середа, 30 Вересень, 2020
pluken
Головна / Новини / «Війна двох правд»: більше ніж два погляди на стосунки українців і поляків у ХХ ст
Вахтанг Кіпіані. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Вахтанг Кіпіані. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

«Війна двох правд»: більше ніж два погляди на стосунки українців і поляків у ХХ ст

Share Button

У Львові, під час щорічного книжкового ярмарку Форум видавців, презентували видання «Війна двох правд. Поляки та українці в кривавому ХХ столітті». Збірник підготували автори сайту Історична правда (http://www.istpravda.com.ua), увійшли до нього статті більше 20 авторів, серед яких громадяни України, Польщі, США та Росії.

«Читаючи багато публікацій і переробляючи їх для сайту «Історична правда», ми зауважили, що статті про другу половину ХХ століття – від 1939 року і до наших часів, – читаються набагато краще, аніж такі самі якісні статті про ХVI, XVII чи XVIII століття. Людям цікава історія, яка неподалік від них, яка передається живими свідками. На наших очах відходять свідки війни, учасники УПА, свідки українсько-польського конфлікту, вже немає великої частини учасників дисидентського руху, національно-визвольного руху тощо», – розповів під час презентації упорядник видання історик та журналіст Вахтанг Кіпіані.

Книжка «Війна двох правд. Поляки та українці в кривавому ХХ столітті» стосується найбільш складних і найбільш заполітизованих сторінок історії стосунків обох народів. Тим не менше автори не зводять все лише до найважчих років Другої світової війни. Книга пропонує ширший погляд користуючись ширшими часовими межами та завдяки ретельному добору різнопланових авторів.

Вахтанг Кіпіані. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Вахтанг Кіпіані. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Упорядником видання є Вахтанг Кіпіані. Водночас він лише один з авторів. Інші автори статей – це: Лукаш Адамський, Микола Балабан, Богоміла Бардеховська, Володимир В’ятрович, Юрій Гаврилюк, Оля Гнатюк, Ярослав Грицак, Ігор Дерев’яний, Олена Гуменюк, Осип Зінкевич, Олександр Зінченко, Олеся Ісаюк, Наталка Кляшторна, Андрій Козицький, Остап Кривдик, Юрій Опока, Мирослав Попович, Андрій Портнов, Євген Сверстюк, Петро Соболь, Сергй Рябенко, Василь Стус, Катерина Ющенко, Юрій Гаврилюк, Юрій Шаповал, Юрій Рудницький, Юрій Рубан.

Усі статті, які стали частинами книжки, раніше були опубліковані на сайті «Історична правда», однак перед тим як увійти у збірник значна частина з них була змінена або доповнена авторами. Оскільки з моменту виходу деяких публікацій пройшло кілька років, вони також потребували уточнення чи розширення інформації.

За словами упорядника видання, книжка написана не для тих, хто добре знає історію. Книга охоплює події, які були у міжвоєнній Польщі, у роки Другої світової війни та у повоєнні роки. Це збірка популярних статей, які у різний спосіб, різними словами та різними досвідами демонструють складнощі історичних процесів людям, які хочуть наблизитись до їх розуміння.

«Усі ці глибокі люди, які є авторами, кожен зі своєї перспективи розповідають якусь малесеньку частинку однієї великої історії, яка ще не закінчена і триває. Ідея у тому, щоб усі ключові події передусім ХХ ст. проговорювати у суспільстві», – говорить Вахтанг Кіпіані.

Книжка уже була презентована у кількох містах України. Для польського читача вона наразі залишається невідомою. За словами Вахтанга Кіпіані, були попередні перемовини про можливість її презентації у Варшаві, але зважаючи на напруження у польсько-українських стосунках останнього часу, Товариство українців у Польщі попросило відкласти цю подію. Автори сподіваються, що зголоситься польське видавництво, яке захоче перекласти книжку польською мовою.

Вахтанг Кіпіані. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Вахтанг Кіпіані. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

«Ми брали ті тексти, які нам здавалось, що важливо, аби прозвучали. Книжка не стоїть на політичних чи громадянських позиціях однієї нації. Це поле для більшої дискусії. Ми запрошуємо усіх істориків писати на «Історичну правду». Як підсумок – рано чи пізно ми прийдемо до кращого розуміння, що це було, зможемо засудити тих, хто потребує засудження і вшанувати тих, хто заслуговує на пам’ять», – резюмував упорядник видання.

poligon 036Доктор Роман Висоцький, викладач Інституту історії Любінського університету ім. Марії Кюрі-Складовської

Книжка розповідає про декілька періодів. Польсько-українські відносини у ХХ столітті були дуже різні. 20 років тому про них говорили дуже позитивно. Я був свідком, як ці розмови починались. Останні роки часто можна почути, що ми зупинились у наших відносинах. Ми не зупинились, ми пішли назад. Чому так відбулось? Бо про багато речей ми не говорили. Спроба сучасної дискусії є зовсім іншої, ніж та, що починалась у 1990-х роках. Де ми зараз шукаємо інформацію? Відкриваємо інтернет і шукаємо там те, що цікавить. Такого не було 20, 40 чи 50 років тому. Зараз ми сприймаємо дійсність зовсім по-іншому.

