Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Трохи більше як за місяць, 25 жовтня, в Україні відбудуться чергові вибори. Це будуть вже треті вибори в умовах війни, однак перші, що стосуватимуться не центральної влади, а власне органів місцевого самоврядування. Більш гарячими, ніж зазвичай, їх роблять, з одного боку, бажання крупних парламентських партій підтвердити свій рейтинг і закріпитися на місцях, а з іншого – очікування близької децентралізації влади та передачі повноважень на місця. Усе, що стосується нинішнього народного волевиявлення, – від самого вибору й до організації процесу – актуальне і має політичний підтекст. Серед інших – і питання не лише, кого обиратимуть українці, але й те, хто обиратиме.
Мільйон поза законом
Станом на кінець липня 2015 р. органи соціального захисту України взяли на облік більше 1 млн 414 тис. внутрішньо переміщених осіб. За даними Комітету виборців України, з них приблизно 1,1 млн осіб – виборці. Це ті особи, яких окупація Криму та війна вигнали з рідних домівок. Здебільшого йдеться про мешканців тих територій, де за рішенням Центральної виборчої комісії вибори не відбудуться через неможливість їх проведення або загрозу життю виборців. Мова про Автономну республіку Крим і значну частину Донецької та Луганської областей, які нині не підконтрольні українській владі.
Попри те, що вже більше року ці люди живуть у нових містах, за чинним законодавством лише незначна їх кількість зможе взяти участь у виборах. Відповідно до нього, голосувати можуть лише ті, хто має офіційну прописку. Натомість більшість тимчасово переміщених осіб мають лише реєстрацію за новим місцем проживання.
«Точної цифри немає, але насправді абсолютна більшість внутрішньо переміщених осіб не мають прописки на нових місцях, – розповідає співзасновник ініціативи «Крим. СОС» Алім Алієв. – Тому громадські організації зараз активно лобіюють законопроект, який дозволить голосувати внутрішньо переміщеним особам. Таким чином ми зможемо реалізувати своє виборче право. Для нас насправді це дуже важливо. Адже таким чином ми виконуємо свій громадянський обов’язок. Також у цьому є і психологічний момент – особа, що голосує, бере на себе відповідальність і відчуває, що може впливати на зміни у своїй країні».
При цьому, за словами громадського діяча, вибір переселенців буде цілком зваженим і усвідомленим. «Більшість людей переїхали на нові місця ще рік тому і вони трохи орієнтуються у місцевій ситуації. Якщо людина бачить, що кандидат може бути ефективним і допомагати, вона може проголосувати за нього. Думаю, люди дуже гостро зараз відчувають потребу змін і вони би пішли на вибори», – резюмує Алім Алієв.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Алім Алієв: Україні потрібна стратегія щодо Криму і вимушених переселенців
Вперше про цю проблему заговорили навесні 2015 року, коли готували закон «під місцеві вибори». За словами координатора виборчих програм Громадянської мережі ОПОРА Ольги Айвазовської, ще тоді експерти і представники громадських організацій, які займаються питаннями внутрішньо переміщених осіб, зробили відповідні подання. Однак запропоновану норму, як і низку інших пропозицій від громадських організацій, депутати проігнорували. Нині ж у парламенті зареєстрували відразу три законопроекти (№2501а, 2501а-1, 2501а-2), суть яких зводиться до одного – переселенцям треба надати право голосу. Експерти кажуть: така кількість законопроектів пов’язана із бажанням різних партій «засвітитися» у вирішенні цієї проблеми. Авторами усіх трьох документів є народні депутати від різних політичних сил: від правлячої коаліції – до Опозиційного блоку (більшість членів якого – колишні представники Партії Регіонів екс-президента Віктора Януковича). Над одним із законопроектів (2501а-1) разом із депутатами працювали також представники громадських організацій. Вони пропонують передбачити, що належність виборців – внутрішньо переміщених осіб – до певної територіальної громади може бути визначена за адресою фактичного проживання, що зазначена у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Прописка у цьому випадку не є обов’язковою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: П.Порошенко попросив лідерів ЄС підтримати українські реформи
«Конституція України, законодавство України та міжнародні стандарти політики держав щодо внутрішньо переміщених осіб не допускають випадків дискримінації чи інших форм обмежень внутрішньо переміщених осіб під час реалізації ними прав та свобод», – йдеться у пояснювальній записці.
