вівторок, 5 Липень, 2022
pluken
Головна / Думки та коментарі / Костянтинівка як індикатор негараздів
konstantynówka

Костянтинівка як індикатор негараздів

Share Button

konstantynówkaВ Україні все дуже погано із іміджевою політикою. Довгі роки ніхто не переймався питанням престижу бути українцем, не займався системною політикою патріотичного виховання. Чи не єдиним натхненням для національного піднесення служили революції 2004 та 2013 рр., які завжди визивали контр-акції совків-консерваторів. Це стало підґрунтям подій в Криму та на Донбасі 2014 р., ситуація не змінюється й досі.

Україна продовжує втрачати своє реноме в очах мешканців Донбасу, при чому якщо ця річ вбачається абсолютно невідворотною через пропаганду російських ЗМІ на території контрольованих ДНР та ЛНР, то це визиває подив багатьох українців відносно мешканців українських частин Донецької та Луганської областей. Звичайно, неупереджених даних соціологічних досліджень відносно ставлення мешканців Слов’янська або Костянтинівки до України немає. Багато заляканих людей визнають що завгодно: білі прийшли – шануємо Денікіна, червоні – Щорса, махновці – Махна. Це вікова «ватна» психологія, що не надто змінилась за століття, ототожнюється з висловом: «Головне щоб був мир – будь-який та від будь-кого!». Радянська пропаганда через освітянські інститути молодіжного виховання вирощувала червоний патріотизм змалку – від жовтенят та піонерів до комсомольців та членів КПСС. На зміну цій налагодженій системі в роки незалежності мало прийти щось подібне українське, але так й не прийшло. Натомість родинне патріотичне виховання на Донбасі отримали не дуже багато людей, як правило діти місцевої інтелігенції (передусім технічної) та вчителів, що у відсотках становило лише приблизно десяту частину від загальної кількості населення, адже Донбас – край, передусім, робітничих та пролетаріїв. Саме тому загальна картина з відчуттям приналежності до свого українського коріння виглядає у мешканців Сходу України досить печально.

Проукраїнські мітинги, навіть найбільш організовані з них, завжди збирали невелику кількість – приблизно до 5-7 тисяч. Українськість за цих умов завжди була протиставлена місцевій донбаськості (що й стало джерелом для сепаратизму). Інцидент в прифронтовій Костянтинівці, що відбувся 16 березня, засвідчив існування величезних проблем у свідомості місцевих щодо їх національної приналежності, відчуття ситуації та потребі проведення АТО. Безумовно, винних у трагедії (під гусеницями БМП загинула восьмирічна дівчинка) військових мають покарати, та чи мало це стати приводом до масових заворушень у місті, підпалу гуртожитку з військовослужбовцями, перекиданню міліцейських машин та акціям масової непокори під антиукраїнськими, відверто ДНРівськими гаслами. Вчинок українських військових порівнюють з вчинком росіянина, що розстріляв вірменську родину. Проте росіянин зробив це на вірменський землі й абсолютно свідомо, саме тому гнів вірменів, масові заворушення, що стались, абсолютно піддаються логіці. ДТП за участі українських військових, що сталося на українській землі не мало б набувати такого резонансу, тим паче що це війна, й такі випадковості щоденно трапляються по обидві сторони фронту (у Донецьку, зокрема, за день до цього танк переїхав легковик, в Красному Лучі п’яні козачки розстріляли торговців на ринку за відмову продавати їм товари, також трапляються непоодинокі випадки гри в кеглі бойовими гранатами і т.д.). Проте місцеві, збуджені та накручені політикою України відносно себе (зокрема варварська система перепусток, спрямована на максимальне не сприяння пересуванню громадян в межах Донецької області – між «ДНР» та Україною, що провокує хабарництво на українських блок-постах, утиски з соціальними виплатами) легко ведуться на заклики провокаторів до антиукраїнських дій. Така сама ситуація може статися будь-де на теренах Донецької та Луганської областей, де близько 75% населення відкрито або приховано не підтримують дії українських військових, втомились від постійної напруги.

Ще одна складова до загальної картини проблеми – переселенці. Їхня кількість на території України (в тому числі на українських частинах Донецької та Луганської областей) вже досягла 1,5 млн. осіб. Ці люди як правило позбавлені та гостро потребують базових матеріальних цінностей – житла та роботи. Вони часто зіштовхуються з дуже прохолодним ставленням до себе зі сторони інших українців, які звинувачують їх в тому, що вони самі запросили біду (Росію) до себе в хату, змусили відправити за мобілізацією захищати їх домівки западенців та вихідців з центральної України, натомість самі жаліються на погані умови. Цю картину не врятовують навіть зусилля багатьох волонтерів, спрямованих на задоволення найбільших потреб переселенців. Таке ставлення провокує закритість громади переселенців, які вже створюють на місцях мережеві утворення, органи самоорганізації, самозайнятості та взаємної допомоги – ніхто не допоможе крім своїх. Переселенці не інтегруються до українського суспільства, принаймні психологічно створюються соціальні резервації та гетто. Це загрожує вже в найближчий перспективі зростанням екстремізму та бандитизму серед окремих представників громад переселенців, що може викликати контр-міри з боку українських радикальних організацій, представників добровольчих батальйонів територіальної оборони, що повертаються з АТО. Ситуація провокує ескалацію конфлікту всередині українського суспільства, саме тому вона потребує негайної уваги держави та заходів, спрямованих на врегулювання проблем переселенців на місцях, виховання в українців почуття терпимості та уваги до потреб людей, які були змушені покинути рідну землю та жити в стресових умовах далеко від дому. Ці люди також потребують психологічної реабілітації та всебічної підтримки. Доки держава не буде брати участь в процесі виховання патріотизму, громадської позиції та соціальної свідомості українців, почуття нетолерантності в суспільстві будуть лише посилюватись, а напруга та невдоволення зростати.

Valerij Kravchenko

Share Button

Також перегляньте

Fot.. twitter.com/mon.gov.pl

Польсько-білоруський кордон: міграційна криза напередодні “Заходу-21”

Відповідно до попередніх прогнозів, наступні кризові дні на польсько-білоруському кордоні принесуть лише негативні наслідки для …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.