неділя, 5 Липень, 2020
pluken
Головна / Аналітика / Гібридна війна чи гібридний мир. Думки експертів
Фото - Юрій Рильчук
Фото - Юрій Рильчук

Гібридна війна чи гібридний мир. Думки експертів

Share Button

Чи існує гібридна війна, які її ознаки, що варто робити Україні та українцям, аби не стати її знаряддям та жертвами, а вийти переможцями та якою є роль дипломатії в розв’язанні сформованої кризи. Про це експерти говорили під час публічної дискусії, організовану командою «Київського діалогу»,  що відбулась у Львові. Polukr.net пропонує ознайомитись з основними тезами експертів.

%d1%80%d0%b0%d0%b9%d1%82%d1%88%d1%83%d1%81%d1%82%d0%b5%d1%80Борис Райтшустер  — німецький журналіст, автор п’яти книг про сучасну Росію

Зброя не врятує Україну

У Леніна є дуже відома фраза про німців: «Якщо вони хочуть робити революцію і штурмувати вокзал, вони спершу підуть і куплять собі квиток на поїзд». Так у них влаштована логіка. Такий самий підхід є сьогодні до гібрадної війни. Я говорю їм про неї, а вони мене питають, де письмові докази. Вони хочуть отримати заяву Путіна, затверджену у нотаріуса і з 5 печатками про те, що він веде таємну війну проти Німеччини. Тільки тоді у Німеччині в це повірять. Вони зовсім не готові до цієї війни.

Я покинув Москву у 2012 році. І після кримських подій зрозумів, що в Німеччині починаю бачити усе, що бачив у Росії. Спершу очам не вірив. І в цій ситуації німці поводяться як малі діти. Наведу приклад: нещодавно було інтерв’ю з керівником німецького радіо, у якому він висловив припущення, що вони віддалились від народу. А чому? Бо вони критикують Путіна, а в редакцію почало приходити багато листів на підтримку Путіна. З цього він робить висновок, що, очевидно, німці набагато більше підтримують Путіна, аніж здається. А коли я їм говорю про фабрики тролів, вони дивляться на мене великими очима і не вірять, що таке існує.

У нас лише Ангела Меркель розуміє, що відбувається. Думаю, тому гібридна війна ведеться частково і проти неї. Вона та, хто тримає санкції Європейського Союзу. Якщо не буде її, то і санкцій скоро не буде. Тоді будуть домовлятись з Путіними і буде щось типу Ялти-2. У нас через рік вибори, тому це може статись доволі швидко.

Думаю, така ситуація має кілька причин. По-перша, частина німецької еліти куплена. Друга причина – сильний антиамериканізм. Ще одне – ностальгія за авторитарним лідером. Ну і четверта причина – це небажання бачити. Уявіть собі, що ввечері ви йдете додому і бачите, як небезпечний сусід когось ґвалтує. У вас є можливість втрутитись, але тоді у вас точно будуть неприємності. Або ж є варіант нічого не робити. Тут те саме. Завжди можна сказати, що це східні європейці так собі забавляються. У німців після війни дуже сильний страх війни. Їм простіше говорити, що все гаразд.

Якщо холодна війна була війною, то це тим більше. Коли німці говорять, що бояться, що у Європі буде війна, я відповідаю: вона вже є. За даними ООН, загинуло 10 тисяч осіб, отже це війна і треба це розуміти. Проблема української внутрішньої політики у тому, що ви через певні свої причини теж не називаєте це війною.

Якщо говорити про шляхи вирішення ситуації, то з воєнною машиною Росії боротись без підтримки Заходу нереально. Краще спробувати стабілізувати ситуацію і дати зрозуміти росіянам, що, якщо вони підуть далі, то ціна буде високою. Зброя не врятує, залишається дипломатія. Я би дуже хотів сказати, що все буде добре і Захід допоможе, але в найгіршому сценарії Україна буде залишена сама на себе. Є небезпека також, що якщо Путін зачекає ще два роки, може бути ситуація, що люди так розчаруються, і Путіну залишиться лише розіграти грузинський сценарій. Тому важливо всередині країни не допускати відкату назад. Якщо ви будете сильні і єдині, ви вистоїте.

%d0%bc%d0%b0%d0%b3%d0%b4%d0%b0Євген Магда – політичний експерт

Давайте не будемо жити ілюзіями, що мета Путіна – лише Україна

Гібридна війна відрізняється тим, що військові дії у ній мають лише допоміжний характер. Більш важливі – інформаційні операції, енергетична війна, війна за свідомість.

