр запитав його, чи написано на табличці музею, що Західна Україна була окупована Польщею у 1918 році. Забілий відповів, що так. Тоді міністр розвернувся, не бажаючи заходити до музею. За словами представників канцелярії міністра, Ващиковський не планував відвідувати музей, а лише підійти і глянути на нього. У програмі заходу було “Перехід до музею “Тюрма на Лонцкого”. Попри те, що міністр начебто не мав заходити в музей, приміщення перед цим чомусь перевіряли польські та українські спецслужби щодо безпеки.

Будівля «Тюрми на Лонцького» від початку проектувалася як в’язниця. Польська влада звела її у 1918–1920 роках для боротьби з «антидержавними» силами, серед яких згодом була ОУН. Неофіційно тюрма спеціалізувалася на політичних в’язнях. Вже згодом, у 1941 році, тюрма, в якій проводили масові вбивства, стала жахливим символом радянського терору.

Ващиковський: «Пропонуємо інструменти вирішення складних історичних питань, а українці не хочуть їх приймати»

Далі міністр відвідав Латинський кафедральний собор. Звідтіля поїхав на Личаківський цвинтар, де поклав квіти до меморіалів Орлят, вояків УГА і воїнів, загиблим в АТО. Поруч із меморіалом полеглим в АТО поговорив із польським скаутом – харцером. Хлопець, Владислав Кучинський, – українець польського походження, який два роки тому служив в АТО.

Протягом двох днів із пресою глава МЗС Польщі спілкувався близько 15 хвилин. За цей час двічі повторив думку, що українська влада не чує польську, бо Польща дає інструменти для пошуку історичного примирення і порозуміння щодо складних сторінок спільної історії, а Україна не відповідає, що українські історики та український Інститут національної пам’яті (ІНП) не хочуть відповідати на польські пропозиції, шукати порозуміння з польськими колегами. На зауваження, що з української сторони звучать дзеркальні закиди про польських політиків та істориків, Ващиковський повторював: ми відкриті до діалогу, а українські візаві – ні.

«Ми вже кілька років тому запропонували з’ясувати всі історичні питання, які нас ділять, – розповів міністр. – Запропонували інструменти, як можемо ці історичні речі визначити, щоб вони не впливали на теперішню політику. Маємо досвід примирення з іншими народами. Великі кривди чинили нам інші народи, але маємо позитивний досвід, як примирення втілити. Запропонували Україні кілька інструментів співпраці. Україну відвідав віце-прем’єр Пьотр Глінський, який подав думку створити міжурядову комісію, яка б займалася відновленням пам’ятників. Але ми не отримали відповіді від української сторони. Український ІНП теж не хоче співпрацювати з польським. Рік тому президент Польщі Анджей Дуда запропонував українському колезі Порошенку створити ще один інструмент співпраці – щось на зразок єрусалимського меморіалу «Яд Вашем», тобто інституції для віднаходження українських і польських героїв, які під час Другої світової війни і після неї навзаєм один одного рятували. Усі ці пропозиції наразі без відповідей».

Протягом останніх тижнів глава польського МЗС зробив низку суперечливих заяв. Говорив, що в Польщу не пускатимуть тих, хто має антипольські погляди. Мабуть, маючи на увазі главу українського ІНП Володимира В’ятровича. Уточнити, про кого конкретно йшлося, міністр відмовився, пояснивши, що побачимо, коли відповідне рішення буде готове.

Про «війну пам’ятників»

Протягом останніх трьох років відбулося знищення 15 українських пам’ятників у Польщі. Щодо пропозиції В’ятровича легалізувати навзаєм всі незаконні українські пам’ятники в Польщі (близько 50) і польські в Україні (близько 150), щоб їх не руйнували, міністр відповів: «Ми – народ, який надає великої ваги загиблим і віддає шану їх місцям пам’яті. Проте хочемо, щоб ці місця в нас були оформлені відповідно до польського законодавства. Тож там, де не дотримані польські закони, не можемо цих пам’ятників вшановувати».

Отже, зі слів міністра, польські поховання в Україні слід відновити, бо це шана похованим. Без огляду на українські закони. А з українськими меморіалами в Польщі слід чинити за польськими законами. І це вирішуватиме польська влада на місцях.

Говорили-балакали, сіли і роз’їхались

Цікаво прозвучало зауваження Ващиковського, що у Польщі добрі відносини з українською стороною на місцевому рівні та погані на державному: «Мав у Львові несподіване відкриття під час зустрічі з консулами. Вони говорили, що їм дуже добре вдається співпраця на локальному рівні, всі польські справи в міру вирішуються. Мені незрозуміло, чому поляки можуть з українцями жити нормально на локальному рівні, а на центральному виникають проблеми. Хто їх організовує? Хто починає ці проблеми в наших відносинах? Хотів би поговорити з львівською місцевою і центральною владою, з’ясувати це питання. Бо штучно запускають польсько-українські проблеми, а на місцях люди живуть нормально».

Зустріч-ланч міністра з мером Львова Андрієм Садовим і керівником представництва МЗС України у Львові В’ячеславом Войнаровським у польському консульстві тривала понад дві години замість запланованої години. Та очікуваний брифінг по її завершенні скасували.

Також міністр відвідав будівництво Польського дому у Львові, яке все ще триває, але з деякими затримками.

Ігор Тимоць