середа, 18 Вересень, 2019
pluken
Головна / Аналітика / «Міхомайдан»: від скасування недоторканності до імпічменту Президенту
Фото: facebook.com/SaakashviliMikheil
Фото: facebook.com/SaakashviliMikheil

«Міхомайдан»: від скасування недоторканності до імпічменту Президенту

Share Button

Акції протесту «За велику політичну реформу», організовані 17 жовтня широким колом політичних партій та громадських організацій, «еволюціонували» до політичного перфомансу однієї людини – Міхеїла Саакашвілі. А гасла й цілі протестів почали концентруватися виключно на персоні Президента України Петра Порошенка.

Після 17 жовтня акція «Великий громадянський збір» перетворилася на політичну піар-акцію, скеровану персонально проти Петра Порошенка та політичну «розкрутку» тих, хто залишився в наметовому містечку під парламентом. Сумнівно, що організатори акцій протесту всерйоз сподіваються на виконання хоча б однієї зі своїх вимог. Більше того, навряд чи цей протест додасть політичних балів будь-кому з його учасників, окрім Саакашвілі, який тріумфально прорвав інформаційну блокаду. Єдиним серйозним наслідком регулярних походів-віче-майданів стало планомірне зниження і без того невисокої довіри до Президента України. Очевидно, що частина організаторів акцій протесту ще на самому їх старті в серпні 2017 року орієнтувалася саме на це. Всі подальші кроки протягом трьох місяців були спрямовані проти Порошенка, причому значна частина цих заяв дуже далекі від якогось конструктиву.

17.10.2017. Віче «За велику політичну реформу»

Після трьох місяців підготовки, масштабної медійної кампанії та власноручного роздавання народними депутатами агітлистівок віче «За велику політичну реформу» відбулося. Щоправда, не в таких масштабах, як анонсували організатори.

Кілька тисяч мітингувальників організовано зайняли площу біля Верховної Ради України й озвучили свої вимоги до депутатів. Вимоги були напрацьовані публічно в результаті роботи громадських активістів та представників політичних партій. Це, зокрема, створення Антикорупційного суду, скасування (чи обмеження) депутатської недоторканності та зміна виборчої системи. Всі вимоги, відповідно до оприлюдненого напередодні меморандуму, мали бути реалізовані в послідовному голосуванні за законопроекти №1068-2 «Про вибори народних депутатів України»; законопроект «Про антикорупційні суди» (внесений Президентом України) та законопроект №6773 «Про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності)».

Однак уже на першій акції стало зрозуміло, що наміри й цілі організаторів акції суттєво розходяться. І коли основні спікери закликали депутатів та Президента проголосувати за необхідні закони, Саакашвілі виступив з різкою заявою проти Петра Порошенка.

«Якщо не буде жодних рішень на благо народу, Порошенку треба подумати, щоб піти зі своєї посади. У нього ще є час!» – звертався до мітингувальників колишній президент Грузії. Натомість інші учасники акції відмежувались від таких радикальних заяв, відзначивши, що вони є особистою ініціативою Саакашвілі.

Голосування у Верховній Раді 17 жовтня активісти частково можуть записати собі в актив. Як виявилось, Президент України того ж дня подав власний проект змін до Конституції стосовно обмеження депутатської недоторканності. Парламент відправив обидва законопроекти про скасування недоторканності (президентський та авторства народних депутатів) на розгляд до Конституційного суду.

Також Президент звернувся до парламенту з проханням створити робочу групу для напрацювання законопроекту про Антикорупційний суд. А спікер оголосив, що нардепи розглянуть зміни до виборчого законодавства на наступному засіданні 7 листопада (забігаючи наперед, зазначу, що обранці несподівано для самих себе ухвалили в першому читанні проект нового Виборчого кодексу).

Представники більшості й провладні експерти одразу ж кинулись запевняти, що всі згадані вище зміни були і так заплановані, і що всі вони є ініціативою Президента. Однак важко не погодитись, що і законопроект Порошенка щодо недоторканності, й інші ініціативи були лише вимушеними кроками на випередження, щоб перехопити ініціативу в мітингувальників. Що б не казали, але без акції «За велику політичну реформу» ми навряд чи дочекалися б цих змін у найближчому майбутньому.

Одразу після віче або ж на наступний день більшість учасників заявили про свій вихід з акції, наголосивши, що всі подальші дії та заяви є відповідальністю тих, хто залишається на площі перед парламентом. Тоді йшлося про власне Саакашвілі, нардепів від «Самопомочі» Семенченка та Соболєва і свободівця Юрія Левченка.