Коментуючи проект Закону, Олександр Клюжев, аналітик Громадянської мережі ОПОРА, акцентує увагу на тому, що законопроект дає не лише право на голос, але і право вибору: «Законопроект передбачає, що під час реалізації своїх виборчих прав внутрішні переселенці зможуть обирати з декількох варіантів. Переселенці, які не мають наміру повертатися до попереднього місця проживання, зможуть змінити виборчу адресу і голосувати на місцевих та інших виборах у територіальних громадах, в яких вони постійно проживають після переміщення. Ті ж громадяни, які планують повернутися, матимуть можливість зберігати нинішню виборчу адресу і реалізувати право голосу на місцевих виборах після відновлення державного контролю у своїх містах, селах, селищах. Натомість у законопроекті запропоновані механізми попередження необґрунтованих змін виборчої адреси, що забезпечить стабільність виборчого процесу. У той же час у найближчому майбутньому українське законодавство має реформуватися у напрямку спрощення підстав для зміни виборчої адреси для усіх виборців, що відповідатиме міжнародним стандартам».
Стереотипи і політика
Законопроект планують розглянути на засіданні Верховної Ради уже найближчим часом. Експерти переконані: це треба зробити якнайшвидше, адже подавати заяви про зміну виборчої адреси переселенцям дозволять не пізніше як за 15 днів до виборів, тобто не пізніше 10 жовтня. Тож затягувати з рішенням не можна.
Сергій Ткаченко, виконавчий директор Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України», зазначає: «Забезпечення права голосу внутрішньо переміщених осіб – питання не стільки організації виборчого процесу, скільки Стратегії розвитку України. Забезпечення конституційного права людей голосувати на місцевих виборах не вимагає додаткових ресурсів від держави. Водночас це фактор, який може стати важливим інструментом для єднання країни».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Місцеві вибори на Донбасі – подачка «регіоналам»?
Однак нині дискусія відбувається не лише у правовій площині. Справа надання голосу переселенцям – це, значною мірою, і питання політики. Нині не всі політичні сили, особливо ті, що входять до парламентської коаліції, готові проголосувати за це. Адже в багатьох регіонах, особливо Східної та Центральної України, це означатиме велику кількість додаткових виборців, на яких багато хто, очевидно, не розраховував. Тому дискусії у Верховній Раді щодо законопроектів доволі гарячі й чіткого розуміння, чи проголосують «за» право голосу для переселенців, наразі немає.
Інше питання: а чи готові мешканці міст, які прийняли переселенців, ділитися з ними своїм правом голосу? Наразі в Україні відзначають доволі високий рівень прийняття суспільством переселенців і готовності їм допомагати. Однак експерти застерігають: це питання може особливо гостро постати у прифронтових містах, що перебувають під контролем української влади. Адже там кількість переселенців з окупованих територій часто-густо ледь не дорівнює кількості корінних мешканців. Певні непорозуміння можуть виникнути і в окремих невеликих округах, де кількість переселенців доволі велика. Але загалом, якщо темою не почнуть спекулювати політики, українське суспільство спокійно і належно прийме право переселенців обирати владу на нових місцях.
«Проблема прав людини в тому, що про права починають говорити лише ті, кого це прямо стосується. Якщо ж колись ваше право буде порушене, то апріорі якийсь політик, чиновник може так само сказати – це для нас не важливо. Я не переселенець, але розумію, що ми говоримо про прецеденти дискримінації, які дамокловим мечем висітимуть над нами в інших ситуаціях», – резюмує Ольга Айвазовська.
Мирослава Іваник