Гібридна агресія Росії – це, серед іншого, поєднання помилок Україні і ставлення Заходу до Росії, який багато років дивився на Україну крізь призму російського інтересу.

Давайте не будемо жити ілюзіями, що мета Путіна – лише Україна. Україна – його мета на пострадянському просторі. Україна, як не дивно, є конкурентом Росії. Не як інша Росія, яку бачать опозиційні росіяни, а конкурент за вплив. Будувати авторитарну Росію і закручувати гайки, якщо під боком Україна, яка стрімко розвивається, буде дуже складно. Розрахунок Путіна був дуже простий: він планував наробити народних республік, щоб відрізати континентальну Україну від морських портів. Так би перекрили експорт зернових, важкого машинобудування тощо. Домовитись з невизнаними республіками було би неможливо.

Але мета Путін насправді послабити, а ще краще зруйнувати Європейський Союз. Це дозволить повернути світ до біполярної картини світу. Мені не зовсім зрозуміло, куди в цій картині світу подінуть Китай та Індію, але те, що Європу хочуть помножити на нуль, для мене очевидний факт. Приклад – пані Ле Пен пообіцяла у разі вибору президентом поставити питання про вихід Франції з ЄС.

Гібридна війна – це війна за нашу свідомість і прагнення посіяти зневіру та сумніви. Нам важливо передусім змінити позиціонування України. Жебраки на вулиці мало кого цікавлять. Україні в межах гібридної війни треба пройти складні речі – подолати власну меншовартість, але з іншого боку не піддатись україноцентризму, бо світ не обертається довкола України.

%d0%b3%d1%80%d0%b8%d1%86%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%beАнатолій Гриценко – міністр оборони України 2005-2007 рр., голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки й оборони (VI скликання), полковник запасу

Ця війна нічим не відрізняється від інших

Ця війна нічим не відрізняється від інших. Усі війни у світі у всі часи велись в різних площинах і не були лише зіткненням армій. Це і війна економік, і протистояння в економічній, інформаційній та дипломатичній сфері. Питання лише у пропорціях. Справді, зараз менше застосовують воєнні механізми, бо більш ефективними виявились інші. Радше можна говорити, що в України гібридна оборона та дипломатія. Що ж у нас гібридного? Це мораль та аморальність. Принципове, що відрізняє цю війну, – Ліпецька фабрика. Такого не було раніше, щоб верховний головнокомандувач мав власний бізнес на території ворожої держави і через сплату податків працював на іншу державу. Приблизні мільярд рублів, які платить ця фабрика в рік, забезпечує зарплатою приблизно 5 дивізій.

Різні війни також показують, що слабша держава може захистити свій інтерес. Останні приклади – В’єтнам та Афганістан. Це не означає, що парад перемоги проводять у Москві чи у Вашингтоні. Перемога – це змусити противника залишити свою землю. Для цього застосовуються асиметричні дії і це підтверджує історія воєн.

Ми відчуваємо зараз брак лідерства у світі, в Європі і в Україні. Глав держав багато, а лідерів немає. Були в історії людства набагато драматичніші ситуації, але знаходились люди, які змогли їх вирішити. Найближча до нас – це ситуація 1980-х років. Тоді фактично воювали дві супер-держави. Страшенні гроші замість на освіту, економіку, культуру витрачали на воєнну машину. Виникла велика хвиля протесту в країнах Бенілюксу. Це був страшний період, коли людство підійшло до крайньої межі. Треба було примати відповідальні рішення і знайшлись люди, які їх прийняли: Маргарет Тетчер, Гельмут Коль, Рональд Рейган і Горбачов. Вони розрулили ситуацію. Знаково, що вони потім програли вибори, але вони зробили знакову справу. Хочу сподіватись, що запит на лідерство виллється у те, що такі лідери з’являться. Сподіваюсь, це станеться протягом двох років.

