четвер, 22 Лютий, 2024
pluken
Головна / Думки та коментарі / Росія відкриває новий фронт – терористичний
Fot. unn.com.ua
Fot. unn.com.ua

Росія відкриває новий фронт – терористичний

Share Button

terrroryściУвечері 15 квітня біля дверей своєї квартири у Києві був розстріляний колишній депутат від Партії регіонів Олег Калашников. Він був одним із організаторів Антимайдану і був одним із основних постачальників «тітушок» до Маріїнського парку. Наступного дня було застрелено скандально відомого публіциста Олеся Бузину, відомого своєю проросійською позицією. Президент України Петро Порошенко назвав ці убивства провокацією Кремля, спрямованою на дестабілізацію внутрішньополітичної ситуації в Україні. На думку експертів, це означає спробу відкрити новий фронт проти України – терористичний. А відтак ці смерті можуть бути не останніми.

Щоправда, вони є й не першими. Від початку цього року низка колишніх соратників Віктора Януковича покінчили життя самогубством.  У січні застрелився колишній перший заступник гендиректора «Укрзалізниці» Микола Сергієнко, колишній голова Харківської обласної адміністрації Олексій Колесник повісився.  У лютому з різницею в один день знайшли мертвими двох високопосадовців Мелітополя – колишнього мера Сергія Вальтера та заступника начальника міліції Олександра Бордюга. Колишній заступник голови фракції Партії регіонів Михайло Чечетов написав прощальну записку і вистрибнув з вікна власної квартири на 16 поверсі. На початку березня колишній депутат Партії регіонів Станіслав Мельник застрелився з мисливської зброї, а тіло ще одного екс-нардепа Олександра Пеклушенка, колишнього голови Запорізької ОДА, знайшли з вогнепальним пораненням у шию.

Після убивств Калашникова та Бузини в Україні почали говорити про дивний мор серед колишніх регіоналів і навіть спробували об’єднати усі ці смерті в єдину картину. Втім, як зазначає політичний експерт, колишній член Партії регіонів, який вийшов з неї за кілька років до подій на Майдані Тарас Чорновіл, лише убивство Олеся Бузини може мати певну наслідкову прив’язку до убивства Калашникова. Усі інші смерті трактувати як частини однієї цілісної картини не можна.

«Єдине, що поєднує усіх цих людей, – це те, що донедавна вони були господарями життя, вірили, що у них назавжди все прекрасно, а відповідальність не настане ніколи. І тут раптом це все обірвалося і виникли абсолютно інші обставини: і відповідати треба, і тюрма світить, і бізнес зникає, і соратникам ти вже не потрібний. А все решта – абсолютно різне», – каже він.

Якщо говорити про самогубців, то на думку експерта, у кожного з них були свої мотиви для останнього кроку. Аргументує свою думку на прикладі трьох регіоналів – Чечетова, Пеклушенка та Мельника. З його слів, спільним для них був лише внутрішній психологічний фон: депресія, поганий настрій, відсутність перспектив.

Станіслав Мельник чотири роки був депутатом Донецької міської ради, з 1999 по 2005 рік очолював донецький пивоварний завод “Сармат”, а у 2005-2006 роках був генеральним директором ЗАТ “Люкс”. Власником обох цих підприємств вважався інший член Партії регіонів – Рінат Ахметов. У 2014 році Станіслав Мельник позбувся всього – його по суті викинули з бізнесу і політики. Але останнім поштовхом стала нещодавня смерть дочки, яка для нього була всім сенсом життя.

Інша ситуація в Олександра Пеклушенка. Як голова Запорізької ОДА, він яскраво «засвітився» в часи Революції Гідності: його звинувачували у причетності до розгону мирної демонстрації у Запоріжжі, а також підозрювали в організації масових заворушень за попередньою змовою з групою осіб. Кажуть, групи «тітушок» для розгону Майдану формували безпосередньо в приміщенні обласної адміністрації. Суд над екс-регіоналом мав відбутися з дня на день і власне це, на думку Тараса Чорновола, стало останнім поштовхом. «У Пеклушенка передбачалося останнє засідання суду, після якого він уже мав переміститися за ґрати. Обвинувачення проти нього були дуже серйозними, доказова база – вагома, відтак сумнівів в обвинувальному вироку не було, а в тюрму дуже не хотілося», – каже він.

Суд чекав і на Михайла Чечетова, але він його не лякав. Нагадаємо, у часи Леоніда Кучми він очолював Фонд державного майна, а за Януковича був першим заступником голови фракції Партії регіонів. Його називали «диригентом» – саме за помахом його руки регіонали голосували за ті чи інші закони. В останні місяці Михайло Чечетов проходив у справі розслідування прийняття Верховною Радою диктаторських законів 16 січня. Чечетов міг дати цінні свідчення про діяння режиму Януковича і навіть уже почав це робити. Чечетова недаремно розглядали як цінного свідка: у 2005 році, після Помаранчевої революції Чечетова уже затримували, і він ще тоді дав свідчення про незаконну приватизацію низки державних підприємств. Однак тоді його свідчення не знадобилися – тодішня влада так і не змогла довести до кінця розслідування діянь попереднього режиму. Цього разу все могло статися інакше.

