«Лукашенко без ентузіазму від навчань «Захід-2017», – білоруський публіцист Анджей Почобут

Білорусія та Росія готуються до спільних військових навчань «Захід-2017». Вони заплановані на 14–20 вересня. Офіційно у них мають взяти участь до 13 тисяч військових. В Україні, Польщі, країнах Балтії та НАТО занепокоєні, що військових буде більше, та можливим загостренням ситуації в регіоні. У Москві та Мінську запевняють, що навчання оборонні, планові, відбуваються від 2009 року раз на два роки, тож хвилювання марні. Проте невизнана Москвою агресія Росії проти України, яка триває понад три роки, змушує сумніватися в словах росіян.

Українське військове керівництво не раз заявляло, що навчання можуть служити прикриттям для більш агресивних дій з боку Москви. Проте у Генштабі ЗСУ кажуть, що підготували комплекс заходів реагування української армії на можливі загрози.

«Реальна чисельність учасників «Захід-2017» – 230–240 тисяч осіб, понад 10 тисяч одиниць бойової техніки, близько 100 літальних апаратів і близько 40 кораблів та підводних човнів різного класу», – заявив секретар РНБО Олександр Турчинов.

Дослідники американського стратегічного центру Atlantic Council виявили, що в навчаннях частково братимуть участь солдати, які воювали проти України в 2014 році.

Користувачі соцмереж уже викладають фотографії колон російської бронетехніки, зауважених в Росії і Білорусі біля місць навчань. Фінський блогер Андреас Турунен опублікував у Twitter мапу, на якій зображені райони проведення навчань. У міноборони РФ підтвердили її правдивість.

Військове керівництво Польщі висловило стурбованість щодо можливого загострення ситуації в регіоні. Литва назвала навчання основним викликом для своєї нацбезпеки в 2017 році. Головнокомандувач армії США у Європі генерал-лейтенант Бен Ходжес заявив, що маневри можуть виявитися «троянським конем», бо Кремль може залишити в Білорусі завезену техніку. Генсек НАТО Єнс Столтенберг зазначив, що Росія використовує «лазівки», щоб звести до мінімуму кількість спостерігачів Альянсу на навчаннях. Він сказав, що НАТО відправить двох спостерігачів, однак це не є реальним моніторингом. Двох спостерігачів направить й Україна.

За правилами ОБСЄ, відомими як Віденський документ, держави, які проводять маневри за участі понад 13 тисяч військових у Європі, мають заздалегідь повідомляти інші країни і бути відкритими для спостерігачів. Росія та Білорусь стверджують, що кількість військових буде меншою, ніж 13 тисяч. У НАТО вважають, що більшою, приблизно сто тисяч.

«Альянс і сусіди Росії стурбовані, що Москва може залишити військову техніку в Білорусі після завершення навчань, спричинюючи побоювання, що пізніше російські війська зможуть швидко перетнути кордони, як це було в Грузії у 2008 і в Україні у 2014 році», – заявив Столтенберг.

Коментарі

Анджей Почобут, білоруський публіцист із Гродно і кореспондент Gazeta Wyborcza у Білорусі

Білоруська армія та влада активно готуються. Це помітно наочно – країною їздять численні російські військові, техніка. Паралельно діє пропаганда серед населення.

Днями відбувся брифінг голови генштабу Білорусі. Він презентував для білоруської та міжнародної громадської думки сценарій навчань. Позиція Мінська незмінна – це регулярні оборонні маневри, які нікому з сусідів не загрожують.

Сценарій навчань не сильно змінюється від початку їх проведення: нацменшина починає в Білорусі заворушення на етнічному ґрунті, повстають екстремістські озброєні групи, які підтримує одна із західних країн-сусідів Білорусі, починається конфлікт між цими групами і збройними силами Білорусі, в ситуацію втручається одна з країн НАТО, яка є сусідом Білорусі, вона допомагає сепаратистам, після чого входить Росія і рятує Білорусь від агресії, починається конфлікт Росії та Білорусі, з однієї сторони, і Альянсу – з іншої.

Що відбулося в Криму – акції невеликих груп противників Майдану і прихід військ Росії. Тому тут багато збігів у сценаріях навчань і тим, з чого все почалося в Україні. Тому в Києві, Варшаві та Вільнюсі не дарма дивляться з осторогою. Загрози, які відчувають сусіди Білорусі, виникають з політичного контексту, який склався в регіоні після початку агресії Росії проти України.

Серед меншості білорусів, демократичних і прозахідних, побутують страхи через велику кількість російських військ. Проте для більшості ці побоювання неактуальні. Вони поділяють російське бачення світу, в якому немає місця для росіян-окупантів, зате є добрі росіяни-визволителі.

Лукашенко свого часу був одним з ініціаторів маневрів. Він не раз багато років звертався до росіян, аби спільно організувати такі навчання. Щодо ситуації тепер, то без згоди Лукашенка цих маневрів не було би. Проте нині глава Білорусі ставиться до них без ентузіазму. В країні економічна криза, Росія більше не може надавати фінансову підтримку режиму та Білорусі на тому ж рівні, що й раніше, Лукашенко пробує маневрувати, шукаючи інвестицій та кредитів від країн Заходу. З точки зору політики, яку він провадить, – ці маневри не потрібні. Але він погодився на союз з росіянами, тож мусить. У білоруській пропаганді пояснюють, що це виключно оборонні маневри, які нікому не загрожують. Для цього на навчання запрошують навіть спостерігачів від НАТО.

