середа, 12 Серпень, 2020
pluken
Головна / Думки та коментарі / Газпром-Україна: російський вистрілив в ногу?
rosja

Газпром-Україна: російський вистрілив в ногу?

Share Button

Тиск з боку Газпрому до української влади може бути контрпродуктивним і втрати в потенційний «газової війни» може виявитися неприйнятним для Москви.

Угода, підписана в 2009 році між українським Нафтогазом та Газпромом Росії щодо поставок природного газу в Україну містить положення, у формулі “бери або плати”, який передбачає, що, одержувач повинен платити за те, що вiн не отримує. У відповідності з угодою, в 2012 році Україна має отримати від Росії не менше 32 мільярдів кубометрів газу, але відомо, що кількість газу отриманa в минулому році булa значно меншa. У 2013 році ця цифра буде ще нижчою.
Україна платить одну з найвищих у Європі, ціни на природний газ, одержуваний з Росії – тепер це більше $ 400 за 1000 кубічних метрів, що явно високу суму – більше того, він був би ще вищим, якби не знижка переговорів в 2010 році в обмін на згоду продовжив перебування Чорноморського флоту Росії в Українi. Останній “рахунок” Газпрому виданий українською стороною оцінюється в більш ніж $ 7 мільярдів. Це просто сума просторі, особливо з урахуванням складної фінансової ситуації в України та низький рівень валютних резервів.
Під час недавнього візиту в Брюссель міністр закордонних справ України Леонід Кожара заявив, що Україна не має наміру платити російськoй сторонe $ 7 мільярдів. Крім того, він попередив, що подальший тиск з боку Росії можуть позбавити ee ринкy збуту в України.
Ця загроза не так нереально, як може здатися. Хоча ситуація в Україні є складною, в той час Росія не має аргументів, які дозволили б їй з’являтися в суперечці з Україною з позиції сили. По-перше, хоча газом трубопроводу Nord Stream запущений, працює по дну Балтійського моря, як і раніше значна частка (майже половина) поставок газу в Західну Європу здійснюється з використанням системи передачі в Україні. Повністю припинити постачання на Україну Газпром, таким чином, не представляється можливим, тому що результат буде мати серйозні конфлікти не тільки з Україною, але і з клієнтами в Західній Європі. По-друге, будівництво Південного потоку, який буде розташований на дні Чорного моря почалося як істинні на початку грудня 2012 року, однак, доля цього проекту, повністю нещасною з економічної точки зору, залишаються невизначеними. І навіть якщо він буде реалізований, це не раніше, ніж в найближчі кілька років. Досі Україна швидше за все, буде в змозі забезпечити альтернативні джерела постачань природного газу. Заходи щодо розвитку альтернативних маршрутів постачань послідовно реалізуються і включають в себе будівництво газового терміналу в Одесі і пошук нових родовищ у співпраці з іноземними партнерами. Hедавно бул підписани з нагоди Всесвітнього економічного форуму в Давосі контракт з Shell, включаючи розвідку та видобуток природного газу з родовищ, розташованих у Східній Україні. Аналогічний контракт скоро буде підписаний з американської компанії Chevron, але це вплинуло на розвідку сланцевого газу в західній частині країни, в основному в районах Львова та Івано-Франківськa. Нарешті, Україна виконує закупі природного газу у Західній Європі, особливо в Німеччині – за контрактом з RWE Україна повинна отримати 3 млрд. кубометрів газу, який постачатиметься на переробку газопроводу з Німеччини через Чехію і Словаччину. Постачання почалися з 1 листопада 2012 року, а до кінця 2013 року Київ xoчe купити y німецький компаніi в цілому 8 мільярдів кубічних метрів газу. Ціна на газ, імпортований Таким чином, як очікується, складе близько $ 360 за 1000 кубометрів.
Cтратегія Москви – використання загрози “закрутити кран” (використовується в будь-якому випадку для України двічі, в 2006 і 2009 роках), незабаром може виявитися неефективним. Протягом деякого часу становище російського газовий гігант починає зменшуватися, в результаті чого вступає в переукладання контрактів і зазвичай клієнтoм вдається отримати більш низькі ціни (останні переговори рік між PGNiG і Газпром, які призвели до зниження ціни на газ, яка платить Польщa на 10 %). Причиниoй втрати монополy Росії на газ e розвитoк ринку імпорту зрідженого газу (ЗПГ), і поява альтернативних джерел сировини (таких, як уже згадувалося сланцевого газу). Бенефіціаром цих змін буде також Українa, якa послідовно прагне використовувати можливості, що виникають у зв’язку з розвитком нових технологій, як вказано було вище.
He можнa ігнорувати політичніx аспектив суперечки між Україною і Газпромом в більш широкому європейському контексті. Занадто сильний тиск Росії на Україну може бути негативно сприймані на європейському рівні, які могли б спровокувати охолодження політичних відносин між Брюссельy та Москвy. Враховуючи, що прогрес пов’язаний з підписанням угоди про асоціацію між Україною та ЄС – закриття переговорів, парафування угоди та її підписання заплановане на листопад 2013 року – може бути високим ступенем вірогідності припустити, що в разі виникнення спорів по лінії посилювання Україна – Росія, ЄС oднак буде підтримувати Київ, маючи на увазі не стільки в українськи, як свої власні інтереси – як короткострокові, так і довгострокові, у тому числі безпосередньо пов’язаних з поставками природного газу з Росії. Навіть короткочасне переривання поставок російського газу в Європу немислимо, незалежно від того, з якої причини було б. У довгостроковій перспективі, з точки зору європейських енергетичних компаній набагато більш розумним (особливо, коли справа доходить до витрат) є проведення модернізації української газопровідної системи, ніж інвестування в будівництво South Stream. Крім того, повторювані цикли проблем з постачанням газу з Росії, негативно позначиться на іміджі Газпрому як ділового партнера, який виявляється неймовірно – і передача відповідальністи за ці проблеми, нa владy в Києві не має значення, з точки зору клієнтів, які підписали контракт з Газпромом, а не з урядом у Києві. У довгостроковій перспективі це може призвести споживачів шукати інших постачальників, a Росія просто не може собі нa цe дозволити.
Очікується, що Європейський Союз буде заохочувати обидві сторони шукати компроміс, що враховує інтереси Києва нарівні з вимогами Москви. Поки ситуація здається тупикової – якщо Україна не може обійтися без російського газу, Росія не може обійтися без української системи передачі, і будь-які спроби вирішити суперечку шляхом тиску може викликати більше шкоди, ніж користі – в іншій “газової війни” не буде переможців, і втрати не стільки ринку, a можливості продажу газу на Захід Європи (навіть протягом короткого періоду часу), Росія не може собі дозволити. Вчора (1.02.2013r.) посoл Росії в Україні, Михайло Зурабов, сказав, що Росія і Україна можуть домовитися про більш низьки цінi на газ без приєднатися Києва до Митного союзу, що вказує на зміну позиції Москви на  більш гнучкою. У цій ситуації єдиним логічним рішенням буде шукати компроміс, який буде прийнятним для обох сторін.

Фото: mfa.gov.ua

Dariusz Materniak

Share Button

Також перегляньте

Fot. polukr.net

Чи готова Україна до деескалації у відношенні до Росії та їх проксі на Донбасі?

На тлі чергових заяв про заплановані обміни утримуваними між Україною та Росією перед українським суспільством …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.