«У Чечетова не було жодних суїцидальних настроїв. Він був упевнений, що все буде в порядку, як це було у 2005 році: він буде потрібний новій владі, тому зможе з нею домовитися. І, мабуть, воно би так і було. Тому що слідство ще тільки мало почати приймати по ньому якісь процедурні рішення, а він уже почав свідчити і здавати усіх підряд. Але тут Новинський викупив його за 5 мільйонів, а потім відбулися дивні речі. Чомусь людина, яка готова була давати свідчення і не тривожилася жодними моральними забобонами, раптом викидається з вікна. Я не думаю, що це було вбивство. Я думаю, що це був дуже жорсткий шантаж з серйозними погрозами, причому не обов’язково самому Чечетову, а його родині, з поясненням, чому він не може дати свідчення», – каже Т.Чорновіл.

Відтак, перефразовуючи класика, за часів Януковича всі вони були щасливі однаково, але після його втечі нещасні кожен по-своєму. Коли відходить злочинний режим, самогубства серед його прихильників є частим явищем. Не випадково вони також стаються серед людей не першого ешелону: покинуті напризволяще шістки зрозуміли, що патронам зараз не до них, і пішли простішим шляхом – вибрали смерть.

Інша річ – резонансні убивства. Втім, попри поширену думку, Тарас Чорновіл переконаний, що власне у вбивстві Калашникова політики нема.

«Ця людина за своїм стилем життя була звичайним бандитом. І це при тому, що він умудрився бути у військовій еліті – завідував кадрами зовнішньої розвідки. Але його основною справою була контрабанда. На чому й попався. Спочатку в Німеччині, потім в Росії. Після того, як вони з’ясували, що затримали розвідника, він спокійно здав усю українську агентуру і там, і там. Але це був звичайний бандит, який натворив людям дуже багато зла. І тому там могла бути звичайна помста.  Але є ще один момент – він ніколи не віддавав грошей. Під акції з тітушками, з антимайданами, проплаченими мітингами він завжди здирав набагато більші суми, ніж це зазвичай коштувало будь-якій іншій конторі. Кажуть, іноді він перевищував суму від двох до десяти разів. Але оскільки колись Янукович казав усім працювати з ним, то він цим і користався», – каже екс-нардеп. І додає, що вбити Калашникова могли за те, що він не заплатив кримським тітушкам за «роботу» під час подій 18-20 лютого 2014 року.

«Пригадуєте, тоді були дуже озвірілі ті тушки? Це був кримський криміналітет, люди, яких привезли не для того, щоб тупо стояти за 150 гривень на вітрі, а для того, щоби нападати і вбивати. Таким людям платили в десятки разів більше, ніж звичайним тітушкам. Я думаю, вони довго вимагали повернення грошей, а коли зрозуміли, що їх не буде, то вичекали момент, коли можна було зі зброєю перебратися в Україну і вбили його так, як вбивають в Криму. Донецькі так не вбивають. Донецькі вивозять на якісь кар’єри, допитують, добиваються, тероризують. А кримські просто розстрілюють. Це стандартний варіант кримської розправи», – додає Т.Чорновіл.

Єдине убивство, яке має яскраво виражений російський слід і політичний присмак  – це вбивство Олеся Бузини.  На думку експерта, воно не випадково відбулося одразу після вбивства Калашникова, причому за схожою схемою.

«Я думаю, що таке сакральне вбивство готувалося давніше. Не виключено, що там було кілька кандидатів з людей, які завжди підтримують проросійську  і антиукраїнську політику. Але вочевидь таке вбивство планувалося під 9 травня, щоб підняти шум. Але коли вбили Калашникова, комусь спало на думку, що це можна розвинути, створити враження системи. Відтак вирішили не відкладати вбивство надовше, а вбити саме тепер», – розмірковує Тарас Чорновіл.

Те, що замовлення йшло з Москви, підтверджує зокрема дуже швидка реакція Путіна. Нагадаємо, вбивство відбулося під час прес-конференції російського президента, і той прокоментував його в прямому ефірі через 9 хвилин після пострілів – швидше, аніж це підтвердили українські правоохоронці. Володимир Путін провів паралель між цією смерті і вбивством Бориса Нємцова – мовляв, в Україні частими є політичні вбивства, але їх ніхто не розслідує. Власне нівелювання репутаційних втрат Росії після розстрілу опозиціонера називають однією з причин вчинення схожого вбивства в Києві. Але є й глобальніша мета. Вбивство публічної особи, не замішаної у схемах Януковича, але відомої своєю політичною позицією, є дуже сильним ударом по іміджу України у світі. Це спроба підтвердити вигадану Росією картинку, в якій озвірілі нацисти безкарно вбивають інакодумців серед білого дня…

Розкручення версії не забарилося: наступного дня після убивства політолог Володимир Фесенко заявив, що отримав на електронну пошту лист від так званої «Української повстанської армії», в якому та бере на себе відповідальність за вбивства Чечетова, Пеклушенка, Мельника, Калашникова, Бузини.  За даними Служби безпеки України, такої організації не існує. Втім сам факт такого листа цілком лягає на російський сценарій – проросійськи налаштованих людей вбивають українські радикальні націоналісти.

«Це ще більше зміцнює мою підозру, що за спиною цих людей стоять російські спецслужби (хоча безпосередні виконавці, можливо, про це навіть не підозрюють)», – написав Володимир Фесенко. І зазначив, що така заява також дає підстави підозрювати продовження кампанії вбивств.

«І це, можливо, означає спробу російських спецслужб відкрити новий фронт (терористичний) проти України – всередині країни з метою дестабілізації внутрішньої ситуації», – підсумовує експерт.

Ірина Гамрищак

Share Button

Також перегляньте

Fot. naszvybir.pl

Не сприймаймо злочинців як жертв

Перш, ніж розпочати широкомасштабну війну проти України, Росія вкладала величезні кошти в інформаційну війну проти …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.