Занепокоєння Турчинова, як і Столтенберга, небезпідставні та реалістичні стосовно того, що кількість російських солдатів, заявлена для участі в навчаннях, і дійсна – суттєво різні. Щодо того, що російські війська після навчань можуть залишитися в Білорусі, то для цього мала б бути згода Лукашенка. Нічого не вказує, що він цього хоче. Політична гра, яку веде керманич Білорусі, передбачає потепління відносин із Заходом. Якщо він збільшить російську військову присутність в Білорусі, то перекреслить цей політичний сценарій.

Тиха окупація Білорусі через військові навчання – теж малоймовірна. По-перше, для її захоплення Росії не потрібні жодні маневри. По-друге, Москві цього не треба. Лукашенко задовольняє Кремль. За 23 роки правління він не збудував незалежної Білорусі. Він збудував іншу Росію, що ґрунтується на російській мові, культурі, медіа та радянській історії. Росіяни почуваються там, як вдома. Білорусь – цілком у зоні впливу Росії та виконує всі забаганки Кремля, тож Путіну без сенсу окуповувати її.

Ставлення Лукашенка до України – теж незмінне. З одного боку, він протягує руку Києву і демонструє інше, на відміну від росіян, ставлення до України. З іншого, показує росіянам, що його ставлення до України, загалом, не відрізняється від їхнього. Лукашенко – такий гібридний союзник для України: ніби дружній, а ніби й ні.

Смішно дивитися, як слова президента Білорусі подають російські й українські ЗМІ. Якщо дивитися українські, то виглядає, що Лукашенко підтримує Україну в конфлікті проти Росії. Під час виступу скаже щось, що сподобається українцям, однак під час того ж виступу скаже й те, що сподобається росіянам. А отже, висновок росіян і українців із того ж виступу протилежний. Лукашенко свідомо подає суперечливі сигнали, щоб публічна думка в обох сусідів була прихильною до нього.

Щодо ролі Лукашенка в Мінських переговорах, то вона переоцінена. Рішення, аби переговори відбулися в Мінську, прийняв Путін. Роль Лукашенка технічна. Проте він не проґавив нагоди отримати політичну користь як посередник. Проведення переговорів у білоруській столиці дозволило росіянам повністю контролювати їх перебіг, адже вплив Росії в Білорусі – величезний, як і російських спецслужб. Це підтвердила зараз історія з 19-річним українцем Павлом Грибом, якого виманили начебто для зустрічі з дівчиною до Гомеля, а тепер він сидить десь у в’язниці ФСБ.   

На жаль, це вже підтверджений факт, що українцям небезпечно їздити тепер не лише до Росії, а й до Білорусі. ФСБ у ситуації з Грибом могло співпрацювати з білоруським КДБ, а могло діяти без його офіційного відома. Існують тісні відносини між окремими відділами та службовцями ФСБ і КДБ, тому такі дії можуть бути без офіційної політичної згоди згори. Також варто пам’ятати, що між Білорусією і Росією немає кордону. Були випадки, коли КДБ Білорусі проводило такі ж дії в Росії, виловлюючи звідти своїх опозиціонерів.

Дмитро Тимчук, підполковник запасу, координатор групи «Інформаційний спротив», народний депутат, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки і оборони

Найбільша загроза для нас – російські війська, які прибудуть до Білорусі, можуть там залишитися після навчань. Ці сили можуть стати новим плацдармом для російської гібридної війни проти України в форматі «зелених чоловічків». Друга загроза – відпрацювання Росією наступальних дій біля кордонів України, щоб удосконалити сценарій можливої масштабної відкритої агресії проти України.

Другий сценарій загрозливіший, бо Росія зосередила біля кордонів з Україною велику кількість військ. Як ці війська можуть бути застосовані проти нас, можемо лише здогадуватися. Проте сценарій масштабної відкритої війни РФ проти України зараз малоймовірний. Якби Путін хотів відкрито напасти, то вже б зробив це протягом 3,5 років російської агресії. Зараз для цього несприятлива ситуація, час грає не на російській стороні.

Яким би не був російський план, Україна має бути готова відбити агресію. У цьому сенсі наше військово-політичне керівництво поводиться адекватно, усвідомлюючи загрозу та докладаючи всіх зусиль, щоб ЗСУ були готові до таких варіантів розвитку ситуації.

Росія шукає військових союзників не так проти України, як у протистоянні з НАТО. Для цього залучає Білорусь. Україна, затиснута між Альянсом і Росією, потерпає і буде потерпати від цього найперша. Не знаємо, коли Україна отримає гарантії колективної безпеки як член НАТО, тому слід розраховувати лише на власні сили.

Не варто перебільшувати загроз, які будуть в рамках навчань з території Білорусі. Ретельно вивчаємо їх, зокрема, спілкуючись із білоруськими джерелами. Наскільки знаємо, білоруські спецслужби уважно спостерігають за шляхами переміщення російських військ, залізницю, якою транспортується російська техніка, контролює білоруська влада. Вивчаємо, чи може Росія залишити якусь техніку після завершення навчань. Сам Лукашенко, хоч і не може опонувати Путіну, докладає зусиль, аби не стати заручником ситуації. Це позитивно для нас.

Загрози для Польщі та країн Балтії в рамках цих навчань віртуальні, бо важко уявити, що РФ почала агресію проти країн НАТО.

Білоруська влада запрошує наших та натівських спостерігачів. Але всі вони будуть бачити лише фрагменти навчань. Спостерігачам покажуть тактичного рівня маневри оборонного характеру, щоб засвідчити: всі навчання «Захід-2017» мають оборонний характер. Щоб розуміти розмах, мету та цілі цих стратегічних навчань, слід мати спостерігачів у вищих органах військового управління, які знаходяться в Росії. Безумовно, туди нікого не допустять.

Підготував Ігор Тимоць