Якщо глянути на польське суспільство, там є величезне зацікавлення історією. Можна взяти таксі і говорити з таксистом про історію. Він буде згадувати про фільм «Волинь» з усіма негативними контекстами того, що він побачив. Це не фільм, який хтось подивився і захоче ще. Але людина його пам’ятатиме, на жаль. Дискусія в Польщі відбувається в більших масштабах, аніж в Україні і має величезний вплив на радикалізацію поглядів.

Ця книжка є добра, але ще краще було би, якби вона була в польському перекладі. Вона би потрапила до читача, який не орієнтується, що українці пишуть на цю тему. Думаю, що це справді є трошки війна в поглядах і таку війну веде кожне покоління.

Фото: lnu.edu.ua
Фото: lnu.edu.ua

Професор Леонід Зашкільняк, історик, дослідник всесвітньої історії, польської історіографії ХІХ–ХХ ст., українсько-польських стосунків

Я беру участь у дискусіях істориків з 1995 року. І коли ми починали дискусії з польськими істориками про Волинь, Галичину і в цілому стосунки під час Другої світової війни, ніколи не сподівались, що ця тема набере таких обрисів, і перейде з призми наукових, громадських і суспільних дискусій у сферу політики. Але потім були перша велика дискусія 1998 року, далі – 2003 і врешті 2008, 2013 років та відомі усім постанови Сейму.

Семінари «Польща – Україна: важкі питання» закінчились 2008 року на оптимістично-песимістичній ноті. Фахові історики обох країн прийшли до думки, що повинні враховувати, що можуть існувати різні точки зору, різні герої і різні оцінки тих подій, які відбувались під час Другої світової вийни на українсько-польському пограниччі. Це був оптимістичний висновок, який закінчився песимістично тим, що коли постало питання про продовження роботи і донесення цих думок до мас, то виявилось, що немає кому нести ці думки в маси. І ось тут на арені з’явились політики, які внесли це сум’яття, яке закінчилось односторонніми оцінками і визнанням однієї історичної правди, відображеної у постановах Сейму.

Це дуже добре, що ми говоримо про ці непрості і гострі з обох сторін питання. У мене тільки одне прохання: давайте не зачіпати політики і не вішати ярлики на народи. Ми можемо знайти винуватців різних подій. Сьогоднішні документи показують, що перші напади у 1943 році почались на українські села. Кількість загиблих у 1943 році українців більша ніж поляків. То що ж, нам зараз звинувачувати поляків у геноциді? Це не буде служити примиренню. Я закликаю і нашу, і польську громадськість докласти зусиль, щоб ми говорили як близька людина з близькою, як гуманітарії, які розуміють умови Другої світової війни, коли усі воювали проти усіх.

svenc09Василь Кметь, директор наукової бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка, координатор історичного майданчика Форуму видавців

У рамках історичного майданчика ми розпочали моніторинг, як виглядає український ринок і почали спілкування з нашими польськими колегами. Якщо проаналізувати польський видавничий ринок, понад 90 періодичних видань функціонують як історичні. У листопаді 2016 року, під час ярмарку історичної літератури у Варшаві, лише в каталогах я нарахував близько 160 позицій, присвячених Волині і українсько-польським взаєминам. При цьому, на відміну від обкладинки книжки «Історичної правди», яка є виваженою, багато обкладинок польських видань є драстичні – із зображенням сокир, крові тощо. Таке купується, воно впливає і формує певний курс. Навіть попри те, що більшість цих книг мають в міру наукове формулювання проблеми, проблема у тому, що там є узагальнення понять. Часто ми читаємо про Волинь у контексті, що всі українці є поганими. Прізвища конкретних політичиних діячів чи учасників визвольної боротьби просто губляться і розчиняються у масі.

Минулого року у Польщі були представлені шість видавництв, які привезли з собою польськомовну літературу. Її розібрали у перший же день, а ключове питання було: «Чому ви не видаєте польською мовою ваших книжок». Запит був навіть на біографію Бандери та польськомовну українську історію національно-визвольних змагань. Україні треба працювати над виданням книг польською мовою з відповідними коментарями та поясненнями. І нам потрібна популярна історія, яку представляє і ця книга.

 Мирослава Іваник

Share Button

Також перегляньте

PU logo przezroczyste 1080x1080

ПРОЄКТ УЧЕНЬ

ПРОЄКТ «УЧЕНЬ» повстав з ціллю створення всіх необхідних можливостей для учнів та студентів з України, …