%d0%b7%d0%be%d0%bb%d0%be%d1%82%d1%83%d1%85%d1%96%d0%bdДмитро Золотухін – радник міністра інформаційної політики, незалежний експерт з питань інформаційних війн та конкурентної розвідки

Систему демократії хакнули

Поза термінами «гібридна війна» і «гібридний мир» для мене також є поняття «гібридний світ». Певні явища у ньому цілком змінили наше відношення до реальності. Це вірус, який дозволяє хакнути систему демократії, яка заснована на верховенстві права та свободі слова. Сьогодні ця система хакнута і не працює так як має працювати. Тому маємо приклади, які раніше не зустрічались. Нещодавно головний редактор одної з норвезьких газет написав листа до Марка Цукерберга і звернув увагу на такий випадок: один з норвезьких письменників розмістив у себе на ФБ фотографію з в’єтнамської війни, коли оголена дівчинка біжить, рятуючись від атаки. ФБ видалив цей пост і забанив письменника на певний термін за поширення дитячої порнографії. Технічно це правда. Але з іншого боку ця світлина стала підставою для порушення проблеми війни у В’єтнамі. Після неї почались серйозні медійні хвилі. Це для мене і є хакнута демократія. Мова йде про те, що усі наші наміри та дії є спотворенні. На моє переконання, це спотворення почалось з розгортання Володимиром Путіним активних дій, метою яких була Україна, і ці дії поширюються на увесь світ. Як на мене, зараз йдеться не лише про збереження незалежності України, а про існуючий устрій світу, який базується на демократичних засадах. Для мене санкції – це сигнал цивілізованого світу, що так робити не можна, попри те, що суттєвої шкоди Путіну вони не завдають.

%d0%b0%d0%bb%d1%96%d1%94%d0%b2Алім Алієв – медіа-консультант, громадський активіст, співзасновник ініціативи «Крим SOS»

Час грає проти нас

Для мене анексія Криму це не була подія лише 2014 року. У цьому контексті я би хотів говорити про зміну ідентичності. Треба почати з усім відомого 1944 року, коли з Криму масово депортують кримських татар, греків, вірмен та представників інших національностей. Натомість у Крим звозять людей з центральних та південних регіонів Росії. Через 45 років кримські татари починають повертатись і розуміють, що вони повертаються у зовсім інший Крим з людьми з зовсім іншою ментальністю. Ті, хто вважають себе місцевими, сприймали кримських татар як агресивних людей. Тоді ж почали активно розкручувати міф про російський Крим.

Під час анексії для мене дуже важливим питанням є зміна культурних кодів. Зараз у Криму залишається вибіркова кримськотатарська чи українська культура і Крим наповнюється новими символами з прив’язкою до російської історії. Цей міф, який просували роками, спричинив те, що частина людей щиро підтримала анексію Криму.

Друга річ, про яку треба говорити в контексті порушення міжнародного гуманітарного права, – це заміна населення. З півострова поїхало приблизно 35 тисяч осіб. Замість них почали в’їжджати так звані нові мешканці Криму. Це люди з регіонів Росії та Донецької і Луганської областей.

Третя річ, важлива у контексті зміни ідентичності, – це штучне створення єдиного кримського народу типу «совєцкого народу». Цю ідею дуже активно просувають через медіа і російських політиків.

Ще один елемент гібридної війни у Криму – це побудова паралельних інституцій. Наприклад, Меджліс, який був флагманом суспільно-політичного руху кримських татар, зараз визнали екстремістською організацією. Людей просто залякують, щоб ними можна було керувати. Будь-кого дотичного до організації можна зробити екстремістом. А нібито порожню нішу заповнюють новими організаціями з проросійських кримських татар.

Те саме відбувається з медіа. Незалежні ЗМІ та журналісти або пішли з професії, або працюють на континентальній Україні. Натомість в Криму створюють інші, проросійські, медіа. Це зроблено, щоб переламати не лише кримських татар, але і проукраїнських активістів.

Нині час грає проти нас. Я не вірю, що замороження конфлікту якось вирішить ситуацію, це тільки поглибить ментальну анексію. Тому питання реінтеграції дуже актуальне і це одна з головних проблем. Питання Криму – це дуже складний пазл. Воно залежить від того, що буде далі з Росією, як Україна буде давати раду, і якою буде підтримка Заходу. Я не вірю у військове вирішення питання. Крим – це військовий плацдарм Російської Федерації. Для кримських татар зараз дуже важливо зберегти ідентичність – мову, культуру і релігію, що важко робити в окупованому Криму. А ще важливо зберегти зв’язок з анексованою територією. Тому офіційно позиція Меджлісу, щоб кримські татари не виїжджали з Криму, якщо нема загрози безпеки.

Підготувала Мирослава Іваник

Фото – Юрій Рильчук

Share Button

Також перегляньте

Генконсульство Польщі у Львові. Фото: facebook.com/PLinLviv

Польські консульські установи частково поновлюють видачу віз в Україні

З понеділка, 4 травня, консульські установи Республіки Польщі в Україні поновлять видачу віз. Спочатку прийматимуть …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.