Тоді ж пролунали перші закиди до Саакашвілі щодо узурпації протесту. Наприклад, один із його організаторів, координатор Громадянського руху «ЧЕСНО» Микола Виговський зазначив: «Міхеїл Саакашвілі, до прикладу, на дипломатичних прийомах присвоює ідею акції собі та чомусь Валентину Наливайченку, якому ми насправді відмовили у спільних діях. Нехай так. Це – політики. Збирати політичні дивіденди – їхня робота».

Ультиматум Порошенкові та блокада Roshen

Після того, як біля Ради залишилися представники батальйону «Донбас» і прихильники Саакашвілі, вимоги наметового табору помітно радикалізувалися. До звернень щодо створення Антикорупцінйого суду додалася вимога законопроекту про імпічмент Президенту.

«Ветерани Війни за Незалежність утворили військовий табір і дали чинному президенту 5 робочих днів на внесення до парламенту законів про Антикорупційний суд та про імпічмент. Радять не гратися з ними», – написав у Фейсбуці нардеп Єгор Соболєв.

Далі акція тривала у форматі наметового містечка під Верховною Радою та періодичних просвітницьких перфомансів на імпровізованій сцені. Головними дійовими особами залишалися все ті ж Саакашвілі, Лещенко, Деревянко, Соболєв та Семенченко. Заклики протестувальників ставали дедалі різкішими, а основним об’єктом нападок остаточно став Петро Порошенко. При цьому соратники Саакашвілі якось ігнорували той факт, що за внесення чи невнесення законопроектів відповідальна й інша частина коаліції, а саме – нардепи від «Народного Фронту».

Те, що саме Порошенко є головною ціллю протестувальників, особливо добре ілюструє дивне рішення про блокування магазинів та виробничих приміщень корпорації Roshen, що, як відомо, належить Петру Порошенку. Про це рішення «Рух визволення» (чергова самоназва учасників акцій протесту) оголосив 28 жовтня.

Організатори блокування (зокрема нардеп від «Самопомочі» Семен Семенченко. – Авт.) навіть не спромоглися пояснити свої дії чимось іншим, аніж бажанням «натиснути на болюче місце Порошенка».

12.11.2017. «Марш обурених», другий ультиматум Порошенку та «народний імпічмент»

Наступна акція – «Марш обурених» – проходила вже цілком під проводом лідера партії «Рух нових сил». Незважаючи на сніг з дощем, прихильникам Саакашвілі все ж вдалося зібрати кілька сотень людей. Екс-очільник Одеської ОДА виголосив все ті ж вимоги про створення Антикорупційного суду та прийняття закону про імпічмент Президенту.

«Даємо владі час до 3 грудня. Якщо не приймуть – збираємо людей і оголошуємо «народний імпічмент», – заявив під час мітингу соратник Саакашвілі Давид Сакварелідзе. Під «народним імпічментом» організатори акції, ймовірно, мають на увазі черговий перфоманс, знову спрямований персонально проти Петра Порошенка. Очевидно, що соратники Саакашвілі не особливо вірять у те, що фракції парламентської коаліції дослухаються до їхніх вимог і внесуть відповідний законопроект, тож уже заздалегідь закликають прибічників «працювати» із сусідами та знайомими, щоб «процес народного імпічменту» пройшов успішно. Без сумніву, навіть якби такий законопроект внесли і проголосували в парламенті, протестувальники знайшли б інші причини для продовження своїх акцій. Адже і Антикорупційний суд, і закон про імпічмент є лише засобами для політичної гри Саакашвілі та його прибічників.

Якщо пригадати всі вимоги й заяви учасників акцій протесту, починаючи від 17 жовтня, неважко помітити, що вони стають дедалі радикальнішими і чітко персоналізованими. Цілком конкретні й раціональні вимоги щодо ухвалення законів про вибори, зняття недоторканності та створення Антикорупційного суду за три місяці еволюціонували до імпічменту Президенту. Адже саме процес, а не імпічмент (кому він потрібен за рік до чергових президентських виборів?) є головною метою протестувальників. Тож «шоу триватиме» незалежно від подальших дій влади.

Віктор Біщук

Share Button

Також перегляньте

Поле рапсу на Тернопільщині / Фото Ігоря Тимоця

Зеленський: “Земля стане товаром”

Президент Володимир Зеленський під час візиту до Туреччини пообіцяв, що цьогоріч в Україні розпочнуть земельну …