вівторок, 10 Грудень, 2019
pluken
Головна / Аналітика / Міжнародний прорив України: що буде завтра?
Джерело: http://dduvs.in.ua
Джерело: http://dduvs.in.ua

Міжнародний прорив України: що буде завтра?

Share Button

Перша половина червня 2017 року стала багатою на знакові міжнародні події для України. Спочатку 8 червня Верховна Рада зробила пріоритетом для України вступ до НАТО. Згідно із пояснювальною запискою, новий закон вносить необхідні для вступу в Альянс зміни до законів України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» та «Про основи національної безпеки України». А вже 11 червня перші українці поїхали до країн Євросоюзу без візи у закордонному паспорті – обіцяна ще три роки тому президентом візова лібералізація нарешті запрацювала на практиці. До цього варто додати закінчення двох процедур ратифікації – 1 червня верхня палата парламенту Канади проголосувала за Угоду про зону вільної торгівлі, а 9 червня король Нідерландів останнім з європейських голів держав підписав ратифікаційний документ Угоди про асоціацію України з ЄС.

Зазначені економіко-політичні договори дозволять диверсифікувати торгові потоки з України та сприятимуть залученню інвестицій у нашу країну. Про що свідчать нещодавні успіхи української дипломатії та чи варто їм так радіти?

Почнемо з найвагомішого і того, що може фізично відчути кожен українець, – зі свободи пересування. Безвізовий режим подано як найвизначніше досягнення Петра Порошенка, якого на святковому концерті з нагоди цієї події в Києві на Європейській площі 10 червня красномовні ведучі ставили в один ряд з Анною Ярославною та Пилипом Орликом. Добре, що не з Петром Першим, який прорубав для Росії вікно у Європу… Глава держави у виступі наголосив на тому, що Україна повертається до сім’ї європейських народів, де її історичне та законне місце, та назавжди пориває з Російською імперією. Це український президент продемонстрував, цитуючи рядки із вірша «Прощай, немытая Россия» російського класика Михайла Лермонтова.

Однак словами іншого російського поета Пушкіна він звернувся до тих росіян, які знаходять у собі сили та мужність пручатись системі, боротись проти авторитаризму й імперської політики. Позиція зрозуміла: українці не проти росіян, а проти політики Кремля, що нищить свободу. А кожного туриста на Майдані в Києві зустрічає величезний банер, якій закриває знищений пожежею 19 лютого 2014 року Будинок профспілок, – «Свобода – наша релігія». Свобода – основа української державності. Тому українське громадянське суспільство, яке було рушієм українських революцій, сьогодні стоїть на сторожі свобод українців, бореться проти будь-яких проявів дискримінацій.

Резонансною стала заява Петра Порошенка про те, що мешканці окупованих територій не зможуть отримати біометричні паспорти – умову допущення українців до Шенгену без візи. Визнаючи моральний аспект подібної заяви, все ж не можна нехтувати користю залучення «несвідомих» українців до можливостей, що відкриваються для них з українським паспортом.

Україна значно додала собі позитивного іміджу, тоді як Росія відверто програла масштабну кампанію з дискредитації. На сьогодні є парламентська більшість у Верховній Раді, яка дозволить запровадити візовий режим з Москвою.

Коли мова йде про національну безпеку, не треба говорити про підтримку українців-заробітчан у Росії. Візовий режим замінить Києву обіцяну «стіну Яценюка» на кордоні. Питання викликає лише проблема реінтеграції Криму – візами Київ обмежує й без того нечисленні контакти з півостровом та його мешканцями. Проте «що мертве, то померти не може» – кримчани ще чекають на російські камені з неба… Що стосується Донбасу, то Україна дає мешканцям окупованих територій чіткий сигнал – з українським паспортом для вас відкритий світ із його можливостями, з паспортом «ДНР/ЛНР» (легалізованим Путіним у лютому 2017 р.) – Сургут, Хабаровськ та Тюмень, а також найкращі курорти Південної Осетії й Абхазії.

Проте на «безвізі» дорога до ЄС не завершилась. Ратифікована Угода про асоціацію запрацює між Україною та ЄС у повному обсязі 1 вересня 2017 року. Проте, крім торговельних преференцій, залишається низка дискусійних питань, які лімітують успіхи євроінтеграції. Найперше – це повільні реформи та декларативна боротьба з корупцією.

Сьогодні Антикорупційне бюро та Прокуратура України де-факто конкурують між собою (а мали б взаємодіяти) за право монопольно боротися з корупціонерами. При цьому нереформована судова система не спроможна посадити за ґрати жодного впливового корупціонера.

У верхівках влади пишним цвітом розквітає непотизм та кругова порука, коли «кумівство» замінює професіоналізм управлінців (на негрошових посадах низької та середньої управлінської ланки подібне явище присутнє, але менш відчутне). Все це сприяє істотним проблемам на шляху українського проєвропейського прогресу. А є ще непопулярні для електорату питання пенсійної та медичної реформ…

На цьому тлі членство України в НАТО виглядає фантастичною перспективою. Повернувшись до редакції законів 2003 року (цікаво, що прем’єром тоді був Віктор Янукович), зазначивши євроатлантичні амбіції України, Київ на практиці будує сьогодні повітряні замки. На жаль, час безповоротно втрачено: Україна вже не та, якою була до анексії Криму та війни на Донбасі, та й НАТО вже зовсім інше – прагматичне і войовниче, рішучо налаштоване стримувати російську агресію в Європі. Як 29 країн-членів НАТО завтра можуть взяти до своїх лав країну, яка де-факто три роки веде кволу війну з ядерною наддержавою, коли навіть раніше подібне рішення не ухвалювали, аби не дразнити Москву?

Проте сам курс на інтеграцію в НАТО є правильним та, по суті, безальтернативним. Реформа сектору безпеки та оборони реалізується, зокрема, й завдяки якісним підказкам із Вашингтона та Брюсселя, завдяки чому українська армія перетворюється з пострадянської корупційної машини на реальну боєздатну силу. А вступимо ми в Альянс чи ні – це вже другорядне питання для сьогоденних умов. З огляду на подібність наших реалій до грузинських, ймовірно, що НАТО повернеться до пакетного розгляду заяв України та Грузії. Принаймні на цьому напрямку мета чітко означена – перехід від виконання Річних національних програм до Плану дій щодо членства. Наступний саміт Альянсу продемонструє, чи насправді існує політична воля та мужність у політичних функціонерів країн-членів для ухвалення подібної перспективи.

Україна стрибає у своїй європейський та євроатлантичній політиці все вище. Проте чи захоче її відпускати Росія, яка пропагандою, брехнею та фальсифікаціями, зрештою – війною на Донбасі, намагається дискредитувати її та повернути на «грішну землю». Як там у чеченських класиків – «велика імперська ідея Росії полягає в тому, аби, сидячи по шию в лайні, намагатись затягнути туди ж якомога більшу кількість сусідів». Одна проблема – сусіди проти.

Валерій Кравченко

Share Button

Також перегляньте

Фото: president.gov.ua

Припинення вогню, обмін і «Штайнмаєр» – підсумки зустрічі в Нормандському форматі

Повне припинення вогню ще до кінця 2019 року, обмін утримуваними особами, розведення військ на Донбасі …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.